Мистецький діапазон тернопільської художниці Наталії Басараб широкий. Вона відкриває, шукає власну творчу манеру, настрій, натуру в різних жанрах. Чверть століття її захоплює лялькарство. Крім ляльок-мотанок, з пап’є-маше, гіпсу та пластику створила понад 60 образів переважно популярних українських і закордонних акторів театру й кіно.
Графіка, живопис — це також стихія мисткині. З її полотен повсякчас усміхається краса. І немає значення, чи вона в призадумі, в романтичному настрої чи в яскравих барвах життя — скрізь гармонія. Пані Наталія любить писати жіночі образи. Її героїні переважно обличчя не показують, таємничі, зате привертають увагу наряди, капелюшки. Дивишся на ці полотна — й ніби переносишся у минулі століття, в буяння природи різних пір року.
«Мені так подобається, — каже художниця. — Головне — капелюшки, сонце, квіти».
Та, виявляється, не лише це визначальне для художніх творінь Наталії Басараб, а й одвічна загадка жінки теж. У цьому тернополяни та гості обласного центру можуть переконатися, завітавши в гастропаб Natura. Саме тут упродовж місяця діятиме виставка «Таємниці жіночої натури». У цій експозиції мисткиня представила 21 власну роботу. Головне, на що пані Наталія нарешті зважилася відслонити завісу ще однієї важливої сторінки своєї творчості. Є щось символічне й у тому, що про потайне, приховане, таємниче жіночої натури хотіла розповісти-показати не деінде, а саме в гастропабі Natura.
Художниця мала вже чимало персональних виставок у різних галереях, музеях, інших культурно-освітніх закладах. А тут ресторатор Володимир Харкавий запропонував виставковий майданчик просто у приміщенні громадського харчування, де подають страви, напої, куди люди приходять відпочити. Захопило, тож погодилася. Сам Володимир вважає, що такий мистецький захід тут цілком доречний.
Чому досі ніхто не бачив на виставках картин Наталії Басараб у стилі ню? Перше запитання, яке ставили художниці й журналісти, і відвідувачі виставки. Каже, що це радше її комерційний проєкт. Понад десять років виставляла свої полотна цього циклу на інтернет-аукціонах. Чи не найбільше поціновувачі мистецтва прагнули саме таких картин. Були цікаві замовлення. Одного разу якийсь літній американський професор запропонував намалювати в жанрі ню портрет його дружини, надіславши світлини. Написала. Він відгукнувся словами: «Дивитимемося тепер на портрет Мері й згадуватимемо, якою вона була молодою». І захотів мати у власній колекції ще три інші роботи тернопільської мисткині.
Пані Наталія розповідає, що жіноче тіло має філософію. В оголеності багато принад. Їй важливі не вік людини, її зморшки, складки, а гармонія, характер, пластика тіла. Тож прагне це збагнути й викласти на папір чи полотно, надати відповідних барв і настрою.
Натурниць нині багато не знайти, та й безплатно вони не позуватимуть. Тому художниця переглядає чимало фотографій в інтернеті, купує глянцеві видання. На своїй першій виставці у стилі ню тернопільська мисткиня вирішила показати й найдавнішу свою картину, яку відновила, й улюблені «Три грації» та «Танець з лебедем», нещодавно написані. Творила роботи різними техніками живопису і використовувала пастель, акварель, акрил. Наталія Басараб у власних таких полотнах, як справедливо й точно було зауважено в запрошенні відвідати урочисте відкриття її виставки, відверта, глибока, відкрита душею й тілом, підкорює, надихає, дарує насолоду, возвеличує й кидає в безодню.
Тепер, напевно, треба чекати нового відкриття від художниці — творчого розуміння чоловічого характеру, тіла. Зізналася, що, напевно б, написала, але не має тем. Почекаємо.