Підписання на 23-му Саміті Україна — ЄC угоди про спільний авіапростір та про участь нашої держави у програмі з досліджень та інновацій «Горизонт Європа» і «Креативна Європа», програмі досліджень та навчання «Євратом» із загальним бюджетом понад 100 мільярдів євро — обнадійливі кроки до поглиблення інтеграції України з Євросоюзом.
Дуже важливо, що вже в першому з 25 пунктів спільної заяви, схваленої за підсумками саміту, підтверджено незмінну послідовність у зміцненні політичної асоціації та економічної інтеграції України з Європейським Союзом на основі Угоди про асоціацію та передбаченої нею поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі. Учасники саміту схвалили головування з 1 листопада 2021-го в наступні два роки України як першої країни з-поза меж ЄС у Стратегії ЄС для Дунайського регіону.
Гадаю, що навіть такі глобально не проривні, але багатообіцяючі для українців підсумки саміту розчарують скептиків, які напередодні відверто заявляли про те, що Україні до ЄС дуже далеко, що знадобиться «ще 20 років роботи».
Коли інтегруємося в авіаринок ЄС?
Питанням підготовки до підписання спільного авіапростору, довгоочікуваного документа, «Урядовий кур’єр» присвячував чимало матеріалів. Зокрема, 20 лютого 2018-го — «Відкрите небо». Не для всіх», 18 жовтня 2020-го — «Свобода для українських літаків переноситься». Тема взаємодії органів виконавчої влади України у галузі авіаційного транспорту з відповідними структурами Європейського Союзу була актуальною, тривали переговори, лунали впродовж тривалого часу заяви про готовність до підписання парафованої ще 2013 року угоди між ЄС та Україною про спільний авіаційний простір. А перенесення кілька разів протягом восьми років цього підписання наші європейські партнери пояснювали то британсько-іспанськими супе-речками про незалежність Гібралтару, то незавершеним процесом розлучення Великої Британії з ЄС.
Нарешті після майже десятилітніх переговорів авіаційний безвіз із Євросоюзом підписано. Угода між ЄС і Україною, що лібералізує відносини в галузі авіації, означає кінець ціновим монополіям на нашому авіаринку. Україна отримає нарешті такі самі можливості, правила й стандарти в галузі, як і в держав — членів Євросоюзу. «Це збільшення, — за словами Дениса Шмигаля, — кількості авіамаршрутів, це новий рівень захисту прав споживачів і нові можливості для розвитку туризму в Україні. Авіаційний безвіз перший із п’яти, які ми плануємо підписати з ЄС у наступні два роки. Решта чотири — енергетичний, митний, промисловий та цифровий. Усі вони так само встановлюють європейські правила гри у відповідних секторах».
Варто наголосити, що з підписанням угоди про спільний авіаційний простір ЄС визнає українські сертифікати, видані літакам українського виробництва, насамперед виготовленим на заводах «Антонов». А це дуже важливий іміджевий сигнал для України на міжнародній арені.
Одне слово, треба ретельно працювати над імплементацією довгоочікуваного документа. Адже українська угода про спільний авіаційний простір передбачає інкорпорування в українське законодавство 64 регламентів і директив ЄС.
Тарас Качка, заступник міністра економіки — торговий представник України, вважає, що на ратифікацію та запровадження авіаційного безвізу може знадобитися півтора-два роки. Такі самі терміни називають і у фракції «Слуга народу»: «Угоду про відкритий авіаційний простір між Україною та Євросоюзом буде інтегровано до 2023 року».
Київ, можливо, і вкладеться в ці терміни, якщо врахує досвід двох держав «Східного партнерства», які вже десять років мають підписані з ЄС угоди про спільний авіаційний простір.
Досвід Молдови та Грузії розвінчує міфи
Так, саме ці країни, наші сусіди і партнери, вже пройшли шлях, на який ми стали 12 жовтня цього року — після підписання з Євросоюзом угоди про спільний авіаційний простір. Грузія та Молдова 2010-го та 2012 року відповідно отримали від ЄС авіаційний безвіз. Їхній досвід розвінчує кілька міфів та й загалом цінний для України.
Ось кілька висновків, яких дійшли у дослідженнях аналітики ГО «Європа без бар’єрів» Павло Кравчук та Катерина Кульчицька. Їх ґрунтовну статтю «Міфи та реалії відкритого неба: що змінить для України спільний авіапростір з ЄС» ще 17 грудня 2017 року надрукувало інтернет-видання «Європейська правда». Наводимо деякі позиції авторів дослівно, без урахування часового чинника.
1. Підписання угоди про САП не гарантує приходу лоукостерів. Грузії та Молдові вдалося залучити тільки одного класичного європейського лоукостера — WizzAir.
2. «Відкрите небо» не робить ринок автоматично орієнтованим на ЄС. Значна частина пасажиропотоків у цих країнах і досі спрямована в Туреччину, Росію, Казахстан, Єгипет тощо.
3. Водночас в обох країнах після підписання угоди помітно зріс пасажиропотік. У Грузії йдеться про більш ніж триразове зростання пасажирів за шість років. У Молдові пасажиропотік за три роки зріс на 80%, до 2,2 мільйона пасажирів.
4. В обох країнах зросла конкуренція і знизилися ціни. У Молдові кількість напрямків зросла з 19 2013 року до 42 2017-го. Квиток на прямий переліт до Лондона, який у квітні 2010 року коштував 210 євро, у квітні 2017-го — 45 євро.
5. Процес імплементації угоди дуже тривалий. У межах спільного авіапростору Молдова мала впровадити понад 86 норм Євросоюзу. Попри значний прогрес, на листопад 2016-го цій державі залишалося провести аналіз регуляторного впливу понад 50 норм ЄС та ухвалити більш як 70 нормативних актів.
