Посол Туреччини в Україні
Ахмет Бюлент
МЕРІЧ
Як стверджують експерти, відносини Києва та Анкари наразі переживають другий медовий місяць. З початку року прем'єри двох країн обмінялися візитами, доволі активно працює міжурядова українсько-турецька комісія, а зовсім нещодавно Туреччина передала Україні головування у Комітеті міністрів РЄ. Поговорити про наші відносини з турецьким послом я збиралася вже давно, але це виявилося не так і просто. "У нього делегація за делегацією", - пояснювала мені зайнятість свого шефа помічниця пана посла. Такий інтенсивний обмін між країнами означає, що наш діалог справді зазвучав по-новому? З цього запитання і почала свою розмову з Надзвичайним і Повноважним Послом Туреччини в Україні Ахметом Бюлентом Мерічем.
Нові можливості старого партнерства
- Цього року під час візиту Прем'єр-міністра Реджепа Таїпа Ердогана в Україну ми прийняли рішення підвищити наші відносини з рівня дружби і добросусідства до рівня стратегічного партнерства. Наші лідери вирішили поліпшити двостороннє співробітництво в усіх сферах: політики, економіки, торгівлі, транспорту, енергетики, туризму, культури. І наразі існують два головні міждержавні проекти. Перший - створення зони вільної торгівлі між нашими країнами. Туреччина прагне реалізувати цей проект якомога швидше. Наші економіки доповнюють одна одну за своєю природою. Адже Туреччина - високоіндустріальна країна, вона має сучасну промисловість і розвинену інфраструктуру. І один з наших провідних постачальників - Україна.
Ми імпортуємо з України вугілля і залізну руду, а також зернові. Минулого року загальний турецько-український товарообіг становив $ 5 млрд, і до речі торговельний баланс вже тривалий час на користь України. Але це нас не відлякує, оскільки ми імпортуємо з вашої країни продукцію, яка застосовується для виробництва в Туреччині. Коли пан Ердоган був у Києві, керівництво обох країн поставило собі за мету збільшити цифру товарообігу до 10 млрд доларів протягом п'яти років і до $ 20 млрд упродовж десяти. Це доволі серйозний виклик. Тим не менше, я щиро вірю, якщо ми укладемо угоду про зону вільної торгівлі, цих цілей досягнемо.
-- Українські фахівці, з якими мені доводилося спілкуватися щодо створення зон вільної торгівлі, зауважували, що такі рішення повинні ініціювати бізнесмени, а не політики, а економічну вигоду від їх створення мають підраховувати науковцями. Туреччина має такі розрахунки?
- Так, звичайно, ми робили свої економічні підрахунки. Але я хотів би сказати ось про що. Я перебуваю в Україні приблизно півтора року. І зробив висновок, що, можливо, через комуністичне минуле, в якому жила країна потягом тривалого часу, ваші інституції та владні структури діють доволі протекціоністськи. У сучасних умовах глобалізації, коли наша планета стала "спільним селом", це не найліпший спосіб ведення економічної політики. Сьогодні національні економіки, особливо між сусідами, дуже взаємопов'язані. Практично жодна країна не виконує повну виробничу лінію. Фази й етапи виробництва розділяються, і різні країни беруть на себе різні ролі, виходячи зі своїх порівняних переваг. Туреччина робить те саме. У виробництві певних продуктів ми беремо на себе низький рівень виробництва, в інших - віддаємо низький та середній рівні у деякі азійські країни, де вартість робочої сили порівняно низька. Потім продукція повертається до Туреччини, де виконуються роботи вищого рівня виробництва і продукт продається вже як зроблений у Туреччині. Ця система стає простою, коли усунути торговельні бар'єри. Тож я гадаю, у ваших інтересах - повністю позбутися політики протекціонізму, оскільки вона абсолютно нежиттєздатна у сучасному світі.
Туристи не люблять віз
- А який другий проект нашого стратегічного
партнерства?
- Запровадження безвізового режиму. Ми вважаємо, що українці не несуть загрози для Туреччини. Вони завжди бажані гості. До речі, наразі у Туреччині проживає майже 20 тисяч українців, вони стали частиною турецького суспільства. А турецька діаспора в Україні становить приблизно 15 тисяч осіб. Вони також щасливі у вашій країні, більшість з них вільно спілкується українською. Крім того, між нашими державами триває постійний інтенсивний людський обмін у туризмі. Тож у нас є всі підстави скасувати візи.
- Але, наскільки я знаю, візовий режим між нашими країнами не такий вже суворий.
- У будь-якому разі, візи коштують гроші. І середня загальна сума, яку сплачують українці, що прибувають до Туреччини за туристичними візами, становить 30 доларів. Між іншим, процедура отримання української візи для турків доволі складна і виснажлива. У нинішній візовій системі існує відчутна невідповідність, а у візових процедурах наших країн є розбіжності. І якщо ми видаємо візу українським туристам прямо в аеропорту, то наші громадяни повинні йти до українських консульств у Туреччині, подавати численні документи, довго чекати і порівняно недешево платити. Наскільки мені відомо, термінова українська віза коштує 100 доларів. Я знаю, що Україна хоче привернути щонайбільше туристів і отримувати більші прибутки від туризму. Але нинішня візова система не заохочує турків відвідувати Україну з метою туризму.
- Туреччину дуже люблять наші туристи. А Україна як туристичний напрямок популярна серед турків?
