Наукова й освітня громадськість обговорює стратегію розвитку вищої освіти на наступне десятиріччя. Оскільки це проблема не галузева, а загальнодержавна, то дозвольте й мені, споживачеві освітнього продукту, поділитися вистражданими в роботі та перевіреними практикою думками.
Автори проєкту стратегії чітко не визначилися, що освітня діяльність — вид економічної. Якщо немає цього розуміння, то хоч би що ми пропонували, хоч би які закордонні теорії копіювали, плани не вплітатимуться у реальне життя. Завдання університетів — не лише давати глибокі знання і навички, а й формувати суспільство майбутнього. Нині ж складається так, що вітчизняна вища школа здебільшого готує кадри для закордоння. Чому?
Відповідь на це запитання дали на зустрічі у Київському національному університеті технологій та дизайну випускники, які продовжували навчання в інших країнах. У нас, казали вони, навчають краще, однак реалізувати себе значно легше за кордоном.
А чому? Бо в сусідів створюють умови для розвитку підприємництва. Отже, там є головна умова піднесення вищої школи: затребуваність спеціалістів. В Україні цього бракує. Тож правильно констатовано у проєкті, що невизначеність пріоритетів та стратегій розвитку держави негативно позначається і на розвитку вищої освіти.
Але йде вперед не той, хто чекає, а той, який робить певні кроки. Отож освіта й наука мають не опускати планку вимог, лаштуючись до занепаду, а вказувати шлях розвитку, готуючи кадри, здатні розробляти і впроваджувати інновації.
Саме таку позицію у часи занепаду легкої промисловості зайняв Київський національний університет технологій та дизайну. Усе навкруги руйнувалось, а він стояв, протягуючи руку допомоги виробничникам, бо мав головне — інтелектуальний потенціал, який ректор Іван Грищенко зумів спрямувати на успіх. Шлях освітяни обрали правильний: запропонували виробничникам інноваційні технології, які допомогли нам конкурувати із закордонням. Тож не випадково роботи працівників КНУТД відзначено трьома державними преміями в галузі науки і техніки.
Досвід співпраці з бізнесом вартий узагальнення та внесення до стратегії розвитку вищої школи. Він дає відповідь одразу на кілька питань. Перше: виконуючи замовлення підприємств, університет заробляє кошти на зміцнення матеріальної бази і наукові дослідження. Друге: студентів вчать не на прикладах учорашнього дня, а на тому, що на них чекає завтра.
До прикладу, співпраця нашої асоціації з університетом. Саме він розробив для нас стратегію розвитку, яку успішно здійснюємо. КНУТД готує для нас кадри. Щоб випускники приходили на виробництво підготовленими, забезпечуємо студентів практикою. А найперспективніших направляємо на стажування за кордон. Виконані у матеріалі на підприємствах асоціації найкращі дизайнерські роботи спрямовуємо для участі у міжнародному конкурсі MIFUR у Мілані, щодо переможців якого їх підсумки зараховують як оцінку «відмінно» на відповідному випускному іспиті. Асоціація обладнала в університеті найсучаснішу профільну лабораторію. За нашої підтримки викладачі підготували й видрукували трьома мовами підручники, посібники і словники хутрово-шкіряного виробництва, а всього останнім часом вийшли у світ 20 наших спільних видань. Тож університет та асоціація — це вже дружна сім’я.
Так говорять про КНУТД і швейники та взуттєвики. Усі ми разом називаємо його лідером галузі. Адже саме він визначає напрям розвитку, забезпечує бізнес кадрами і сучасними інноваційними технологіями.
Ефективність роботи університету визнали та оцінили не тільки вітчизняні виробничники. КНУТД займає 62-ге місце в рейтингу ТОП-100 найкращих дизайнерських шкіл світу. На запрошення уряду КНР він відкрив у Китаї Український інститут, де його викладачі навчають китайців найсучасніших професій. То чи не такий досвід вартий основи стратегії розвитку вищої школи? Саме він показує, як об’єднати зусилля науки, бізнесу і влади.
Як ліпше це зробити, показує університет. З ініціативи його ректора Івана Грищенка створено Київський освітній науково-виробничий кластер легкої промисловості. У цьому утворенні КНУТД грає першу скрипку, оскільки забезпечує науковий супровід виробництва. Слово «освітній» не випадково стоїть першим у назві кластера, бо все, що він робить, слугує підвищенню якості підготовки спеціалістів, позаяк студентів залучають до виконання різноманітних робіт для підприємств.
Не забуваймо, що за кластерною системою працюють Європа й Америка. Тож щоб бути конкурентоспроможною, Україна має опановувати таку форму співпраці. І саме КНУТД став у столиці піонером цієї справи. Завдяки цим та іншим новаціям він не лише навчальний, а і дослідницький та антикризовий центр галузі. На думку закордонних експертів, його випускники здатні стати законодавцями моди в Європі.
Аби так було, бракує відповідних умов для самореалізації випускників в Україні. Якщо ж набутий досвід ширше впроваджувати, то подолання цієї проблеми пришвидшиться. Тож моє побажання розробникам стратегії розвитку вищої школи: звертайте більше уваги на вітчизняний досвід. Не варто аж занадто захоплюватись усім закордонним. До прикладу, назва одного з її розділів розпочинається словом «візія». Великий тлумачний словник української мови визначає його зокрема як привид, а нам не марево і привиди потрібні. Маємо виконати багато конкретної роботи. А досвід Київського національного університету технологій та дизайну показує, як саме її успішно виконувати.
Ігор ЗВАРИЧ,
президент Української асоціації хутровиків,
почесний доктор Київського національного університету
технологій та дизайну
для «Урядового кур’єра»