Українські університети й бізнес існують у різних площинах, тоді як успішний Захід демонструє модель їхнього взаємовигідного співробітництва. Що заважає нам переймати успішний досвід? У співпраці українських університетів і бізнесу є низка проблем: паралельно з тим, що виші самі не надто активні в пошуках партнерів, бізнес зазвичай також не зацікавлений у співпраці з університетами — чи то через низький інтерес до інновацій, чи то через брак реальних механізмів співпраці.
Втім, крига помалу скресає: принаймні ця проблема переходить у площину публічного обговорення, а останнім часом — і на рівні профільного міністерства. «Деякі механізми співпраці закладено в новому законі про вищу освіту, зокрема норму про обов’язкову присутність працедавців у роботі Нацагентства з забезпечення якості освіти», — каже перший заступник міністра освіти і науки Інна Совсун. Ефективна практика, яку застосовують західні університети й ледь-ледь українські, — залучення працедавців до процесу формування програм і навчальних курсів.
Свою негативну роль у тому, що бізнес мало спонукають до фінансування науки, відіграла державна політика. Наука — це передовсім відкриття, фундаментальні дослідження, з яких відтак постають прикладні дослідження чи інновації, цікаві для бізнесу.
«Щоб бізнес міг ефективно інвестувати в університетську науку, вона має розвиватись. Адже спершу має бути потужна фундаментальна наука, і на її основі можуть створюватися інновації. А фундаментальну науку у всьому світі фінансує саме держава. Існує великий міф, що може прийти бізнес і замінити державу, але насправді весь міжнародний досвід його розвіює», — каже Інна Совсун.
Утім, навіть за таких умов активна позиція університету та пошук можливостей для залучення бізнесу дають результат. Внутрішня мотивація, міжнародна діяльність та потужна наука — це те, що, на думку ректора Сумського державного університету Анатолія Васильєва, здатне розвинути університет, зробити його сучасним і привабливим для бізнесу.
На базі університету, діяльність якого щодо співпраці з бізнесом можна взяти за приклад, працює низка потужних IT-компаній, а торік кількість укладених договорів, які науковці університету виконали на замовлення підприємств, становила близько 600. До того ж 42 з них — укладено з іноземними підприємцями із 15 країн світу.
— Замовляють США, Велика Британія, Бельгія, Китай, країни Балтії, Польща. Зокрема Нанкінський інститут електронної промисловості (Китай) замовляє розробки ІТ-спрямування (торік — на 4 мільйони гривень), Чехія — насоси, США, Бельгія — клінічні дослідження. Із вітчизняних співпрацюємо з КБ «Південне». Ці договори стали вагомими з точки зору надходжень. Ми суттєво підвищуємо частку фінансування університету саме через пріоритетне зростання фінансування наукової складової. Без потужної науки, яка потрібна (а це підтверджено тим, що фірми платять за наш продукт зі свого прибутку), бути конкурентоспроможними у світовому науково-освітньому просторі неможливо», — вважає Анатолій Васильєв.
Один із показників, за яким у світі вимірюється науковий рівень, — створення нового знання, яке оцінюватимуть за рівнем публікаційної активності. Якщо університет на це здатен, то він буде конкурентоспроможним не лише в українському, а й у світовому просторі. Аби заявити про себе, треба публікуватися у виданнях, визнаних міжнародною науковою спільнотою, а саме тих, що індексуються, насамперед наукометричною базою даних Scopus чи Web of Science. «Ми вийшли на рівень понад 200 публікацій в Scopus, зростає індекс Гірша (показник впливовості науковця, заснований на кількості його статей та їх цитування. — Ред.)», — каже ректор.
Бізнесова складова в університеті не може розвиватися на порожньому місці. Для неї потрібна наука, міжнародні зв’язки та мотивація науковців до нових досліджень. Зв’язки з близько 180 закордонними партнерами Сумський університет, стверджує ректор, підтримує через академічну мобільність, наукову співпрацю, стажування викладачів за кордоном, грантову діяльність.
«Багато грантів спрямовано саме на розробку курсів чи методик із урахуванням світового досвіду. Ми зацікавлено вивчали, як організовано управління в університетах Великої Британії, Німеччини, США. Нічого не копіювали, але коли ти заглиблений в якусь тему, з’являються власні рішення».
Практика поєднання міжнародної, наукової діяльності та освіти дала змогу створити в університеті 18 центрів, спільних з іноземними партнерами. У сфері IT, зокрема Porta One та Net Cracker, які, за словами ректора, викладають чимало курсів загалу студентів, зокрема й за базовими навчальними планами. Через іноземних партнерів університет отримує нову техніку й технології.
Багато проектів фінансують навпіл. За словами ректора, в університеті власні надходження перевищують державне фінансування. Тому навіть у нинішніх умовах, завдяки й валютним надходженням, виш спроможний забезпечувати проекти чи шукати закордонних партнерів на умовах співфінансування. За кордоном показник надходжень коштів завдяки науковим розробкам становить 30—40%. «От ми на нього й орієнтуємося, плануємо в найближчій перспективі вийти на рівень щонайменше 20%».
Кошти, що надходять від наукових розробок, спрямовують і на саморозвиток наукової діяльності. «Ці гроші залишаються в науці й дають змогу розвиватися, втримати фахівців, закупити обладнання, а не йдуть на інфраструктурні проекти чи ремонти. Зазвичай накладні витрати в науковому секторі становлять 20—30% надходжень. Ми беремо 2,5—10% зворотно-пропорційно обсягу тематики. Отже, стало вигідно працювати. Водночас як ректор я гарантую: ті кошти, які внаслідок госпрозрахункової діяльності надійшли на субрахунок кафедри, будуть витрачені саме на потреби поточної діяльності цього підрозділу», — стверджує він.
Оскільки міжнародні проекти — це і саморозвиток, і нові методики, і додаткове фінансування, викладачі подають дедалі більше заявок на участь у них. Зрештою кількість переростає в якість. Це один із прикладів того, як працює система внутрішньої мотивації.
Анатолій Васильович стверджує, що важливо диверсифікувати наукову діяльність. «Водночас із фундаментальною наукою у нас поширена система сервісного наукового обслуговування малого й середнього бізнесу: електровимірювання, випробування матеріалів, патентування, підвищення кваліфікації тощо. Не цураємося надавати послуги на кшталт «чого бажаєте» — поміряти, дослідити тощо. І зрозуміли, що один у полі не воїн. Перемогти можна лише в партнерстві. Тому беремо участь у різних зарубіжних консорціумах. Можливо, наші партнери щось знають краще, десь ми себе пропонуємо як експериментальний майданчик. Міжнародне співробітництво з точки зору пошуку іноземних партнерів позначилося на кількості грантів. Ми не мали б такої їх кількості, якби варилися у власному соку».