Щиро кажучи, їдучи у відрядження на 18-й Міжнародний форум «Львівщина — хаб можливостей!», я був упевнений, що нічого особливого там не побачу й не почую. Чим нас, економічних журналістів, можна здивувати? Проте помилявся: цей регіон разом зі старим чудовим у будь-яку пору року Львовом може стати взірцем економічного та інвестиційного розвитку для інших міст і областей.

Пальма першості

Першого дня нас повезли на чудовий суперсучасний красень-стадіон «Арена Львів», де була цікава виставка товарів та послуг підприємств краю, а також гостей — компаній зі Східної України, яких гостинно запросили львів’яни. Бізнесмени та керівники Львівщини так хотіли довести, що Україна єдина і нам не треба ділити її на «князівства», а разом розбудовувати її економіку та підвищувати добробут людей. Підприємства Донеччини та Луганщини представили на огляд гостей чудові продовольчі товари, продукцію машинобудування та енергетики.

Офіційно форум відкрив перший віце-прем’єр — міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів. На його думку, Львів уже давно став своєрідним хабом науки, техніки, технологій, інновацій: «Львівщина займає перше місце в Україні за обсягами інвестицій у виробництво та послуги. Саме тут місцеві керівники та бізнесмени вже давно зрозуміли, що треба шукати можливості для розвитку, створювати спільні із західними та східними компаніями підприємства. З 2013 року в краї було відкрито 13 сучасних заводів, серед них підприємства з автомобілебудування. Створено 23 тисячі робочих місць».

Гадаю, що таким не може похвалитися жодна українська область та її господарі.

На батьківщину повернусь…

Цікаво було дізнатися й про таке: виявляється, до Львова та області завдяки швидкому зростанню економіки і заробітних плат (вони, за словами чиновників, на деяких підприємствах і в компаніях становлять 15—20 тисяч гривень), масово повертаються з Польщі, Італії, Чехії люди, які поїхали туди в пошуках кращої долі. Тепер саме в рідному краї вони можуть будувати своє майбутнє, бути поряд із родинами, заради добробуту яких колись змушені були шукати щастя у світах.

Дуже цікавою в цьому сенсі була промова голови Львівської обласної державної адміністрації Олега Синютки, який виявився справжнім господарем свого краю та палким патріотом: «Маємо й надалі динамічно збільшувати обсяги залучених інвестицій, як це робили останні чотири роки. Підприємства області знайшли собі партнерів та інвесторів із країн ЄС, США, Близького Сходу. Львівщина виробляє дедалі більше продукції з великою часткою доданої вартості, зокрема в АПК. В області все робимо для спрощення роботи бізнесу».

Олег Синютка зазначив, що влада працює для того, щоб якомога більше проводити різних місцевих заходів, залучаючи до них підприємства та бізнес із різних країн. Також львівські підприємці їздять із торговельними місіями в такі країни, як Китай, Узбекистан, Азербайджан, Італія тощо. Там вони знаходять партнерів та інвестиції, які залюбки залучають у фірми краю.

Нині на Львівщині перебуває на супроводі та у стадії реалізації 651 проект. Для інвесторів доступно 274 вільні виробничі площі, 448 вільних земельних ділянок (немає жодних питань та інвесторам не треба давати хабарі місцевій владі). У краї зареєстровано шість індустріальних парків.

Без рейдерства та із сонячною електрикою

Від різних бізнесменів та представників місцевої влади я почув цікаву інформацію: виявляється, в області вже кілька років не було жодного рейдерського захоплення підприємств, зокрема в АПК. Це свідчить про те, що в цій царині добре працює обласна державна адміністрація з різними об’єднаннями підприємців.

Першого дня форуму журналістів відвезли на відкриття цікавого підприємства — першої черги сонячної електростанції «Яворів-1» потужністю 36 МВТ, що розташована за 50 кілометрів від обласного центру.

Ця СЕС входить до так званого енергоострова і позиціонує себе як найбільший об’єкт такої потужності на території Західної України. Електростанція займає досить невелику площу і розташована в місці, де свого часу видобували сірку, тобто займає територію, не придатну для вирощування сільгоспкультур. Як розповів журналістам директор ТзОВ «Енергопарк Яворів» Максим Козицький, на будівництво цієї станції було залучено 34 мільйони євро, 70% з яких — кошти ЄБРР. У 2019 році заплановано відкриття другої черги сонячної станції.

