Перший віце-прем'єр-міністр -
міністр
економічного
розвитку і торгівлі
Андрій КЛЮЄВ
- Яка перспектива, що таки до кінця цього року або на початку наступного Україна підпише угоду про зону вільної торгівлі з Євросоюзом?
- Ми інтенсивно ведемо переговори про підписання зони вільної торгівлі з ЄС, і, я сподіваюся, що протягом цього року ми завершимо цей процес і загальна угода про асоціацію буде підписана.
З п'яти нерозв'язаних проблем залишилися дві: щодо експортних мит і співробітництва в енергетичній сфері. У Євросоюзу ще залишилися побоювання щодо того, наскільки сумлінно Україна буде виконувати свої функції країни-транзитера газу. Адже минулого опалювального сезону ніяких збоїв у поставках не було, і ми тим самим довели, що є надійними партнерами. Тому, я певен, і проблеми, що залишилися, ми найближчим часом вирішимо.
Хочу зазначити, що ми готуємо угоди про створення зон вільної торгівлі не тільки з Євросоюзом, а й з СНД. Ще з цілою низкою країн ведемо консультації. Буде для України вигідно - підписуємо, невигідно - не підписуємо. Чисто прагматичний підхід.
- Які надії, що зона вільної торгівлі з СНД відкриє більший доступ нашої трубної і м'ясо-молочної продукції?
- Стосовно сільського господарства у нас практично немає ніяких обмежень.
Щодо трубної продукції - ми ведемо переговори. На цей рік встановлена квота - 300 тис. тонн. У нас є формула, за якою залежно від досягнутих обсяги на наступний рік збільшуються. Тому, гадаю, щодо трубної продукції ми теж досягнемо певного прогресу.
За рівнем товарообігу, наприклад, з Росією ми вже перевищили докризові показники. Мало того: радує, що товарообіг збільшується не тільки за рахунок зростання ціни на газ, а завдяки тому, що зростають поставки продукції нашого сільського господарства на російські ринки, та найбільше - експорт наших машинобудівних заводів, тобто торгівля активізувалася в усіх напрямках.
Цікавий для України своїми енергоносіями Туркменістан. Фактично там розташовані найбільші родовища газу. Але поки що питання транспортування залишається відкритим. У той же час наші підприємства дуже інтенсивно працюють на будівництві газопроводів у постачанні відповідного обладнання, беруть участь у будівельних підрядах в рамках реалізації різного роду інфраструктурних проектів.
Стосовно Азербайджану, то, крім уже заявлених проектів, є багато інших перспективних напрямків. Так, будівництво на території Азербайджану спільних підприємств з переробки сільгосппродукції.
Баку цікавить також розвиток власних енергетичних об'єктів, у зв'язку з цим можливі, наприклад, поставки до Азербайджану наших турбін. Цілком імовірно, і в цьому році ми збільшимо наш товарообіг.
Ми працюємо практично по всіх напрямках. Нам також важливі нові ринки - Азії, Африки, Америки, країн Близького Сходу. Наше завдання - активніше просувати наші національні інтереси.
- Питання щодо співпраці з Росією в галузі авіабудування. Рік тому були гучні заяви, проте зараз ця тема якось затихла. Подейкують, що після зміни керівництва російської Об'єднаної авіабудівної корпорації (ОАК) шанси Ан-148 зменшилися, а у "Сухой Суперджет" зросли.
- Що стосується спільного підприємства, то проблема полягала у необхідності проходження тривалих внутрішньодержавних процедур. Фактично тепер вони завершені і СП через певний час почне працювати.
З приводу конкуренції: ринок і для нашого літака є. Слід більш ефективно організувати роботу галузі. Я нещодавно зібрав усіх директорів авіабудівних підприємств. Ми домовилися, що прискоримо прийняття програми розвитку галузі до 2020 року, певен, протягом місяця ми її затвердимо. Звичайно, потрібне збільшення держбюджетної підтримки авіабудування.
Є доручення Президента та Прем'єр-міністра щодо корпоратизації всієї галузі. Необхідно виводити її на нормальні цивілізовані ринкові умови роботи. Тому що зручний момент для цього був упущений. Ми пішли цим шляхом ще у 2006 році: створили концерн "Антонов". Але потім, у 2007 році, були "форсовані" позачергові вибори, змінився уряд, і розпочата робота була зупинена. Нині все доводиться починати спочатку, щоб галузь змогла запрацювати ефективно.