Тому питання логічне: коли і як активно наші відповідні відомства, не гаючи часу, почали адаптацію українського ринку до європейських стандартів в очікуванні підписання з ЄС угоди про спільний авіапростір? Маємо на увазі головне: розв’язання проблем з інфраструктурними проєктами, насамперед регіональних аеропортів, доведених до безвиході, гармонізація з міжнародними стандартами та вимогами таких базових речей, як злітно-посадкові смуги, куди в усьому світі істотно інвестують держави. Усе інше бізнес зробить сам.
Фактично така серйозна робота розпочалася у лютому 2017 року, коли Кабмін затвердив План заходів з підготовки до запровадження спільного авіаційного простору України з Європейським Союзом і його державами-членами. Упровадження цього документа дало змогу посилити взаємодію органів виконавчої влади України у галузі авіаційного транспорту з відповідними структурами ЄС, встановити прямий діалог у межах спільного комітету, створеного відповідно до вже порафованої угоди про спільний авіапростір. За суттю, лише останні три роки розпочато активне транспонування в національне законодавство відповідних вимог та стандартів авіаційного законодавства ЄС, ухвалення ефективних авіаційних правил України в усіх галузях авіаційної діяльності та посилення вимог до безпеки польотів.
До речі, ще 2018 року керівники Мінінфраструктури визнали досвід Молдови та Грузії як «досить цінний». Можливо, це прискорило ухвалення відповідного закону на підтримку державою національної авіапромисловості. Один з головних пунктів цього документа — зняття пільг на довгострокове ввезення в країну певних моделей іноземних літаків типу Boeing, Embraer — спричинив очікувану негативну реакцію в головного монополіста МАУ, яка має в парку саме такі повітряні судна. І таких больових точок з великим українським авіабізнесом на шляху інтеграції угоди про спільний авіапростір, певно, виникатиме ще чимало.
Виграють насамперед пасажири
Як зазначали, авіаційний безвіз встановлює спільні стандарти безпеки та лібералізації ринкових відносин в авіації. Найістотніше — знімає обмеження на виконання польотів між аеропортами України та країн ЄС. Українські авіаперевізники отримують необмежені права на перевезення з України до країн Євросоюзу між державами — членами ЄС. Як повідомили журналістів у пресслужбі української авіакомпанії Sky Up, авіакомпанії ЄС отримають доступ на наш внутрішній ринок і зможуть здійснювати перельоти всередині України. Говорити в цій ситуації про рівні умови конкуренції важко, тому що вітчизняні авіаперевізники не матимуть права літати між містами або країнами ЄС, якщо хоч одна точка на маршруті — не українське місто.
Треба віддати належне нашим галузевим відомствам, які впродовж цієї тривалої тяганини з підписанням угоди про спільний авіапростір не гаяли часу. Останніми роками вони добряче попрацювали із країнами — членами ЄС (і не тільки з ними) над двосторонніми угодами про пряме авіасполучення. За даними Держ-авіаслужби, на яку посилаються фахівці ГО «Європа без кордонів», нині вже повністю лібералізовано авіасполучення з понад десятьма країнами: Болгарією, Грецією, Іспанією, Польщею, Словаччиною, Італією тощо. І це значною мірою попри ситуацію з пандемією коронавірусу, збільшило пасажиропотік перетинання літаками українського кордону. Як повідомила днями Держприкордонслужба, «найбільше цього року держкордон подорожани перетинали в авіаційних пунктах пропуску. Протягом дев’яти місяців — 10,9 мільйона громадян. Це майже на 45% більше, ніж торік».
Досвід Грузії та Молдови переконує: не варто чекати, що спільний авіаційний простір дасть негайні блага для всіх українців. 2017 року, за інформацією Мін-інфраструктури, кількість наших громадян, які скористалися авіатранспортом, не перевищила…. 5%. Міністерство ставило тоді за мету довести в майбутньому цю цифру хоч до 25%. Якщо ціни на польоти після ухвалення авіаційного безвізу найближчими роками невідворотно падатимуть, як прогнозують аналітики, не миттєво, а поступово, то відсоток українців, що надаватимуть перевагу літакам у подорожах і за кордон, і між регіонами України, буде, можливо, трохи більшим. Бо і якість послуг зростатиме завдяки конкуренції. Але вона, зрозуміло, буде жорсткою, бо умови її аж ніяк не рівні. Торік, окрім усього іншого, провідні європейські авіакомпанії отримали від ЄС мільярдні дотації.
Попри деякі нерівноправні бізнесові моменти, зафіксовані у підписаній угоді про спільний авіаційний простір, цей документ як один із кроків повноцінної імплементації Україною угоди про інтеграцію з Європейським Союзом, — велика перемога. Це і набуття цінного досвіду, і робота над помилками, що має сприяти успішнішій співпраці всіх гілок влади для отримання впродовж двох років ще чотирьох безвізів — енергетичного, митного, промислового та цифрового, про які говорив Денис Шмигаль. Але не забуваймо, що в третьому пункті спільної заяви за підсумками 23-го Саміту Україна — ЄС є таке значуще речення: «Ми домовилися повною мірою використовувати потенціал Угоди про асоціацію та підкреслили взаємні зобов’язання для досягнення цієї мети».
Одну з головних реформ — судову, на завершення якої чекають у Євросоюзі від України, назвав журналістам у дні роботи саміту Жозеп Боррель, верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки: «Судова реформа — це мати всіх реформ. Ви не можете вдавати, що маєте верховенство права, права людини без незалежної судової системи. Це наріжний камінь демократичної країни. Незалежні суди та розділення гілок влади. Без цього важко боротися з корупцією чи іншими проблемами. Знаю, як це важко, але це необхідно».