Деяких допитливих журналістів цікавили питання окупності СЕС і вартості виробленої енергії. Господар станції відповів, що вона себе окупить протягом чотирьох років, проте електроенергія дорожча, ніж та, яку виробляють атомні й теплові електростанції. Один з колег засумнівався в доречності будівництва та експлуатації таких сонячних станції, на що пан Козицький відповів: «Такі станції екологічно чисті й виробляють чимало енергії».

Якщо буде введено в експлуатацію другу чергу станції, то вона електрикою забезпечить весь Яворівський район, де живе 127 тисяч людей та працює чимало потужних підприємств. Як на мене, це переконливо, тож варто розвивати чисту енергетику — сонячні та вітрові електростанції.

Спілкування за філіжанкою кави

Увечері першого дня перебування після заселення в готель вирішив укотре пройтися старими вулицями і провулками Львова, щоб на власні очі побачити, як живе Місто Лева. Довкола чув різні мови — українську, польську, німецьку, російську з відповідним акцентом. Отже, туристів у місті з різних країн дуже багато. Львів перетворився на суцільний туристичний хаб — працюють майже цілодобово сотні затишних кафе, барів, ресторанів. Там свої кревні залишають щороку мільйон туристів. Жодне місто в Україні не може похватилися такою цифрою. Звісно, чимало грошей іде до місцевої скарбниці, і Львів розвивається, а люди отримують дедалі більшу зарплатню.

В одному з кафе у стилі хай-тек, попиваючи смачну духмяну каву, поспілкувався з місцевим чоловіком на ім’я Богдан, який сидів поруч. Він працює інженером-електриком на одному із львівських підприємств і, за його словами, останні два роки його заробітна плата зросла майже вдвічі. Тепер Богдан заробляє 17 тисяч гривень, що непогано навіть для столиці. Отже, місцева влада та керівники підприємств щодо окладів кажуть правду.

Були телевізори, стали автобуси і тролейбуси

Другого дня форуму я вже знав, що буде цікавіше, ніж напередодні. Адже нам запропонували знайомство з унікальним підприємством «Полімер Електрон». Чимало людей старшого віку пам’ятають завод, який до середини 1990-х випускав непогані на той час телевізори «Електрон».

Тепер доля розпорядилася так, що в багатьох цехах цього заводу виробляють іншу необхідну продукцію — вітчизняні трамваї, тролейбуси та унікальні електроавтобуси. Президент ПрАТ «Концерн «Електрон» Юрій Бурбес пресі зрадів. Відразу було помітно, що він суперкласний господарник, який вболіває за свою справу та підлеглих.

«У нас у концерні працює п’ять конструкторських бюро та 15 підприємств. Усі вони успішні. Цехи не зупиняються 24 години на добу. Пишаємося своєю продукцією, особливо електроавтобусом. Пишаємося нашими людьми, які, до речі, отримують високу зарплатню».

До одного з цехів нас повезли на красені-електроавтобусі. До речі, з’ясувалося, що його треба підзаряджати енергією лише через 300 кілометрів пробігу (чимало електротранспорту, який виробляють інші компанії, підживлюють значно частіше).

Журналісти пройшлися цехами підприємства і побачили на власні очі всі етапи складання електроавтобусів. Це було цікавим видовищем. Помітив: робітники й інженери працюють із великим завзяттям та задоволенням. Вони справді люблять свій завод і свою справу, отримуючи за це чимале матеріальне заохочення.

Наслідуйте приклад

Повертаючись до Києва, насолоджувався неперевершеними краєвидами Львівщини з вікна нашого журналістського автобуса і розмірковував, що область задає оптимістичний тон всій країні. Влада, бізнесмени та пересічні люди тут завзято працюють, не скаржаться, а радіють життю. І результати цього вже значні. Тож хотілося б, щоб чиновники та підприємці інших областей країни рівнялися в цьому на львів’ян — будували своє щасливе майбутнє та радували краян новими цікавими робочими місцями, надсучасними підприємствами, високою зарплатнею.

Львів має дуже вигідне географічне положення — поряд ЄС. Та й місто історичне, приваблює. Проте кожна область має переваги та цікаву спеціалізацію. Їх можна успішно використовувати й залучати на підприємства зовнішні і внутрішні інвестиції, створюючи тисячі нових робочих місць. Треба лише захотіти.

І віриться, що так і буде. Тоді Україна, говорячи словами класика, ніколи «не вмре, не загине».