Крім цього, потрібні зміни до закону про державні закупівлі, тому що державні підприємства, навіть фактично отримуючи замовлення, через складні процедури змушені значно затягувати процес реалізації контрактів, їм усього-на-всього невигідно працювати.
Проблем у авіабудівників безліч, але немає таких, які б неможливо було розв'язати. Ми незабаром закінчимо реструктуризацію боргів у паливно-енергетичному комплексі, те ж саме потім зробимо в авіабудуванні. І таким же чином будемо вирішувати проблеми суднобудування. Треба створити сприятливі умови для розвитку пріоритетних галузей.
- У суднобудуванні ж державного мало чого залишилося...
- Уряд має приділяти належну увагу не тільки державним підприємствам, а й приватному сектору. Головне - це їхня нормальна робота, це робочі місця, заробітна плата, податки. При цьому наголос має робитися на реалізації найважливішого для країни завдання - створення нових і модернізації діючих виробництв. А все інше буде. Одночасно з виробничим комплексом будуть розвиватися і сфери послуг та соціальна.
У нинішніх умовах мову треба вести про підйом промисловості, створення багатогалузевого сільського господарства, розвивати внутрішній ринок і розширювати експортні можливості української економіки.
- Повертаючись до літаків. Де, з Вашої точки зору, місце Україні: в транспортній чи цивільній авіації?
- Великі перспективи має і транспортне, і цивільне літакобудування, проте потрібно враховувати високу конкуренцію з боку провідних авіабудівних компаній світу. У нас для транспортної сфери є відмінні літаки. Той же Ан-124 затребуваний по всьому світу. Але треба враховувати, що Україна самостійно Ан-124 не виробляла - тільки в кооперації з Росією. Тому відновити це виробництво можливо лише спільно. Для цього потрібні значні фінансові ресурси. Є вже новий проект: Ан-124-200 (з новою кабіною).
- Складається враження, що уряд підтримує укрупнення української промисловості.
- Така тенденція спостерігається в усьому світі. Створюються вертикально інтегровані компанії. Країни зі стійкою економікою, зокрема держави Євросоюзу, вже завершили цей процес. А якщо взяти країни з динамічною економікою, приміром, Індію, Китай, то всі вони йдуть шляхом створення великих корпорацій, як приватних, так і державних, тому що тільки тоді вертикально інтегровані компанії можуть серйозно зарекомендувати себе на зовнішніх ринках. Ми теж повинні подумати про те, як зайняти перспективні для нас ніші на світовому ринку.
- А сформовані якісь базові підходи в уряду, в яких корпораціях державі потрібно зберігати за собою контрольний пакет? Ось, наприклад, "Титан Україна": там уже частина підприємств недержавні.
- Контроль (в "Титан України". - ІФ) буде за державою.
- Була ще ідея енергомашинобудівного холдингу.
- Швидше за все, ми створюватимемо в цій галузі корпорацію. Коли керівництво країни прийме остаточне рішення, ми будемо висувати конкретніші пропозиції... Хоча, можливо, буде використана форма державно-приватного партнерства, тому що потрібно вливання великих фінансових ресурсів у реконструкцію заводів.
- Ви вже згадали про суднобудування...
- Стосовно суднобудування: будемо корпоратизувати державні підприємства. Гадаю, 25% залишимо за державою, а все інше потрібно продавати.
- У сільгоспмашинобудуванні є якісь державні плани щодо створення холдингу?
- Ми вже працюємо над цим питанням. Є намір створити СП із одним з великих світових виробників сільгосптехніки. Нам потрібен повний набір всієї сільськогосподарської техніки. Адже сьогодні одним з головних пріоритетів розвитку української економіки є сільське господарство. Тут найважливіше значення має грамотне використання землі, відновлення родючості грунтів, посилення контролю з боку держави за дотриманням сівозмін і агротехнікою. Якщо все правильно сплануємо, то сільське господарство буде однією з найбільш вагомих галузей економіки країни. І особливо в умовах, коли забезпечення продовольством - це вже питання номер один у світі.
- Якщо прийнято рішення про залучення приватних інвесторів, вам, мабуть, все одно - українські це інвестори чи іноземні?
- Віддавати комусь перевагу - неправильно. Якщо інвестор вкладає ресурси в модернізацію і розвиток економіки нашої країни, ми повинні це вітати. Тому в національного та іноземного інвесторів права та преференції повинні бути однакові.
- Може, для якихось секторів повинні бути зроблені винятки?