- Звичайно. Турки люблять подорожувати. Вони ніколи не сидять вдома під час відпусток чи свят. Подорожувати за кордон модно. І турки обирають ті країни, де процедури в'їзду прості і недорогі. Мушу підкреслити, що мій уряд вже успішно уклав угоди про безвізовий режим з багатьма іншими країнами. Так, зовсім нещодавно таку угоду було підписано з Росією. І, як писали турецькі газети, кількість охочих відвідати Росію в нашій країні після цього значно зросла. Не треба забувати, що туризм приносить гроші приймаючій країні. І ця сума може бути набагато більшою, ніж отримана завдяки видачі віз.
Євроінтеграційний досвід Анкари
- Пане посол, Туреччина давно і плідно співпрацює з ЄС. Якими документами регулюється ваша економічна співпраця?
- З 1996 року Туреччина має угоду з ЄС про Митний союз. Це більш поглиблена форма торговельної лібералізації, ніж вільна торгівля. Бо ми застосовуємо однакові мита, тарифи, податки щодо товарів з третіх країн. Митний союз з ЄС не заважає нам укласти угоду про вільну торгівлю, наприклад, з Україною. Мені приємно відзначити, що ви наближаєтесь до завершення переговорів. Наша двостороння Угода про вільну торгівлю буде такого ж плану, як і ваша перспективна угода з ЄС. Однак ми можемо дещо додати, оскільки ми партнери з одного регіону.
- Як тривали ваші переговори з ЄС щодо угоди про Митний союз?
- Вони не були простими, на них ми поклали багато часу й енергії, а над остаточним текстом угоди працювали майже п'ять років. Переговори - непроста річ, особливо якщо їх предметом є вільна торгівля, оскільки це складна штука. Україні ж доводиться ще складніше, ніж було свого часу Туреччині. Адже від часу наших переговорів з ЄС кількість його країн-членів збільшилася, і вам тепер треба враховувати позиції 27 країн. Але я хотів би наголосити, що запровадження режиму вільної торгівлі з ЄС не повинно стати на заваді укладенню угоди про вільну торгівлю з Туреччиною, яка працюватиме в інтересах обох країн.
- Після створення угоди про Митний союз, наскільки зріс ваш товарообіг з ЄС?
- Він майже подвоївся. І 50 % від загального товарообігу Туреччини (він становить приблизно $ 300 млрд) припадає саме на ЄС. Але це потребувало певного часу. Проте сьогодні ми переконуємося, що зробили правильно і вигідно уклавши угоду про Митний союз з ЄС до того, як стати його членом. (До речі, Туреччина - єдина країна, яка має угоду про Митний союз з ЄС, не будучи членом цієї організації). Завдяки їй ми вже повністю включені в економічний простір ЄС. І хоча політично ми ще не в ЄС, але економічно вже там.
Дати волю ринковим силам
- Пане посол, українське керівництво розпочало масштабну програму реформ. Туреччина обрала цей шлях уже давно. Який досвід вашої країни у сфері реформ, зокрема, економічних?
- Туреччина прийняла таке рішення майже 30 років тому і дала можливість ринковим силам регулювати економіку. Втручання уряду в економічні процеси було зведено до мінімуму. Після цього наш ВВП значно зріс. Якщо 20 років тому він становив - $100 млрд, то зараз ми маємо $ 700 млрд національного доходу. Нині Туреччина - 16-та серед найпотужніших економік світу і шоста - серед європейських. Україна також має великий потенціал. Однак вам необхідні реформи як у політичній, так і в економічній сферах. Так само, як і Туреччина, Україна не є енергетично багатою країною. Однак ви споживаєте енергоресурси з розкішшю. Україна імпортує енергоресурси і надає субсидії на витратні галузі. Звідки беруться гроші на субсидії? З держбюджету. Звідки береться бюджет? З податків. Це може бути короткотермінове, але не довготривале заохочення. Ми теж йшли таким шляхом, але потім усвідомили, що це невигідно, і лібералізували енергоринок. Той, хто користується енергією, має за неї платити. Тепер зростання цін на міжнародному ринку газу та нафти повною мірою відбивається на внутрішніх цінах на енергію в Туреччині. Таким чином лібералізація енергетичного ринку показала нам важливість економії. Гадаю, Україна повинна зробити те саме.
- А як щодо пенсійної системи у Туреччині?
- Зарплати і пенсії залежать як від структури робочої сили, так і від продуктивності праці. Тобто для підтримки пенсійної системи, необхідно мати молоду та ефективну робочу силу. З іншого боку, тривалість життя подовжується паралельно з поліпшенням умов життя. Кожна країна повинна пристосовувати свою систему соціального забезпечення з огляду на національні умови. Наразі пенсійний вік для чоловіків у моїй країні - 65 років, для жінок - 60, а середня пенсія у Туреччині становить $ 800 - 900. На мою думку, Україна також має здійснити реформи у цій сфері.
Вікторія ВЛАСЕНКО,
"Урядовий
кур'єр"
ДОСЬЄ "УК"
Ахмет Бюлент МЕРІЧ. Закінчив університет в м. Анкара (факультет політології і міжнародних відносин) і британський університет в м. Халл.
У 1981 р. вступив на службу до МЗС Туреччини. Працював у посольствах Туреччини у Тель-Авіві (1983-1986 рр.), у Токіо (1986 - 1988 рр.), Гельсінкі
(1990 - 1992 рр.), Тегерані (2000 - 2002 рр.), у представництвах при Раді Європи (1992 - 1994 рр.), при ООН у Женеві (1996 - 2000 рр.). Був послом у Сингапурі (2007 - 2009). З грудня 2009 року - Надзвичайний і Повноважний Посол Туреччини в Україні. Володіє англійською та французькою.
Одружений, має двох дітей.