Якби у школі в Петрівцях або Зачепилівці вчитель прийшов на урок української мови і літератури у шортах і капцях на босу ногу, його, м’яко кажучи, не зрозуміли б. У Фінляндії  вчитель і учні можуть приходити в школу в чому завгодно, аби тільки їм було комфортно.

Так само можна припустити, що наша вихователька дитсадка схопилася б за серце, якби побачила когось із вихованців на дереві, що росте на території закладу. Вона відразу б викликала рятувальників, швидку допомогу й зателефонувала батькам. У Фінляндії вихователь ще й допоміг би дитині залізти на дерево, якби вона його про це попросила. Тому що там дитину ледве не з пелюшок готують до самостійного життя. І якщо дитина упаде з дерева, вихователь за це не відповідатиме. У його обов’язки не входить стежити, щоб дитина не лазила по деревах. Пояснити дитині, що цього робити не можна, що це небезпечно для життя і здоров’я мусять батьки. У штаті фінського дитсадка навіть не передбачено посади медсестри.

Як працює найдемократичніша у світі освітня система, елементи якої є в основі нової української школи, нещодавно мали змогу дізнатися педагоги з Полтавщини.

Усім забезпечує муніципалітет

— Наше стажування проходило у Західнофінляндському коледжі міста Гуйттінен. Програма була дуже насиченою. За 120 годин ми відвідали чимало освітніх закладів різного рівня. Найголовніше у фінській освітній системі — шанобливе ставлення до дитини. Тут ще з дитсадка дитині дозволяють абсолютно все. Якщо вона хоче гуляти, а надворі багато снігу, їй дадуть спеціальний костюм, гумові чоботи, і вона може грати у сніжки, бігати на подвір’ї, їсти сніг. Це потрібно, щоб дитина розвивалася.

Якщо дитині й зроблять зауваження, щоб поводилася чемно, не шуміла, то не тому, що поруч стоїть дорослий, а щоб вона не заважала іншим дітям, — розповідає директор департаменту освіти і науки Полтавської облдержадміністрації Олена Харченко. — Діти там ходять босими, бо тепла підлога, і їм так комфортніше. У фінській школі немає поділу на класи, діти навчаються у групах, командами. А обстановка у класі доброзичлива, спокійна.  Учні спільно розв’язують задачі, змагаються, але й підтримують одне одного. Це дуже добре.

Ми були присутні на уроці образотворчого мистецтва. Там кожна дитина має робоче місце і робить на ньому що захоче. Вона може працювати під столом, щось порозкидати. Коли закінчиться урок, усе прибере, але під час творчого процесу їй ніхто не заважає. Фінська дитина не турбується, що може вилити фарбу на стіл, зіпсувати меблі. Навіть якщо десь щось зіпсується, нічого страшного, можна все полагодити або купити нове коштом муніципалітету.

За словами пані Олени, у всіх фінських школах однакові умови навчання, фінансування і ставлення до дітей. Плата за дитсадок залежить від доходу батьків. Якщо вони у скрутному фінансовому становищі, їхню дитину утримуватимуть у садочку безплатно.

У дитсадку і школі дітей безплатно годують. Там немає поняття «батьківська допомога школі, дитсадку».

У Фінляндії бережуть здоров’я дітей. На вихідні у школі не задають домашніх завдань, щоб учні активно й повноцінно відпочили, а в п’ятницю і понеділок їх не викликають до дошки — щоб у дитини була зацікавленість у навчанні.

У фінській гімназії дітей спрямовують на вивчення окремих предметів. Гімназист може не ходити на заняття, але обов’язково складає тести. Учні до них ставляться з усією відповідальністю, бо навчаються для себе.

Начальник управління позашкільної, професійної (професійно-технічної), вищої освіти та правового забезпечення цього департаменту Сергій Рибалка звернув увагу, що фіни намагаються максимально інтегрувати в суспільство дітей з особливими потребами, зокрема тих, які мають стійкі порушення опорно-рухового апарату й пересуваються на візках. Для них у навчальних закладах зроблено широкі коридори, двері, передбачено спеціальні підйомники, ліфти.

Опікуються технічним забезпеченням тамтешніх шкіл. Якщо це музичний клас, у ньому великий набір різноманітних музичних інструментів. Показували нам клас праці із цілим рядком швейних машинок, в іншому кабінеті — верстати, шафи заповнено інструментом. І це у звичайній загальноосвітній школі.

 Цікаво, що на уроках праці хлопчики й дівчатка виконують однакові завдання, наприклад вишивають або працюють на верстатах із деревом.

Учать користуватися газом і сірниками

— Мене вразили іграшки у фінському дитсадку. Наприклад кухня. У цій кухні бачили справжню мийку, де біжить вода, дитина  уявляє, що є вода холодна, гаряча. Як нею користуватися, її вчать із самого дитинства. Є справжня газова плита. Вона маленька, але з вогнем, і дитину вчать користуватися нею. Дитина знає, що може бути гаряче і небезпечно для життя. У нас дитині забороняють користуватися сірниками, а там ні, — ділиться заступник начальника управління, начальник відділу професійної (професійно-технічної) освіти, організаційної роботи та документообігу департаменту Тетяна Закапко.

