НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА
Виклики світового екстремізму вимагають адекватної реакції
Олесь ЯНЧУК
для «Урядового кур’єра»
Нещодавно, відслідковуючи хронологію найгучніших терористичних актів у зв’язку з сороковими роковинами трагедії, вчиненої членами палестинської організації «Чорний вересень» під час Олімпійських ігор 1972 року в Мюнхені, помітив певну закономірність: усі найкривавіші терористичні акції сучасності трапилися восени. Судіть самі, вже згадана бійня, жертвами якої стали 11 членів збірної команди Ізраїлю та один німецький поліцейський, сталася 4 вересня; серія скоординованих самогубних терористичних атак у Сполучених Штатах Америки, що призвели до загибелі майже трьох тисяч людей, — 11 вересня 2001 року; безпрецедентний терористичний акт у Москві на Дубровці, коли озброєні бойовики на чолі з Мовсаром Бараєвим захопили й утримували заручників з числа глядачів мюзиклу «Норд-Ост», також стався восени, у жовтні. Тоді, за офіційними даними, загинуло 130 ні в чому не винних людей… А на самому початку осені, першого вересня 2004 року, терористи захопили в заручники школярів та педагогів школи №1 у північно-осетинському місті Беслані, які зібралися на урочисту лінійку з нагоди початку навчального року… 334 загиблих…
.jpg)
Від терористів, як правило, страждають невинні люди. Фото з сайту bcm.ru.
Осінь — «золота» пора для екстремістів
Погодьтеся, простим збігом обставин, з огляду на кількість жертв та масштаби руйнувань, цей страшний літопис пояснити важко. Невже й справді «спрацьовує» якийсь зловісний синдром пори року? Може й так. Принаймні фахівці-психотерапевти стверджують, що восени відчутно загострюються психічні розлади в багатьох людей. Так звана «осіння депресія» стає причиною різних емоційних розладів у кожного другого індивідуума. Кажуть, зміни погоди та інші біологічні чинники є своєрідним каталізатором, що стимулює виникнення різних психічних відхилень. Тому наміри людини, яка саме в цей період психічно нестійка і прагне будь-що самовиразитись, у тому числі й через суспільно небезпечні вчинки, непередбачувані. Саме тому виникла ідея сьогодні вкотре зупинитись на проблемі поширення тероризму і його загрози для країни, в якій живемо.
Світовою спільнотою тероризм визнаний найгострішою проблемою сучасності, загрозою для функціонування всієї системи міжнародної безпеки. Сьогодні тероризм — реальна загроза для будь-якої держави, і рівень його суспільної небезпеки постійно зростає. Під впливом багатьох чинників у політичній, економічній, соціальній, релігійній сферах він постійно змінює свої форми,набуваючи своїх крайніх проявів.
На щастя, Україна як цивілізована держава, що сповідує християнські цінності, стоїть осторонь гучних терористичних актів і не є об’єктом терористичних посягань міжнародних радикальних угруповань. Однак потенційну загрозу тероризму через його мотиваційні особливості категорично відкидати не можна. Згадайте спокійну, по-європейському патріархальну Норвегію, де минулого року такий собі Андерс Брейвік спочатку підірвав автомобіль в урядовому кварталі Осло, а потім відкрив стрілянину в молодіжному таборі на острові Утой неподалік столиці. Жертвами теракту стали 77 осіб, ще півтори сотні отримали поранення.
Не варто забувати й гучні терористичні акти в Росії та Білорусі на об’єктах громадського транспорту, коли загинули 48 та 13 осіб відповідно, а також у громадських місцях в Ізраїлі, де терористи-смертники забрали із собою життя 18 людей, та в Туреччині, де від вибухів замінованих поблизу державних установ автомобілів загинуло 32 особи. Трохи окремо, але в тому ж таки «методичному ключі» треба розглядати й екстремістські дії із застосуванням вибухових речовин у Дніпропетровську, Харкові та Запоріжжі, скоєні хоча й із суто корисливих мотивів, але не менш небезпечні.
Менші масштаби не применшують загроз
Загалом, характеризуючи саме явище терористичних проявів в українському, так би мовити, вимірі, експерти зазначають, що за мотиваційними ознаками домінують анонімні погрози про замінування об’єктів різних форм власності з метою зриву роботи державного органу, установи чи підприємства, навчального процесу, іноді для розв’язання якихось власних соціально-побутових проблем. А іноді і з просто хуліганських мотивів — скажімо, аби «перевірити» реакцію правоохоронних органів на повідомлення про загрозу вибухів тощо.
