До села з гарною назвою Боремель, центру територіальної громади, від Рівного 90 кілометрів — така собі глибинка, найзахідніший населений пункт області. Зате до Луцька не більше 20—30 хвилин машиною. Умовна межа Волинської області (не хочеться називати це кордоном) за три кілометри, тож жителі тамтешнього села Жабче десятиліттями ходили до Боремельської школи. І навіть хотіли приєднатися до цієї громади, яка, до речі, утворилася добровільно 2016 року.

«Але реформа з децентралізації принаймні на нинішньому етапі не передбачає об’єднання за межами однієї області. Та й до сусідньої школи тепер просто так не походиш: освітня субвенція розрахована від кількості дітей шкільного віку, що живуть саме в цій громаді», — каже експерт Рівненського територіального відділення Асоціації міст України Людмила Кушнер.

Саме освіта у цій громаді в пріоритеті: чотири школи і три дитсадки. До речі, рівень вакцинації їхніх працівників 93% — перший показник в області серед освітян. 

«Ми досягли його ще до того, як уряд ухвалив рішення про обов’язкові 80%, тож питання онлайн-навчання навіть не виникало», — каже незмінний від початку її створення голова громади Віктор Корінь.

Отож доки діти навчаються, батьки працюють. І (хотілося б так сказати) залишають ПДФО в громаді. Але цей податок значною мірою працює саме на розвиток сусідньої Волині, адже його в Україні сплачують за місцем реєстрації підприємств. Натомість у Польщі, реформу з децентралізації якої визнано однією з найкращих, — за місцем проживання. Тому тамтешні громади буквально змагаються за жителів, створюючи дедалі комфортніші умови для життя.

Кому що болить?

Саме цю проблему як одну з найболючіших Віктор Корінь озвучив на форумі місцевого самоврядування «Територіальні громади Рівненщини та Волині: взаємодія законодавчої влади та місцевого самоврядування», який нещодавно пройшов у Боремельській громаді. Як компромісний варіант, оскільки в Україні скасовано обов’язкову реєстрацію за місцем проживання, запропонував його адміністрування бодай за принципом 50 на 50. 

Десять народних депутатів та виконавчий директор Асоціації міст України Олександр Слобожан, що приїхали на форум, почули й інші проблеми, що потребують розв’язання, якщо, звісно, хочемо дати громадам ресурс для розвитку.

«Уже п’ять років не індексується плата за землю (паї). Звісно, ми тут втрачаємо доходи. З продажу права оренди земельних ділянок можемо отримати оплату в розмірі 3—12% нормативно-грошової оцінки землі, а це нині не більш як 2700 гривень за гектар, тоді як бізнес готовий платити значно більше. За гектар переданого в оренду паю його власники отримують уже по 10—12 тисяч. А з відкриттям ринку землі орендодавці ще й неначе змагаються, хто заплатить більше. Натомість ми обмежені отими 12%», — сформулював загальну проблематику сільських громад  Віктор Корінь.

Усі голови говорили про підвищення порога безтендерних закупівель з нинішніх 50 до 200 тисяч гривень. Бо яку проблему громади нині можна розв’язати за 50 тисяч? Тому елементарне життєво необхідне питання зависає інколи ой як надовго: хтось, приміром, візьметься оскаржувати результати тендеру. А там зима настала — і покрівлю на школі не заміниш. 

І нарешті нагадали депутатам про 5% ПДФО, які настійно пропонують  додати до нинішніх 60, що надходять до місцевих бюджетів. 

З такими підходами, кажуть лідери місцевого самоврядування, й невеликі сільські громади матимуть право на повноцінне життя. Тоді все залежатиме від того, як вони цим правом скористаються. 

Почули депутати       

Схоже, голос глибинки таки почули: принаймні законопроєкт №5600, який досі вважався небезпечним, до другого читання суттєво змінився й перетворився на цілком дружній для самоврядування.

По-перше, для голів територіальних громад розкривається інформація про  фізичних осіб, які мають податковий борг із місцевих податків. Досі це стосувалося лише юридичних. По-друге, запроваджують пілотний проєкт із зарахування ПДФО за зелену енергетику до місцевих бюджетів за місцем фізичного розташування генеруючих установок. По-третє, вдосконалено механізм підтвердження власності на земельну частку (пай), що збільшить надходження земельного податку.

