Цифра до цифри, рядок до рядка — білосніжні лінії слухняно лягають на темну безодню шкільної дошки під упевненою рукою вчителя. А якщо кожен урок перетворюється на захопливо-пізнавальну подорож до незвіданої країни знань, дитина запам’ятає його на все життя. У цьому й полягає майстерність справжнього педагога.
Тож професійне свято, яке першої неділі жовтня відзначатимуть дорогі наші вчителі, — воістину нагода подякувати їм за терпіння, розуміння, недоспані ночі та непереборний оптимізм. А головне, вкотре привернути увагу до ролі педагога в суспільстві. Нагадаймо: в нас понад мільйон дошкільнят, п’ять мільйонів учнів та майже три мільйони студентів. Міністерство освіти і науки поступово запроваджує реформи у галузі, щоб поліпшити якість освіти й заохотити педагогів підвищувати майстерність, проходити незалежну атестацію, а в результаті отримати вищу кваліфікацію та зарплату.
Водночас перед кожним учителем постають нові виклики, оскільки сучасні школярі на «ти» з будь-якою комп’ютерною технікою, тож черпають знання не лише у школі, а й у віртуальному світі. Тому педагоги дедалі частіше замислюються, як зробити буденний урок цікавим, втримати увагу учнівської аудиторії. Напередодні професійного свята «УК» запитав про це у вчителів-новаторів, які запроваджують у роботі нові методики.
«Наші найменші учні вивчають букви, складаючи їх із трави»
Вікторія ГОЛОВКО,
заступник директора з навчально-виховної роботи, викладач факультативу із психології
«Доброго ранку!» — дзвінко зливаються дитячі голоси, вітаючи вчителя. Урок в артемівській школі №5, що на Донеччині, розпочинається звично: всі учні й учителі на якийсь час забувають, що до лінії фронту всього кілька десятків кілометрів. Насправді уроки тут зовсім не звичайні. Навіть перебуваючи в таких умовах, педагоги перетворили і заняття, і перерви на цікаве дійство.
Головний експериментатор і новатор закладу — заступник директора з навчально-виховної роботи, викладач факультативу із психології Вікторія Головко. Для психолога-професіонала школа стала рідною, й педагог залюбки щодня серце віддає дітям, як заповідав відомий український педагог-новатор Василь Сухомлинський. Саме його ідеї Вікторія Анатоліївна разом із колегами втілює у шкільне життя й навчання на кожному кроці.
— Найперше ми зробили уроки нестандартними, цікавими. Зокрема у Сухомлинського перейняли ідею проводити заняття на природі — це справді інновація для звичайної школи, — ділиться секретами Вікторія Анатоліївна. — Нашу будівлю з одного боку огинає струмок, а з іншого — річка Бахмутка. Тому уроки на природі дають змогу звертати увагу дітей на красу довкілля. Наші найменші учні, скажімо, вивчають букви, складаючи їх із трави. Водночас вони спостерігають, що рослина виділяє сік, вивчають її будову. Саме через такі міжпредметні зв’язки учні одночасно засвоюють багато корисного матеріалу, бо у цікавій формі його легко запам’ятати.
Також переймають ідеї Сухомлинського через вправу «три слова», коли педагог під час уроку подає ключові слова на задану тему, пропонує пояснити їхнє значення, розказати, де їх можна використовувати у повсякденному житті тощо. Через певний час ця вправа повторюється, можливо, в інших інтерпретаціях.
До речі, класи у школі мають так званий гнучкий склад, де учні підібрані за здібностями до математики, хімії, біології чи фізики. Це допомагає дітям краще виявити свої нахили.
— Додатковий важливий напрям, який застосовуємо, — це формування та контролювання інформації, — веде розповідь далі вчитель. — Оскільки з інтернету, телебачення, зокрема реклами на дітей сиплеться безліч інформації, ми навчаємо учнів брати для себе лише те, що корисно, а решту відсіювати. Приміром, дівчата-підлітки гостро сприймають проблему із зайвою вагою, порівнюють себе зі стандартами, які нав’язує телебачення. Тож учителі шукають психологічні підходи до юнаків і дівчат, намагаючись делікатно обговорити ту чи ту проблему і розставити важливі акценти.
До речі, тут психології не цураються — Вікторія Анатоліївна розробила відповідну авторську програму для учнів з 1 по 11 клас. До минулого року викладала її для всіх школярів, а тепер через перевантажену шкільну програму психологію вивчають лише учні 5—8 класів.
Школярам цікаво не лише на уроці, а й під час перерв — вони тематичні, музичні та динамічні. Приміром, тематична профорієнтаційна перерва, під час якої старшокласники проводять серед школярів різні профорієнтаційні ігри.
Вражає, що педагогічний колектив, який працює у прифронтових умовах, щоднини огортає дітей теплом, сповнює маленькі серця радістю від спілкування, взаєморозуміння та підтримки, а головне — надає українську освіту, навчає любити рідну землю. Вочевидь, такий осередок оптимізму, щоденного креативу для вчителів, учнів і батьків стає ковтком свіжого повітря, можливістю відволіктися від буднів.
