Прифронтове Золоте складається з однойменних для поштовиків селищ. І якщо місцеві жителі розрізняють Карбоніт та Катеринівку, Родіну за назвою шахт, що колись тут були, та хутір Вільний, то в листі достатньо поставити цифру біля назви населеного пункту. Та про свято новосілля напередодні Дня Конституції, мабуть, чули всі золотівці.

«Обіцяли — зробили» 

Збулося! Одразу десять родин переселенців  із вулиць Польова та Набережна Золотого-4 в урочистій обстановці в новому адміністративному центрі української Луганщини — Сєверодонецьку у будівлі відновленого українського музично-драматичного театру, який було переміщено з тимчасово непідконтрольної території, отримали ключі від нових осель.

Отакі реалії краю, де тривають бойові дії. Театри, музеї, виші змушені були переміститися на українську територію.  Луганщина стала меншою, бо лінія розмежування її перерізала по-живому.

Особливо важко жити саме біля цієї лінії. Іноді вона може проходити по сусідній вулиці.

Ось і біля хутора Вільний, що на околиці Золотого, бої тривали кілька років.

 2018 року частину хутора звільнили українські військові. Але дві вулиці залишилися під контролем бойовиків, які змусили тутешніх жителів покинути житло просто за пів години.

Люди переїхали на підконтрольну Україні частину Золотого. Вони за день втратили все, що наживали десятиліттями, позбулися улюблених речей, одягу, майна.

«Ми із сестрою вийшли з дому з документами, собакою і кішкою. Усе інше — меблі, техніка, татова машина, — залишилося», — згадує Наталія Бочко.

Та головне, — родини опинилися без даху над головою. Це особливо страшно, коли ти  людина поважного віку, як сусідка Наталії Бочко — Іда Олексіївна. 

Тож у людей одна надія на державу, котра не залишить у біді.

Наприкінці листопада минулого року вони домоглися зустрічі з Президентом України і розповіли про свої поневіряння. Володимир Зеленський пообіцяв допомогти.

До речі, 8 травня він завітав у Золоте під час робочої поїздки на Луганщину. Перевірив, як ведуться ремонти в квартирах, що їх готували для новоселів. Зустрівся з людьми.

«Ми обіцяли — і зробили. Нехай в нових оселях панує злагода і мир», — сказав тоді глава держави. І наразі переселенці вже облаштовують  нові оселі.

Як і обіцяв голова Луганської ОДА, квартири відремонтували під ключ за кошти обласного бюджету. Ці приміщення перебували в комунальній власності територіальної громади Золотого, а тепер належать фонду соціального житла для внутрішньо переміщених осіб, але через аварійний стан спочатку люди від них відмовилися.

Тепер тут проведено повну заміну системи опалення, вікон, електричних дротів, каналізації, дверей тощо. Ванні кімнати облаштували душовими кабінами та унітазами, кухні — мийками та газовими плитками.

«Упевнена, що на сім’ї переселенців, які отримали ключі від квартир, в нових будинках чекає радісне і щасливе життя», — наголосила заступник голови облдержадміністрації Наталія Романенко, вручаючи новоселам необхідні документи.

Нова оселя — нова доля 

До речі, як каже керівник військово-цивільної адміністрації міста Золоте та села Катеринівка Олексій Бабченко, ремонти тут триватимуть. Річ у  тому, що в цьому прифронтовому містечку планують отримати житло й двоє луганчан, яких визволили з полону в грудні 2019 року, — Вікторія Вороніна та Анатолій Семиренко. 

Розв’язання нагальних проблем колишніх полонених свого часу взяв під особистий контроль очільник області. І молоді люди погодилися на його пропозицію отримати житло з капітальним ремонтом в Золотому.

До речі, Вероніка і Анатолій майже три тижні тому зіграли весілля. Після обміну і звільнення з полону, вони з’ясували, що заочно й раніше знали одне одного. А коли особисто  познайомилися  уже під час радісних обставин, їх тепер уже зв’язала любов.

За ґратами вони провели кожен більше трьох років, бойовики називали їх українськими шпигунами, і тепер своїм другим днем народження обидва називають 29 грудня, бо саме тоді їх звільнили під час обміну в 2019 році. 

Такі спогади залишаються на все життя. І радість теж тепер спільна, і теж  на все життя. І нову квартиру для них скоро почнуть ремонтувати в Золотому.

«Вже прийшло фінансування, оголошено тендер. До жовтня, думаю, зробимо, а, може, й раніше», — уточнює  керівник військово-цивільної адміністрації  Золотого та  Катеринівки Олексій Бабченко.

Тож цілком ймовірно, що молодята проживуть до свого золотого ювілею в новій оселі в селищі Золотому.

Іванка МІЩЕНКО,
для «Урядового кур’єра»