Минулого аграрного се­зону зерновий ринок України зазнав негативного явища, що призвело до дефолтів. Ідеться про масові відмови сільгоспвиробни­ків від укладених форвардних контрактів на постачання зерна (див. «УК» від 9 лютого 2021 року).

Нагадаємо: суть форвардного контракту полягає в то­му, що виробник певної сільськогосподарської продукції (у даному разі зерна) ще до початку аграрного сезону укладає із трейдером угоду, за якою зобов’язується на­дати певний обсяг продукції за заздалегідь визначе­ною ціною.

Коли жадоба перемагає розум

Перевага такої угоди в тому, що аграрій, по-перше, вже має гарантованого покупця продукції, а по-друге, в рахунок контракту може отримати аванс для закупівлі засобів виробництва. Утім, є й ризик — ринкова ціна на момент виконання контрак­ту може виявитися або вищою, ніж зазначено у контракті, або нижчою. Тож у пер­шому разі програє аграрій, у другому — трейдер.

Щоправда, зовсім без гро­шей жоден з учасників уго­ди не залишиться, але хтось із них отримає трохи мен­ше, ніж міг би. А хочеться ж більше! Отут і закладено ко­ріння конфлікту.

Коли з’ясувалося, що ці­ни на світовому ринку зрос­ли і стали набагато вищи­ми, ніж зазначено у контрактах, сільгоспвиробники, що почувалися хитрішими від усіх, почали відмовляти­ся від виконання договірних умов. Зокрема, щодо куку­рудзи дефолти сягнули 30%. Багато хто при цьому поси­лався на загибель урожаю через несприятливі погод­ні умови.

Так, у деяких регіо­нах країни ці умови бу­ли вкрай несприятливі й призвели до загибелі зна­чної частини врожаю, але ж не в усіх! З’ясувалося, що з-поміж тих, хто відмовив­ся від виконання договір­них зобов’язань, справді по­страждалих — лише неве­лика частка, решта — про­сто хитруни.

Вони навіть не подума­ли, що своїми витівками не тільки наразили трейдерів на штрафні санкції че­рез невиконання їхніх до­говірних зобов’язань щодо постачання зерна. Такі дії підривають репутацію всієї України як надійного між­народного партнера і при­зводять до зменшення сві­тових закупівельних цін на наше зерно — плата за ри­зик.

Уже нинішнього сезо­ну на міжнародних тендерах на пшеницю українське зерно не хотіли купувати, віддаючи перевагу румунському, хоч воно було й до­рожчим, постачальник вва­жався надійнішим. Отак за­робили недовіру.

Отже, проти таких дій у майбутньому слід вистави­ти запобіжник. Великі зер­нотрейдери навіть поча­ли наймати людей, які ма­ли перевіряти надійність потенційних постачальників зерна, але й це не давало стовідсоткової гарантії. По­трібний був інший механізм.

Запобіжник від хитрощів

Такий запобіжник розро­била робоча група, створена в Українській зерновій асо­ціації. У світі він давно відо­мий, слід було лише виро­бити механізм його засто­сування в умовах України. Це банківське гарантування форвардних контрактів.

У разі невиконання умов контракту збитків найпер­ше зазнає саме трейдер — сільгоспвиробник не укла­де контракту на таких умо­вах, які не гарантують йо­му покриття виробничих витрат. Натомість трейдер у разі стрибка цін у бік під­вищення не матиме надлишку коштів, щоб докупити недопоставлене зерно на вільному ринку і так за­безпечити виконання контракту з наступним партне­ром за маркетинговим лан­цюжком. Тож цей інстру­мент дає змогу компенсува­ти різницю в ціні між ціною, зазначеною у форвардному контракті, та ринковою. Так гарантується надійність по­стачання зерна кінцевому споживачеві.