«Ми просто працюємо», — скромно резюмує Вікторія Головко. Вона запевняє: щоб стати улюбленим для учнів, учитель повинен мати сучасний імідж, вивчати їхню психологію, досконало знати власний предмет, мати почуття гумору, а також відповідати діловим якостям: бути пунктуальним, толерантним, доброзичливим і в міру вимогливим. А у професійне свято педагог найбільше зрадіє квітам, виготовленим учнями власноруч: «У них відчувається тепло і душа дитини, адже ці квіти зроблено саме для тебе!»
«Кожен мій учень має власну папку з тестами, які не повторюються, — так перемогла списування»
Наталія ІГНАТЮК,
вчитель англійської мови
Мальовниче містечко Верховина, що на Івано-Франківщині, обіймають Карпати та річка Чорний Черемош. Тут у Верховинській загальноосвітній школі I—III ступенів новітні ідеї втілює у життя вчитель англійської мови Наталія Ігнатюк. Симпатична, дуже активна, вона постійно намагається бути на крок попереду: якщо ще чотири роки тому вчителька не вміла набирати тексту на комп’ютері, тепер веде інтерактивні уроки і працює над створенням віртуального кабінету. Тож англійську в школі вивчають із задоволенням, адже на уроках Наталії Михайлівни завжди цікаво.
— Постійно пам’ятаю, як сама була ученицею, як зі мною працювали вчителі, — розповідає Наталія Ігнатюк. — Ось кажуть новатор. А хто це такий? Єдиного рецепта новаторства немає, як нема однакового рецепта приготування борщу — в кожного він власний: інгредієнти і приправи. До нових ідей мене спонукають діти. Хтось із відомих сказав, що дитина — не посуд, куди слід налити воду, а смолоскип, який треба запалити. Коли замислюєшся, як це зробити, тоді й виникають цікаві ідеї та з’являються сили, щоб їх втілити.
Скажімо, коли запровадили ЗНО, вчителька у всесвітній мережі почала шукати інформацію, щоб якнайкраще підготувати випускників до тестів. Ось і назбиралося багато корисних матеріалів, тож учителька видала методичку з підготовки до ЗНО.
Згодом до новаторства підштовхнув випадок: деякі діти під час контрольного тестування з іноземної списували з інтернету за допомогою телефону, а потім надсилали учням паралельних класів смс із правильними відповідями. Наталія Михайлівна і тут випередила сучасних школярів.
«У їхніх телефонах передовіші технології, ніж у мене, — усміхається вона. — Уявіть: учні задають у пошуку одне слово, і на дисплеї з’являється цілий текст із відповідями. Тож розробила авторські різнорівневі тести. Тепер кожен учень має власну папку із 20 тестами, які не повторюються. Так перемогла списування. Вочевидь, умови спонукають учителя пристосовуватися, а діти — рушій цього процесу».
До інтерактивних уроків допоміг свого часу (років із п’ять тому) елементарний брак підручників. Педагог не розгубилася і скачала для учнів підручник американського видавництва. Але не звичний електронний, а інтерактивний, де можна виконувати різні завдання та переглядати відео, миттєво звертатися до довідника тощо. «Жива» сторінка стала для школярів інноваційним видовищем. Діти були у захваті, їм було дуже цікаво на уроках.
А ще секрет цікавого уроку, на думку Наталії Михайлівни, полягає в тому, щоб не обмежуватися шкільним підручником. Учителька знайшла англійськомовний сайт «Новини по рівнях», де йдеться про природу, різні сфери життя, пригоди. Розповіді подано за рівнями вивчення іноземної для різних класів. А відео записали носії мови. Вчителька тут черпає найцікавіше. Приміром, нещодавно на уроці знайомилися з текстом про острів у Японії, де мешкає більше котів, ніж людей. Учні із захопленням вивчали цю тему англійською. Тож цікава інформація і нестандартне подання — така формула інноваційного уроку.
Стандартну тему «Школа» вчителька подає теж по-новому. Замість звичних речень вигадала оригінальний хід: знайти інформацію про школи різних країн планети. Хтось з учнів розповів про школу в Домінікані. Школярі не знали цієї країни, тож настільки зацікавилися, що дістали атласи й почали її шукати, розповіли, що учні там ходять до школи у шортах, а канікули в них в інший час.
Ось так нестандартне мислення вчителя заохочує школярів до нових знань. Педагог запевняє, що важливо не зубрити правила і слова, а всебічно спілкуватися і вивчати матеріал під час живого діалогу. На запитання «Як покращити працю у школі?» Наталія Михайлівна відповідає, що реформу в освіті повинні проводити не професори в кабінетах, а звичайні вчителі-практики. Та найперше радить звільнити вчителя від класного керівництва, оскільки додаткове навантаження не дає змоги і часу розвиватися.
А свій невтомний педагогічний пошук Наталія Ігнатюк новаторством не вважає: мовляв, до цього повинен прагнути кожен учитель. «Я щаслива, бо люблю свою роботу. А ще треба любити дітей, інакше не можна. Коли жінка пече хліб, промовляє молитву, так само й учитель має заходити до класу лише з позитивними думками», — запевняє педагог, милуючись улюбленими хризантемами. Для неї ці осінні квіти символізують твердість і нев’янучість.