До того ж, розширено джерела інформації, на підставі яких може бути нараховано цей податок: додано дані державного реєстру речових прав; документи на земельну частку/пай; рішення органу місцевого самоврядування про виділення паю в натурі на місцевості. Тобто податківці матимуть більше інформації про власників землі. Ця інформація до них надходитиме швидше, ніж зазвичай. У підсумку мають зрости надходження до місцевих бюджетів. 

А ще — відновлюється така очікувана (пригадуєте, що говорив Віктор Корінь?) індексація нормативно-грошової оцінки землі, зберігається земельний податок під залізничними коліями та ліквідовано ризики недоотримання коштів до місцевих бюджетів через зміну підходу до нарахування тютюнового акцизу. Тож тепер справа, як мовиться, за малим: остаточно ухвалити закон на користь громад.                       

Під небесною опікою 

Тим часом у Боремельській громаді посилено шукають нові можливості для власного розвитку. Судіть самі: народний депутат від 154 округу Олександр Аліксійчук із субвенції на соціально-економічний розвиток кілька разів спрямовував кошти на ремонт тутешніх закладів освіти. Перспектива в них, каже, є, адже у громаді позитивна демографічна динаміка, а це нині головне. 

До речі, ще проблема: оскільки в Україні давно не було перепису населення, кількість жителів у цій, як і в багатьох інших громадах, що розвиваються, занижено. Тобто населення тут уже 3600 замість статистичних 3240. Відомо, уряд уже запланував національний перепис на 2023 рік.  

Співпраця з обласною та районною владою допомогла розв’язати ще одну нагальну проблему — відремонтувати дорогу Малево — Берестечко. 

«Бюджет Боремельської громади невеликий — лише 10 мільйонів власних надходжень. Але вона його виконує й перевиконує: 114% за підсумками восьми місяців. Основні надходження — земля та ПДФО. А тим, хто сумлінно працює, й допомагати хочеться, — каже перший заступник голови Рівненської ОДА Сергій Подолін. — Тому ми знайшли можливість відремонтувати цю ділянку в межах експлуатаційного утримання доріг. А реконструкцію опорної школи в селі Малеве Боремельської громади попередньо внесли до програми «Велике будівництво» на 2022 рік. Це буде одна із п’яти шкіл в області, що отримають фінансування з ДФРР. 

Натомість рекомендую голові громади попрацювати над відновленням колишньої слави боремельського хліба. Пам’ятаємо, що це був найсмачніший хліб, по який їхали звідусіль. Адже наша мета — перетворити громади зі спроможних на заможні». 

До речі, не оминає увагою цю громаду бізнес: нещодавно тут на високому лівому березі Хрінницького водосховища виріс сучасний відпочинково-розважальний  комплекс «Боремель-Хіллз». Його власники добре прорахували розташування на перетині Рівненщини, Волині та Львівщини. Та найголовніше, що тутешні часто віддають для зустрічей із людьми, що живуть на цій землі. Приміром, до Міжнародного дня людей похилого (ні, срібного) віку влаштували гостинну зустріч. 

Друга значна інвестиція, що заходить у громаду, — сонячна електростанція, яку вже зводять на п’яти гектарах. Як бачимо, наполегливим навіть сонце приручити цілком під силу. Хочеться, щоб його енергія трансформувалася у відродженій боремельській хлібині — тій, смак якої ми пам’ятаємо з дитинства. І бізнес уже активно прораховує, як це зробити.

Тим часом тут упроваджують проєкт, який торік переміг в обласному конкурсі проєктів громад — відновлюють відому статую Боремельського Ісуса. За часів, коли ця територія перебувала під Польщею, її спорудив тут місцевий магнат Чацький як спокутування власного гріха за зруйнований православний храм. 

Тож відроджуватимуть пам’ятку місцевого значення ХV століття разом з польським інститутом національної пам’яті. З вірою, що в наших народів завжди буде гарне майбутнє під небесною опікою.  

ДОВІДКА «УК»

 

Боремельська територіальна громада утворилася 2016 року. До її складу входять 11 сіл, тут 3600 жителів. Площа громади — 103 квадратні кілометри.