ТРАДИЦІЯ
Український Святий Миколай розповів «Урядовому кур’єру» про те, що просять і в чому зізнаються діти
Нещодавно російський Дід Мороз, який має свій маєток у Великому Устюгу, розповів про те, що сучасні діти останнім часом у нього дуже часто просять аж надто дорогі подарунки, найпопулярніший серед яких автомобіль. Крім того, кожен 10-й лист надходить від дорослих. Майже всі він читає і на більшість відповідає. Натомість вітчизняний Святий Миколай відповідає на всі без винятку листи і зазначає, що діти більше турбуються про тих однолітків, яким нелегко ведеться в цьому житті. Наприклад, про діток, які залишилися без батьків та живуть в інтернатах, або тих, чиї мами й тата не мають можливості їм зробити подарунки до свят.
Про це і багато іншого український Святий Миколай (а перевтілюватися в нього у ці святкові дні вже не один рік поспіль доводиться співробітникові Національного природного парку «Гуцульщина» Віталієві Ходану) розповів кореспондентові «Урядового кур’єра» в ексклюзивному інтерв’ю.
Зауважимо, що український Святий Миколай живе у селі Пустинь — лише за дев’ять кілометрів від центру містечка Косів, що на Івано-Франківщині. Його помешкання розташоване на території парку «Гуцульщина», де йому збудували будинок — дерев’яний зруб.
Український Святий Миколай: «Діти часто просять здоров’я для рідних»
— Святий Миколаю, у вас зараз гаряча пора: не встигли одні дітки поїхати, як уже інші на порозі. Скільки маленьких гостей протягом дня навідується до вашого маєтку?
— Маєток Святого Миколая функціонує цілий рік. Адже 22 травня на літнього Миколая у нас теж багато гостей. Ми приймаємо відвідувачів із дев’ятої ранку до п’ятої вечора. Тож усі охочі (а це і батьки з дітьми, й організовані екскурсійні групи, причому не тільки з України) можуть завітати до нас. Звісно, найбільше гостей у нас узимку напередодні Святого Миколая.
І якщо протягом року часто приїжджають діти з батьками, то в листопаді-грудні — переважно організовані групи. Зараз за день ми приймаємо приблизно по 10—12 груп, тобто майже 500 діточок. До нас їде малеча з усієї України. Звісно, більше гостей із західного регіону, адже їм просто ближче добиратися. Проте нещодавно була група з Одеси, до цього завітали переможці одного з конкурсів з Полтави.
Та й я не сиджу на місці. Буквально кілька днів тому приїхав із Києва, де два дні спілкувався з малечею в Центрі української культури та мистецтва.
— Діти не лише приїжджають до вас у гості, а ще й пишуть листи. Чи вдається відповідати на них?
— Жоден лист не залишається без уваги! Ми щодня отримуємо, реєструємо усі листи в спеціальній книзі, потім їх читаємо й даємо відповіді. Якщо я не встигаю, мені допомагають помічники.
Щоправда, зараз відповідаємо трішечки із запізненням, адже не встигаємо фізично. Напередодні дня Святого Миколая дуже багато відвідувачів, триває активна підготовка й до самого свята. Але на листи, які надійшли раніше, на початку грудня, ми вже відповіли. Проте навіть дописувачі, які звернулися в останній тиждень перед святом, отримають відповіді трохи пізніше. Маю зауважити, що до Різдвяних свят кожна дитина отримає відповідь від Святого Миколая.
Потім ці листи ми зберігаємо у спеціальній кімнаті-архіві.
— Скільки листів зазвичай отримуєте?
— Нам пишуть не лише напередодні свят, а й протягом року. Цього року листів надійшло вже дуже багато — понад 4 тис. І це ще не кінець. Щороку їх кількість коливається від 4 до 6 тис. Діти не лише надсилають, а й приносять листи до маєтку. Тож дописувачів у нас не бракує.
— Листів дуже багато, і на всі ви відповідаєте, але навіть український Святий Миколай повинен
платити гроші за конверти, папір, не кажучи вже про подарунки…
— Ми намагаємось обійтися силами Національного природного парку «Гуцульщина». Більшість фінансових витрат беремо на себе, на громадських засадах. І хоч екскурсія у нас коштує 5 грн, для діток із Косівського району чи багатодітних родин, інвалідів, вихованців інтернату — безплатно. До нас приїжджає багато груп від соціальних служб. І всі маленькі гості виходять від Святого Миколая з подарунками.
— Але за п’ять гривень, які платять за вхід, небагато подарунків можна купити.
