Із настанням весни, коли з усіх боків повиповзали купи сміття, раніше прикриті снігом, знову загострюється питання, що робити із твердими побутовими відходами. У Закарпатській області, попри багаторічні розмови, не звели ще жодного сміттєпереробного заводу. Обмежуються складуванням і в кращому разі сортуванням сміття. Іншими словами, є тактика, нема стратегії.
Під прицілом — Чорний мочар
Сміттєзвалища асоціюються з безладдям, захаращеністю територій, втратами землі, тож громади вважають такі об’єкти шкідливими для себе. Наприклад селище Буштино, що на Тячівщині, лише два роки тому відбилося від велетенського сміттєзвалища (сюди збиралися звозити відходи зі свого та із сусідніх районів). Але недовго раділа місцева громада: рекреаційним землям, що можуть увійти до складу майбутнього ботанічного заказника «Буштинський парк льодовикового періоду», загрожує новий проект. Ще грандіозніший, ніж попередній.
— Департамент екології та природних ресурсів уже подав до Закарпатської облради проект рішення «Про оголошення проекту природно-заповідного фонду», — розповідає місцева жителька Наталія Кацалап. — Це виправдано, адже на площі 753 гектари — з десяток рослин, занесених до Червоної книги. Серед них шафран банатський, білоцвіт весняний, нарцис вузьколистий, гладіолус болотний, перстач білий. Ще є нечуй-вітер, білий сфагновий мох, тайговий мох зелений, чемериця, півники сибірські та гадюча цибуля — гостя з Середземномор’я.
— Нарцис вузьколистий зберігся тут з льодовикового періоду, — ділиться думками інший громадський активіст Юрій Андришин. — А ще тут ростуть столітні дуби, які залишилися з часів, коли величезна вкрита ними місцевість мала єдину назву Чорний мочар. Тоді було 16 тисяч гектарів, нині — залишки. За радянських часів цю місцевість меліоратори осушили, але невеликі ділянки так званих гляціальних дібров в околицях Буштина існують і досі. Це еталон дібров льодовикової епохи, вони мають важливе наукове значення. Водночас підтримують нормальний режим вологості.
Науковці вважають, що без цих дібров місцевість довкола Буштина могла б перетворитися на суху толоку-пустелю. Нині ж тут відпочивають, оздоровлюються люди. Зустріч із громадськими активістами Буштина відбувалася не де-небудь, а посеред квітучої галявини з нарцисами в урочищі Дубки. Краса, пахощі — неймовірні. Але у місцевих захисників довкілля цими днями набагато більше підстав для хвилювань, ніж для радощів. Аромати розквітлих нарцисів не наснажують, як завжди. Люди стривожені планами районного керівництва збудувати поряд із землями майбутнього заказника великий сміттєвий полігон. Кажуть, що це пряма загроза існуванню реліктових дібров.
— У нас уже діє невеликий 4-гектарний полігон, — ділиться думками голова громадської організації «Летище» Марія Пахомова. — Про те, що на цьому звалищі діється, можна кіно жахів знімати! А уявіть, що по сусідству із заказником розмістять 35-гектарний полігон і сюди звозитимуть відходи з кількох районів! Що залишиться від унікальної місцини?!
Відпаде третина земель
Полігон для складування твердих відходів одна з місцевих компаній збирається облаштувати на землях запасу Cтеблівської сільської ради в урочищі Когутови. Він матиме спільну межу з угіддями буштинців. Саме через це місцем наступної зупинки автора цих рядків стала Стеблівка, що на Хустщині. Нещодавно в селі відбувалися велелюдні збори. Після короткого звіту голови Василя Лукача стеблівці засипали його запитаннями: «Хто дозволив розглядати питання про будівництво сміттєзвалища поза нашими спинами?», «Чому ми дізнаємося про можливе спорудження полігона на меліорованих землях із преси, а не від вас, Василю Михайловичу?»
— Шкідливі речовини, що містяться у відходах, будуть просочуватися у грунт. Село залишиться без питної води і чистого повітря, — озвучує думку громади місцевий активіст Юрій Добош.
— Останнє слово залежатиме від громади, — обережно-оптимістично відповідав на це сільський голова.
Після зборів разом із Юрієм Добошем на його «Ниві» об’їжджали Стеблівку. Побачили дбайливо оброблені поля місцевих жителів та соковиті пасовища, розташовані обабіч меліоративних каналів. Від них іде живильна волога на поля, і ще наповнюються чистою водою колодязі жителів села та частково — каскад із шести ставків. Орендарі вирощують у них і продають живий товар — рибу.
— Про рибництво, якщо буде полігон, можна забути, — робить висновок Юрій Михайлович.
180 гектарів уже забрала Тиса
У Стеблівці вільної землі кіт наплакав. Площі, що належали колишньому колгоспу «Дружба», давно розпайовано. Незайняті тут 105 гектарів земель запасу. Це на село з понад двотисячним населенням. Окрім того, третину земель запасу можна втратити через полігон. Чи не зависокою буде його ціна з огляду на місцеве безземелля?!
До слова, раніше в селі було продуктивних пайових земель і пасовищ більше. Ці землі лежали уздовж Тиси. Але русло ріки забрало понад 180 гектарів. Водозахисні споруди, які щороку розмивають паводки, не стали на заваді стихії. Для спорудження ж нових немає коштів — їх уже давно не надавали.
Або такий приклад: місцевий фермер Альона Поженська роками добивається дозволу на використання розпайованих земель для вирощування на них зернових. Альонин чоловік — італієць, тож подружжя сподівалося отримати допомогу технікою і насінням від брата з Італії. Той впроваджує новітні агротехнології у своїй країні, готовий допомогти й братові.
— Але землі ніяк не можу одержати. Другий рік поспіль моя заява лежить без руху в обласній адміністрації, — каже пані Поженська. — Дозволу досі не отримала, хоч замовила вже й геодезичну зйомку площ. Дивно, бо для спорудження сміттєвого полігону фірмою «Аве» ця земля, здається, знайшлася. І дуже швидко.
А що районна влада Хустщини? Вона трохи раніше ініціювала проведення зборів, на які зібрала вчителів, працівників інших бюджетних установ. Мали, очевидно, бажання через них легітимізувати майбутнє будівництво. Але цей задум провалився, бо про «келійні» збори дізналася громада, і прийшли на них десятки небайдужих. Вони заявили про необхідність розв’язувати найболючіші проблеми села всією громадою, а не купкою бюджетників!
На останні сільські збори представники районної влади не прийшли. Щоб дізнатися про її позицію, скористаємося заявою, яку зробив голова районної ради Олександр Липчей у газеті «Вісник Хустщини». «Ця територія найбільше підходить під полігон. Ми повинні використати таку можливість, адже говоримо про сучасний екологічно безпечний об’єкт», — висловився Олександр Юрійович. Що за словами «безпечний об’єкт», якими втратами він може обернутися для здоров’я людей, довкілля села, місцевого агросектору та бізнесу — питання не вивчене. З того ж, що ми дізналися, можна зробити висновок: корисним об'єкт для місцевої громади не буде.