Нещодавно у маршрутці поступився місцем медсестрі нашої амбулаторії сімейної медицини. Вона дуже дякувала, а коли вже мала виходити, спитала, чи оформив я у когось із лікарів декларацію. І принагідно порадила поквапитися, тому що з нового року вони обслуговуватимуть тільки тих пацієнтів, які є в їхній базі даних. «Завтра ж і приходьте, — сказала. — Якщо до лікарів будуть черги, я з 8-ї на роботі, сама внесу вас у базу. Тільки принесіть свій паспорт і код».
Паспортні дані й номер телефону вимагають у готелях, на пошті, під час купівлі квитків на залізниці, оформлення кредиту, банківської картки. У банківській установі нас ще й з усіх боків сфотографують. А потім дивуємося: звідкіля про мене знають у супермаркеті, який щотижня присилає на наш мобільний смс-повідомлення про акційні знижки на парфумерію, промислові товари, одяг, взуття. Чи в незнайомому банку, працівниця якого через день щиро вітає вас і нав’язливо радить скористатись унікальним шансом оформити в ньому дуже вигідний кредит. Читаєш чи слухаєш у записі рекламні пропозиції й почуваєшся наче голий на майдані. Тому що всім усе про тебе відомо: де і з ким живеш, працюєш, скільки заробляєш, які в тебе родичі. Нині інформація — найдорожчий товар, ось пройдисвіти й торгують нею аж гай шумить, посягаючи на найсокровенніше. Неприємно це усвідомлювати, але зробити нічого не можеш. І нікому не поскаржишся. Тому що це норма суспільного життя. Та навіть якби й існувала інстанція, яка б відповідала за недоторканність особистого простору громадян, в умовах розгнузданої демократії вона б не працювала. А сильні цього світу в послугах такої інстанції не мають потреби. Адже їм байдуже, що про них думають і говорять. Приклад — заява керівництва Укрпошти про припинення доставки пенсій 4,3 мільйона українців. Люди шоковані, а їм кажуть: це не наші проблеми, нам треба заробляти. Вдумайтеся: це говорять представники державного підприємства-монополіста, яке в усі часи було збитковим, але завжди знаходило достойні варіанти виходу із ситуації. А тут поліпшення фінансового становища ставлять у пряму залежність від кількості ліквідованих посад листонош. І замовчують, що існує величезний розрив у заробітних платах топ-менеджменту Укрпошти та її звичайних працівників.
«Згідно з даними звітів ПАТ «Укрпошта» до Реєстру застрахованих осіб, — ідеться у заяві Пенсійного фонду України щодо ситуації з виплатою пенсій через відділення ПАТ «Укрпошта», — абсолютна більшість працівників — 97% (66,3 тисячі осіб) — отримує зарплату близько 4 тисяч гривень на місяць, фактично на мінімальному рівні. Водночас заробітна плата кількох десятків осіб топ-менеджменту — від 100 до 800 тисяч гривень на місяць. Розрив, як бачимо, майже у 200 разів».
Не заперечуючи того, що керівники, які відповідають за функціонування такої важливої державної установи, мають отримувати достойну платню, зауважимо, що в умовах, коли вони самі наголошують на скрутному становищі, можливо, зменшення власних зарплат стало б одним зі способів виправити ситуацію. Коштів, які отримують керівники установи, вистачило б на утримання 2,7 тисячі листонош. Прикро, що керівництво Укрпошти бачить лише один вихід із ситуації — збільшення тарифів на послугу з доставки пенсій замість того, щоб шукати шляхи розвитку держпідприємства. При цьому забувають про свою соціальну функцію та роблять заручниками ситуації мільйони пенсіонерів.
Своїми не виваженими, антидержавницькими діями очільники Укрпошти зашкодили й усім редакціям друкованих ЗМІ, за якими також стоять мільйони співвітчизників, дестабілізувавши передплатну кампанію й поставивши під загрозу доставку газет. І передовсім передплатникам, які живуть у селах, де вже закрили багато поштових відділень, і надалі їх закривають, прикриваючись так званою оптимізацією. Цим Укрпошта сприяє збільшенню безробіття, обмежує доступ громадян до об’єктивної інформації, погіршує й так складну криміногенну ситуацію. В умовах війни і в очікуванні президентських виборів такі дії можна прирівняти до диверсії. А очільники Укрпошти уперто гнуть свою лінію, тому що, мабуть, упевнені в своїй безкарності. Керівництву держави треба невідкладно звернути на це увагу. Не віриться, що воно не може знайти важелів впливу на поштовиків і що цей заклик може так і залишитися голосом волаючого в пустелі.
ВІД РЕДАКЦІЇ. У найсвіжішому варіанті проекту Державного бюджету на 2019 рік, який тепер подано до Верховної Ради для розгляду у другому читанні, Кабінет Міністрів України передбачив 500 мільйонів гривень на фінансування зарплат листоношам. За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, така підтримка дасть змогу не лише зберегти робочі місця листоношам, а й виконати поштарям надзвичайно важливу соціальну функцію з доставки пенсій людям у найвіддаленіших куточках країни.