"Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування сум страхового відшкодування, які виплачуються банку-вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави (автомобілем), та спрямуються банком на погашення кредиту"

26 липня 2014

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства доходів  і зборів України
02.06.2014 р. № 325

Узагальнююча податкова консультація щодо оподаткування сум страхового  відшкодування, які виплачуються банку-вигодонабувачу при настанні страхового випадку із предметом застави  (автомобілем), та спрямуються банком  на погашення кредиту

В Узагальнюючій податковій консультації вживаються такі скорочення:

Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI — Податковий кодекс;

Цивільний кодекс України від 16.01.2013 р. № 435-IV — Цивільний кодекс;

Закон України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» — Закон № 85/96;

Порядок застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 24.12.2010 р. № 997, — Порядок.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. 

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з: володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування) (п. п. 1.2 п. 1 ст. 980 Цивільного кодексу).

Статтею 985 Цивільного кодексу передбачено, що страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату у разі настання іншого страхового випадку. При цьому страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Відповідно до ст. 9 Закону № 85/96 страхова виплата — це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Водночас ст. 988 Цивільного кодексу передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ст. 25 Закону № 85/96).

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється Розділом IV Податкового кодексу, відповідно до п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з абз. «б» п. п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання такої умови: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Порядок застосування п. п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (п. п. 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу).

Так, у разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 Розділу IV Податкового кодексу (п. п. 2.2 п. 2 Порядку).

Про суму здійснених виплат страхового відшкодування податкові агенти повідомляють контролюючі органи у складі податкової звітності за черговий податковий період.

Отже, якщо у разі настання страхового випадку із предметом застави (автомобілем), під заставу якого фізичною особою отримано у банку кредит,  виплата страхового відшкодування здійснюється страховою компанією такому банку-вигодонабувачу з додержанням вимог п. п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу та Порядку, а банк спрямовує ці кошти на рахунок погашення кредиту фізичної особи, отриманого під такий автомобіль, то сума такого відшкодування не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи — позичальника.

О. Ревчук, 
в. о. директора департаменту 
доходів і зборів  з фізичних осіб

Сторінку підготувала Оксана МАЛОЛЄТКОВА, «Урядовий кур’єр» 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua