Біда одна не йде, а й другу за собою веде. Підтвердженням цього стало чергове тривожне повідомлення з Криму. Там почали перекривати кисень людям найшановнішої місії — пропагандистам культури. Людям, які дбають про взаємопроникнення надбань митців, піклуються про духовний розвиток особистості. Нищити культуру можуть лише невігласи. А така спроба є.
Редакція україномовної всеукраїнської громадсько-політичної та літературної газети «Кримська світлиця» отримала припис з’їхати з орендованого приміщення у Сімферополі (АР Крим). Про це повідомляє Олесь Черемшина, кримський оглядач «Радіо свобода» у своїй колонці на сайті видання. Він також повідомив, що засновник газети Міністерство культури України вже майже два місяці не виплачує зарплату працівникам видання. Мережа «Кримсоюздрук» відмовила у розповсюдженні видання через кіоски. Крім того, за повідомленням пана Черемшини, газету «Кримська світлиця» не внесли в каталог для передплати, тому з другого півріччя вона стане недоступною для читачів.
«Безглуздо сподіватися на те, що «нова кримська влада» згадає про конституційне положення про мови і подбає про те, щоб єдина газета українською мовою в Криму не померла. Нас викинули з орендованого приміщення, яке нині зайняте під прийом міфічних «біженців з Південного Сходу», нас винятково з політичних мотивів відмовилися поширювати», — заявив головний редактор «Кримської світлиці» Віктор Качула.
Як повідомили «УК» у Міністерстві культури, гроші на зарплату працівникам видання переказано. Однак до отримувача вони не дійшли, оскільки всі розрахунки на якомусь рівні заблоковано. Більше того, в міністерстві занепокоєні як долею колективу, так і газети. «Для з’ясування ситуації навколо газети і підтримки її колективу, — повідомили мені в міністерстві, — ми готуємо звернення до представника Президента України в Криму».
Справді, ситуація тривожна. Не можна допустити, щоб єдине україномовне видання на півострові закрили. І лише тому, що спілкується з читачами рідною їм мовою.
Тому з журналістами «Кримської світлини» мають бути солідарні не лише українські, але й російські колеги. Вони прагнуть російське слово тиражувати на весь світ. Нині в нашій державі російськомовних видань більше, ніж україномовних. І ніхто їх не закриває.
І ще одне зауваження з цього приводу. Йдеться про внутрішню політику щодо україномовних видань. На відміну від Росії, яка активно підтримує свої ЗМІ, останні 20 років наша влада, м’яко кажучи, не розуміла їх державотворчого начала. Це й стало однією з причин програшу на інформаційному полі в перші дні подій у Криму, а потім у Донецькій та Луганській областях. Тому нині саме влада має заявити, що «Українська світлиця» представляє на півострові український народ великої держави, отже перебуває під захистом держави.
«Українська світлиця» — віконце, через яке Крим пізнаватиме материкову Україну. Жителі півострова, впевнений, дуже пильно в нього вдивлятимуться і прискіпливо оцінюватимуть побачене. Громадськість як України, так і Росії не повинна закривати те віконце. З цього нічого не вийде. Сонце нікому не вдалося закрити. А україномовна газета для наших співвітчизників в Криму — справді сонце, яке гріє і несе проміння надії.