— Нам допомагають батьки і просто небайдужі люди. Приміром, якщо планується візит великої кількості дітей, напередодні чи навіть з дітьми дорослі привозять свої подарунки, і я їх віддаю діткам. Буває, що батьки приносять із собою подарунки для своїх чад. Також учителі організовують збір іграшок, які вже не потрібні учням, і передають нам. А ми, у свою чергу, даруємо їх діткам, яким вони потрібні.
Також співпрацюємо з Київським благодійним фондом, який надає нам цукерки, і не лише взимку, а й протягом року. Не обходять нас своєю увагою і чиновники, які теж купують і передають подарунки, які ми розвозимо в сиротинці, інтернатні заклади.
— Ви працюєте вже шість років. За цей час змінилися прохання, з якими до вас звертаються діти?
— Найважливіше, що дітлахи зізнаються, що були неслухняні, і обіцяють наступного року поводитися чемно. Дуже приємно, що діти говорять, мовляв, Святий Миколаю, ми знаємо: у тебе є багато діток, яким потрібно матеріально допомагати, тому ти їм щось краще подаруй. А нам усе потрібне і те, на що заслуговуємо, батьки куплять. Такі відповіді дуже тішать. Часто просять здоров’я для рідних. А загалом діти не просять якихось надзвичайних подарунків, більшість обмежується цукерками.
Ірина ПОЛІЩУК,
«Урядовий кур’єр»
МРІЇ ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ
Родзинка свята – Віфлеємський вогонь
Лариса КОНАРЕВА,
«Урядовий кур’єр»
«Добрий день, Святий Миколаю! Мене звати Богдан, мені 9 років. Мій старший брат запевняв, що Миколая не існує, але я вірю, що ви є і допомагаєте дітям. Я хочу побажати вам міцного здоров’я, великого щастя, а від Бога благословення. Принесіть мені, будь ласка, пачку наклейок, Барбі, що змінює одяг, і ведмедика, що світиться. Я дуже прошу, щоб наша мама стала здоровою. Дуже дякую».
«Вітаю! Мене звуть Іванна. В мене є молодший братик Стасик, йому 2 роки. Ми дуже чекаємо на вас! І хочемо, щоб ви принесли Іванці лижі, а Стасику — велику машинку. Бажаємо вам щастя і всього найкращого! Наперед спасибі!»
Усі діти вірять у Святого Миколая і пишуть йому листи. І це можуть засвідчити співробітники туристично-мистецького комплексу «Маєток Святого Миколая», що на Косівщині в Івано-Франківській області. Подібних листів вони отримують чималу кількість протягом року. А зараз тут їх просто завозять мішками.
Діти з усіх регіонів країни в них обіцяють бути слухняними і просять виконати їхні найпотаємніші бажання. Удома ж майже щодня перепитують батьків: а чи скоро прийде Миколай? А він уже отримав мій лист? Я чемний хлопчик чи дівчинка? А ми, дорослі, й самі заряджаємося дитячим нетерпінням і біжимо по магазинах, щоб виконати дитячі побажання. Чекаємо хоч малесенького дива і для себе: знаємо, що Миколай обдарує кожного, хто його попросить, бо він любить усіх.
Зараз у маєтку Святого Миколая гаряча пора, бо треба не тільки відповідати на листи, а й приймати численних гостей. Велику програму готують цього року на святковий день 19 грудня. Обов’язково будуть екскурсії маєтком та вручення подарунків. Облаштували виставку дитячих іграшок, підготували виступи художніх колективів, спортивно-розважальні ігри, катання на конях. Тож гості не нудьгуватимуть. Але родзинкою свята стане прийом Віфлеємського вогню й запалення Миколаївської ватри і новорічної ялинки.
Молодіжній християнській традиції запалення Віфлеємського вогню миру вже понад два десятки років. Її підтримують скаути Європи й українські пластуни. Наприкінці листопада цього року запалив лампадку на місці народження Христа 11-річний Хадер Балют з арабо-християнської родини, якого допустили до храму на палестинській території. Він передав лампадку австрійцеві Гунтеру Гартлю, який заснував цю акцію. З Австрії вогонь передаватиме 13-річна Христина Мадер, яка активно займається благодійністю й соціальною роботою — опікується дітьми із синдромом Дауна. 18 грудня на українсько-польському кордоні відбудеться передача вогню польськими харцерами українським пластунам. А далі він помандрує всією Україною, несучи радісну звістку про народження Христа, підтримуючи тих, хто сумує, хворіє, сиріт. До маєтку Святого Миколая Віфлеємський вогонь донесуть косівські пластуни.