Члени полтавської делегації були здивовані й тим, наскільки у Фінляндії шанують працю вчителя, вихователя. Під час вступу в педуніверситет конкурс 10 осіб на місце, під час працевлаштування у школу — 40, бо вчителеві там добре платять. Але до нього й великі вимоги, їхні вчителі дуже ерудовані й постійно займаються самоосвітою. Щорічних обов’язкових курсів підвищення кваліфікації, як у нас, там немає. Немає й декретних відпусток. Дітей віддають у дитсадки із 10 місяців або й меншими. Фіни повністю довіряють своїх дітей державі. Батьки можуть спокійно працювати і бути впевненими, що їхніх дітей доглянуть.

— У Фінляндії немає великих переповнених шкіл. Найбільші школи там на 300 учнів, — розповідає директор Полтавської спеціалізованої школи-інтернату спортивного профілю I—III ступенів Полтавської обласної ради Василь Тимошенко. — У школі, яку ми відвідали, її директор відвів учням напівпідвальне приміщення, де вони самі обладнали незвичайний куточок. Він із піддонів, але там лежить матрац, є телевізор і музичні інструменти, на яких вони можуть грати. Є чайник, вони там можуть пити каву. Тобто цивільна зона для дітей. І вони там відпочивають.

У фінських школах викладають предмети,  необхідні для життя. Випускник може не знати будови доменної печі, але може зробити сайт, візитівку собі. Це дуже добре. І нам би так.

Чимало цікавого побачила на стажуванні у Фінляндії директор Миргородського ПТУ №44 Раїса Мокрій.

— У Фінляндії всі школи під’єднані до державної системи VILMA. Батьки про навчання дитини дізнаються, зайшовши на її сторінку в цій системі. Навіть однокласники не знають, як навчаються Петя, Галя, Саша. Це конфіденційна інформація, яку знають тільки вчитель і батьки. І то лише з дозволу дитини. Тобто все спрямовано на те, щоб учитель залишався наставником. Якщо він відійде від цього правила, йому загрожує звільнення.

 Раїса Мокрій розповідає, що фінського вчителя забезпечують усім необхідним для роботи, і він має право працювати за будь-якою методикою, аби тільки навчив дитину. У цьому йому допомагає асистент.

Директора ПТУ №56 із Шишацького району Світлану Скороход вразили якість води, яку можна пити із крана, надчутлива система вентиляції у навчальних закладах, що реагує навіть на лак для волосся, стан довкілля і те, що діти весь вільний час перебувають на свіжому повітрі з вихователем або учителем. «Тому вони й такі червонощокі, бадьорі. А якщо в дитини є здоров’я, їй навчання дарує радість».

Зустріч матиме продовження

Були у складі делегації представники місцевого самоврядування Полтавщини. Вони визнали стажування надзвичайно корисним, а голова Омельницької ОТГ Кременчуцького району Олександра Шереметьєва під враженням від поїздки заснувала у своїй громаді євроклуб.

— Назвали його «Щаслива нація». Відзначимо  День Європи, вивчатимемо історію, кухню, мистецькі традиції європейських країн і обов’язково англійську мову за унікальною методикою через гру в театр, яку я запозичила у Фінляндії. Ця методика унікальна і дієва. Завдяки їй уже знаю багато англійських слів, — розповідає лідер Омельницької громади.

Віддаючи належне фінському досвіду, демократичній освітній системі, вона, однак, радить цінувати здобутки в галузі освіти, які є в Україні. «Наші школи і садочки найкращі». На цьому наголосила й Олена Харченко.

— Дуже цікавою була поїздка, за яку ми вдячні організаторам — Інституту міжнародної академічної співпраці. Але коли зустрічалися з мером міста Пункалайдун, вона розповідала нам про організацію їхньої освіти. Нам теж було про що їй розповісти. Навіть за такий короткий термін, відколи в нас відбувається децентралізація, в наших об’єднаних громадах теж накопичився певний досвід. З’явились  оновлені школи, будинки культури, сучасні інклюзивно-ресурсні, культурні центри. Один з таких центрів нещодавно відкрили у селищі Гоголеве на території Шишацької громади. Багато цікавого і в наших дитсадках. Тож ми мали змогу порівняти, як у них і як у нас. Думаю, ця зустріч матиме продовження. Можливо, якась із наших ОТГ співпрацюватиме з містом Пункалайдун на рівні громад в обміні досвідом, учителями, можливо, й учнями. Адже фіни про нашу освітню реформу майже нічого не знають.

Акумулюючи найкращий досвід європейських країн і базуючись на нашому безцінному досвідові, зможемо побудувати достойну систему освіти України.

ДОВІДКА «УК»

У всеукраїнському експерименті «Нова українська школа», що триває вісім місяців, беруть участь 100 шкіл, із них чотири — на Полтавщині. Це Кременчуцький ліцей №30, а також по одному навчальному закладу з Горішніх Плавнів, Полтави та Решетилівського району. Навчання відбувається за новими підручниками та новітніми стандартами, що передбачають формування в дітей компетенцій, які вони зможуть застосувати в подальшому.