І ще один істотний момент, на якому наголошує президент Української зер­нової асоціації Микола Горбачьов: міжнародна система банківських платежів стає дедалі відкритішою, відпо­відно дедалі легше переві­рити надійність постачаль­ника на предмет репута­ційних ризиків. Тож розро­блення майбутнього меха­нізму банківського гаранту­вання форвардних контрактів робоча група Укра­їнської зернової асоціа­ції розпочала саме з вели­ких банків, які працюють з аграрними компаніями, точніше, з їхньої системи перевірки надійності ком­паній-клієнтів.

До речі, аграрна компа­нія, що багато років працює з певним банком, мало то­го що перевірена — вона й надалі старається не роби­ти, як кажуть, різких ру­хів, аби не псувати собі ж кредитну історію. Тоді ви­ходить, що коли банк дає кредитну гарантію, він на­певне знає, кому її дає і на­скільки отримувач цієї га­рантії цього вартий. Крім того, на виконання гарантії банк може брати заставу, тоді як зернотрейдер цьо­го робити не може й не по­винен — не його профіль. Використовуючи такий ме­ханізм, на думку Миколи Горбачьова, відсоток дефол­тів за форвардними контр­актами можна знизити із 30 до 5%.

Зроблено в Україні

Пропонуючи якийсь ме­ханізм в Україні, ми найпер­ше цікавимось, як він пра­цює за кордоном. Тут інша ситуація: страхування фор­вардних контрактів — су­то вітчизняна розробка, яка не має світових аналогів. За кордоном це не потрібно, бо добре працює судова систе­ма, зокрема служба судових виконавців, тож борг за до­говором стягують через суд. Якщо ж постачальник зер­на справді втратив урожай з не залежних від нього обста­вин, тоді вмикається меха­нізм страхування врожаю. У нас жоден з перелічених ме­ханізмів не працює як слід, тому й довелося вигадувати ще один.

До речі, його успішно пре­зентували в Женеві за учас­ті представників міжнарод­них трейдерів, інших учас­ників зернового ринку та банківських установ за під­тримки ФАО, ЄБРР, ком­паній SGS та Copenhagen Merchants. Запроваджен­ня механізму гарантуван­ня форвардних контрактів схвалили багато вітчизня­них банків і навіть такі пова­жані міжнародні фінансові організації, як Міжнародна фінансова корпорація (IFC) та ЄБРР. Ці дві установи на­віть пообіцяли певну під­тримку у вигляді фінансо­вого забезпечення цього ін­струменту. На думку керів­ника Української зернової асоціації, це дасть змогу вже з наступного аграрного се­зону видати гарантій на за­гальну суму 1,5—2 мільяр­ди доларів.

Крім того, підтримав за­провадження гарантій для форвардних контрактів мі­ністр аграрної політики та продовольства Роман Ле­щенко. Він пообіцяв не лише допомогти у запроваджен­ні цього інструменту, а й підтримати його на законо­давчому рівні — перекона­ти парламентарів ухвали­ти законопроєкт, аби банківські гарантії надавати на всі форвардні контракти.

У чому суть

Якщо коротко: відтепер трейдер, укладаючи форвардний контракт із постачальником зерна (сіль­госпвиробником) вимагатиме банківську гарантію. Якщо постачальник не дотри­мається умов контракту, трейдер отримає гарантій­ний платіж, який покрива­тиме різницю між фактич­ною ціною на зерно на мо­мент невиконаного поста­чання і тією, яку зафіксова­но у форвардному контрак­ті. А постачальник не отри­має жодної вигоди за пору­шення умов контракту, на­томість матиме борг перед банком. В Українській зер­новій асоціації зауважують: невиконання зобов’язань перед банком для сільгосп­виробника — серйозніша загроза, ніж перед трейдером. Адже коли аграрій по­трапить у список ненадій­них, жоден поважний банк вже не матиме з ним справи.

Чи є на таку модель співпраці згода самих банків? Так, підтримку механізму банківської гарантії для зер­нових форвардних контрак­тів вже висловила Незалежна асоціація банків України. Як зауважила голова ради Незалежної асоціації банків України Олена Коробкова, застережень тут бути не може, бо від цього у виграші будуть усі.