- Швидше, є сектори і компанії, які повинні залишатися під контролем держави. Наприклад, Укренерго, - це підприємство повинно бути тільки державним, тому що йдеться про регулювання всієї енергетичної системи України. І це виключно функція держави, оскільки стосується безпеки всієї країни: згадайте часи, коли "віялові" відключення були звичайною практикою. Не можна допускати подібних збоїв у роботі системи.
- Одначе приватизація обласних енергопостачальних компаній і теплової енергогенерації все ж таки буде?
- І теплова генерація, і обл?енерго повинні бути приватизовані. Але блокуючі пакети мають залишитися за державою. "Енергоатом" - ні, це виключно державний холдинг. Хоча і в розвитку атомної промисловості можна частково використовувати можливості державно-приватного партнерства для залучення додаткових інвестиційних ресурсів.
- Навіщо тоді залишати блокуючі пакети в обленерго і генерації?
- Йдеться про ту ж таки енергетичну безпеку країни, необхідність збереження єдиної енергетичної системи. Все одно повинні залишатися механізми для проведення державної політики в цьому секторі. Щодо вугільних підприємств, ми теж розуміємо, що потрібно передавати їх у приватну власність. При цьому ключовими вимогами повинні бути рівень видобутку вугілля і соціальні гарантії працівникам. Для держави важливо зберегти робочі місця і потрібне вугілля для металургійної промисловості та теплової енергетики.
- Ключове питання для українського енергоринку - перехресне субсидування. Чи будуть підвищуватися тарифи у цьому році? Адже будь-який фахівець розуміє, що не повинні коштувати електроенергія і газ для населення в кілька разів дешевше, ніж для підприємств.
- На сьогодні формування виваженої тарифної політики - найважливіше і найскладніше питання. Адже всі процеси в економіці пов'язані. Спочатку потрібно створити максимально сприятливі умови для розвитку сільського господарства, промисловості, сфери послуг. На базі результатів роботи зростаючої економіки підвищуватимуться заробітна плата та інші соціальні стандарти. І лише паралельно з цим дуже акуратно можна підвищувати тарифи на енергоносії, адекватно зменшуючи перехресне субсидування. Повинна бути певна послідовність дій. В один момент цю проблему не розв'язати.
- Вас називають батьком альтернативної енергетики в Україні. Ви задоволені результатами закону про "зелений" тариф?
- Я ініціатор підготовки цього закону. Працюючи в парламенті, досліджував проблему розвитку альтернативної енергетики. Причому в розробці цього законопроекту брали участь представники всіх фракцій парламенту - всі розуміли, що йдеться про майбутнє країни.
Говорити про результати дії "зеленого" тарифу поки передчасно. Якщо ми з вами зустрінемося десь через рік, то до цього часу, впевнений, отримаємо відчутний ефект. А поки триває велика робота щодо створення умов для припливу в цю сферу вагомих, у тому числі іноземних, інвесторів.
Наша країна має в своєму розпорядженні значний потенціал використання енергії вітру, сонця та гідроенергетики. При цьому до розвитку поновлюваних джерел енергетики ми маємо намір підійти комплексно, з узгодженням їх роботи з роботою всієї енергосистеми країни. Планується системний розвиток мереж електропередач з урахуванням перспектив розвитку регіонів.
Крім цього, у нас є достатній потенціал для нарощування власного видобутку традиційних енергоресурсів.
- Багато говорилося про залучення інвестицій в сектор нафтогазовидобутку. У цьому році Україна зможе провести конкурс? Великі компанії можуть прийти в Україну?
- Ми зацікавлені у великих інвестиціях, що дасть змогу Україні значно збільшити власний видобуток вуглеводнів. У тому числі за рахунок освоєння шельфової зони, видобутку газу метану з вугільних пластів та інших альтернативних родовищ. Проблема - в недосконалості нормативно-правової бази. На цей час здійснюється підготовка необхідних документів.
Щодо розвитку економіки в цілому, я за те, щоб знижувати податки, якщо є така можливість. Створювати максимально сприятливі умови для бізнесу. Країна повинна виробляти конкурентоспроможну продукцію. У 2010 році протягом місяця мені довелося, за службовим обов'язком, двічі побувати в Китаї - там є чому повчитися.
І нам, у першу чергу, слід займатися відновленням виробничого потенціалу на основі сучасних технологій, розвивати сферу послуг, створювати робочі місця. Ось це головне. А все інше додасться.
Ексклюзивне інтерв'ю агентству
"Інтерфакс-Україна" (скорочений варіант)