Переважно спробами вплинути на прийняття певних управлінських рішень або помстою за вже прийняті рішення, бажанням змінити ту чи іншу політичну позицію продиктовані й погрози чи насильницькі дії стосовно представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Але зустрічаються й спроби залякати потерпілих чи їх оточення, усунути об’єкт посягання від виконання певних обов’язків, сподіваючись у такий спосіб розв’язати існуючі майнові або особисті конфлікти.
У цьому контексті варто нагадати, що влітку цього року Верховна Рада змінила санкцію ст. 259 Кримінального кодексу України (свідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності), передбачивши замість штрафу або арешту позбавлення волі на строк від 2 до 6 років. Тож любителям анонімних дзвінків варто замислитися над перспективою провести кілька років в ізоляції, оскільки такі дії кодекс трактує як суспільно небезпечні. Тим паче, що згідно з розпорядженням уряду від 12 вересня ц. р. правоохоронні органи та інші державні відомства повинні активізувати зусилля, спрямовані на своєчасне виявлення і припинення розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення суспільно небезпечних діянь, терористичних актів та інших дій, що загрожують громадському порядку, пропагують расову, національну та релігійну ворожнечу, насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу тощо.
Держава зобов’язана себе захищати
До певної міри делікатним питанням для правоохоронних органів стала й постійна присутність у нашій державі представників мусульманських країн, проблемних з точки зору поширення радикальних ідей. Не хочеться нікого звинувачувати, але й забувати про зарубіжні терористичні організації, об’єктивно зацікавлені в дестабілізації ситуації й експорті міжнародного тероризму, не можна. Тим паче, що Україна в рамках ратифікованих на найвищому державному рівні угод вживає заходів, передбачених резолюціями Ради Безпеки ООН щодо екстремістського руху «Талібан» і міжнародної терористичної організації «Аль-Каїда». Вони ніби й далеко, але загалом проблема ісламського фундаменталізму та екстремізму заслуговує на увагу, враховуючи, що іслам сповідують тисячі наших співгромадян. Зокрема в Криму. Турбує поширення на території півострова нетрадиційних для місцевих мусульман арабських моделей «чистого» ісламу, зокрема ваххабізму, ідеології релігійно-екстремістської організації «Хізб ут-Тахрір», що не визнає будь-якої державної влади і законів, окрім Шаріату. Зважаючи на динаміку зростання чисельності прихильників «Хізб ут-Тахрір» у низці середньоазіатських країн (Узбекистан, Киргизстан, Казахстан, Таджикистан), унеможливити поширення цієї радикальної течії ісламу і в Україні не можна.
Інший аспект — зростання темпів трудової міграції у світі, що створює додаткові сприятливі умови для в’їзду в нашу державу, незаконної легалізації в Україні або використання її території для нелегального виїзду в Західну Європу вихідців з африканського та азіатського регіонів, «багатих» на етнічні конфлікти і бідних на демократію. Але й без цього передумов для виникнення радикальних настроїв у нас вистачає, хоч загалом чинників, що формують об’єктивну загрозу тероризму в Україні, на сьогодні немає. Скажімо, складнощі фінансового та соціально-побутового характеру в окремих прошарків населення на тлі непростої внутрішньополітичної ситуації…
Не секрет, що для пропаганди і поширення екстремістських ідей та залучення нових прибічників терористичної діяльності міжнародні терористичні організації широко використовують можливості Інтернету. Але не лише для цього, а й для терористичних погроз на адресу державних діячів, дипломатичних та іноземних установ, у тому числі і з територій інших країн. Тому потреба впровадження новітніх технологій розшуку злочинців, що використовують електронні телекомунікаційні засоби, очевидна. В рамках співпраці України з ОБСЄ були порушені конкретні питання запровадження міжнародною спільнотою єдиних підходів для протидії використанню Інтернету терористами. Попри заяви окремих «діячів» про нібито утиски прав і свобод громадян, саме можливість держави контролювати наповнення веб-ресурсів на предмет поширення матеріалів екстремістського характеру, а також ідентифікувати користувачів мобільного телефонного зв’язку допомагає ефективніше протистояти тероризму. Для прикладу, після подій 11 вересня у США було значно посилено контроль за телефонними й інтернет-з’єднаннями, а спеціальні технічні системи в автоматичному режимі відслідковують вживання слів «теракт, бомба, вибух, вбивство, підрив, підпал» і ще сотні інших, що прямо чи опосередковано вказують на підготовку теракту. Аналогічні заходи вживаються і в багатьох європейських країнах, і ніхто не волає про наступ на демократію — всі розуміють небезпеку тероризму.
Не менш значущим у контексті викликів сучасності є й формування державою відповідного правового поля для ефективної протидії терористичним проявам уже на стадії їх підготовки чи планування. Потрібні виключно дієві та ефективні механізми боротьби з терористичними загрозами в Україні, а значить і в усьому світі, невід’ємною частиною якого є наша держава.