На третьому році війни — тієї самої, яку «мишбрати» цинічно звуть «громадянською», мав цікаву зустріч із дітьми, що залишилися по той бік лінії розмежування. У населеному пункті Приазов’я, окупованому проросійськими незаконними збройними формуваннями, малі жителі колись мирної Донеччини росли, вчилися вже тривалий період і тому тепер мали відповідне уявлення про Україну та її людей.
Коли ми заприятелювали, діти відверто стали розповідати про свої занепокоєння і страхи перед поїздкою. Деякі наші реалії їх приємно здивували і навіть вразили. Приміром, вони спершу не розуміли, чому на них ніхто не гримає і не карає за те, що розмовляють російською. І коли почнуть змушувати переходити тільки на українську. Де озброєні дядьки-патрулі, які хапають просто на вулицях людей за навіть одне слово російською? І чому на вулицях Києва немає стрілянини між «нацистами», що їх тут влаштовують по десять і більше разів на день?
Ще діти, трохи ніяковіючи, розповіли, що боялися за власне здоров’я й життя, перетинаючи лінію розмежування. І знайомі ровесники, і дорослі застерігали: мандрівка в Україну стане шляхом в один кінець. Мовляв, дітей, страхали «знаючі люди», відразу схоплять і повезуть до лікарень чи госпіталів. А там виріжуть нирки й інші важливі органи для пересадки пораненим українським «карателям». Для цього з малюків зцідять усю кров.
Такі залякування у 2014—2015 роках, навіть попри убогу примітивність, таки мали ефект, на який і розраховували ті, хто їх вигадував для найменших жителів «республіки». А далі підступну ідеологічну роботу серед дітей і підлітків на окупованих територіях Донбасу поставили на конвеєр, свідомо, наполегливо і цілеспрямовано налаштовуючи підростаюче покоління боятися і ненавидіти Україну та її громадян.
Про важливість для окупаційної влади та «кураторів з Ростова» такої роботи свідчить і те, що Російська Федерація, попри наявність в «ОРДЛО» економічних і соціальних питань, не шкодує десятків мільйонів доларів саме на виховання дітей, підлітків та молоді в дусі «рускава міра».
І жертвами підступної політики насаджування активної проросійської позиції та агресивної мілітаризації жителі тієї території стають ще у дитячих садочках. Адже в малі голівки дошкільнят наполегливо вбивають нісенітниці-жахи про жорстоких українських «загарбників» та небилиці про «захисників» — місцевих і російських «героїв». А ще змушують діток учити і декламувати примітивні віршики на цю тему чи влаштовувати під час свят мінівистави і сценки, під час яких діти, одягнені в камуфляжну форму із символікою незаконних збройних формувань, перемагають синьо-жовтих «фашистів».
А у школах на окупованій території мілітаризацію майбутніх випускників уже понад п’ять років вважають майже головним уроком. Довірливих 13-, 15- чи 17-річних хлопців активно готують до того, що їм невдовзі доведеться брати в руки зброю, щоб обороняти Донбас від «укропів», вояків НАТО тощо.
На жаль, така методика патріотичного виховання дає результати, і чимало дітей потрапляють під вплив цієї згубної антиукраїнської ідеології, перетворюючись на гарматне м’ясо. Неважко здогадатися, що ця робота — фактично копія масової мілітаризації підростаючого покоління в Російській Федерації: дітей Донбасу також із самого малечку готують до війни.
«Вони діють поза шкільними програмами, і всіх, кого приваблює військова романтика, залучають до військових організацій: юнармія, кадетські корпуси, військові гуртки і табори. Важливо розуміти, що ця ідеологія має підтримку, бо в дітей і підлітків немає альтернативи, вони не знають, що може бути щось інше. Беруть участь у всьому цьому, бо іншого у них немає, адже все українське там витравлюють і випалюють, а проросійська ідеологія залишається єдино правильною. Дитина — це чистий лист, на якому можна писати все що завгодно, і вони ловлять цей момент», — коментує ситуацію представник омбудсмена України на Донбасі Павло Лисянський.
Генеральна прокуратура у відповідь на такі дії окупаційної влади стосовно дітей і підлітків окупованих територій Донбасу розпочала кримінальне провадження за фактом сприяння Російської Федерації підготовці дітей до бойових дій. Адже відповідно до окремих статей Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року про захист цивільного населення під час війни, окупаційна держава не має права примушувати осіб, які перебувають під захистом, служити в її збройних чи допоміжних силах.
Та це, однак, не впливає на ситуацію: після шести років гібридної війни стало очевидно, що в майбутньому Україна спершу зможе повернути контроль тільки над територією всього Донбасу. Чого, на жаль, не скажеш про населення із проросійськими настроями, які істотно зміцнилися за останні роки. Серед якого багато дітей, бо вони тривалий час живуть там, їх виховують так, як цього повсякденно вчить, точніше нівечить, потворна антиукраїнська ідеологія.