У Рівному випав перший сніг. І малолітні жебраки, які й досі сиділи на міських перехрестях, ураз опинилися в обіймах Снігової королеви.
Ці діти - діти вулиці - знають про її царство не з казок. Вони на собі переконалися, що там - страшенний холод і напівголодне існування, а ще - знущання їхніх, з дозволу сказати, матерів...
Я тихенько пішла за однією з них, яка говорила до дітлахів своєю, незрозумілою, мовою.
- Це - ваші діти?
Жінка ствердно кивнула і пояснила вже українською:
- Ми із Закарпаття, чоловік мене покинув, а годувати трьох дітей треба...
- То може, вам допомога потрібна? Може, дітей у притулок забрати, а вам хоча б із тимчасовою роботою допомогти?
- Я їх нізащо не віддам. Це - МОЇ діти, - підкреслила своє виключне право на них і знову звернулася до дітей по-угорськи.
Ті чимдуж побігли вперед, а вона сама неначе розчинилася в заклопотаній людській масі.
Вдома "вилила душу" чоловікові: мовляв, завтра ж піду в інспекцію у справах неповнолітніх, в міліцію, в міськвиконком, зрештою.
"І гадаєш, вони тобі за це "спасибі" скажуть? - здивував він несподіваною реакцією. - Ти все одно будеш для них людиною, яка зруйнувала їхнє усталене життя, відібрала у них заробіток. А просити вони знають де: за статистикою, саме в Рівному люди найчастіше подають милостиню, - особливо неповнолітнім. А в притулок їх можна забрати хіба що на кілька днів: з'явиться ця, з дозволу сказати, матуся і цілком законно їх забере".
Скільки ж дітлахів у прямому значенні слова примерзають до землі в пошуках засобів до існування? І хто знає, що тут ліпше: розщедритися на милостиню чи "не помітити" їх узагалі? Як змусити людей, що дали цим дітям життя, не знищувати його, щойно воно починає брунькувати?
Написати гарні закони, які забороняли б жебрацтво? Так вони вже його забороняють. Заявити на весь світ про права дитини? Здається, таких заяв нам теж не бракує. Змусити місцеву владу викроїти кошти з дірявих поки що бюджетів на відкриття нових притулків? Тільки от цих дітей силоміць там жити не змусиш. Та й материнських прав усіх нерадивих матерів не позбавиш.
Чи не головний корінь проблеми все ж таки в економічній стабільності держави. Почнемо господарювати краще - зможемо протиставити жебрацтву достойне життя. У цивілізованих країнах і форми жебрацтва цивілізованіші: принаймні, там суспільство не змириться з тим, щоб на тлі європейських обрисів мегаполісів у прямому значенні слова примерзали до землі обідрані дітлахи.
А ми? З дня на день Рівне змінює своє обличчя, набуваючи справді європейських обрисів. Ми любимо своє місто, передаємо цю любов власним дітям і... швиденько пробігаємо разом з ними повз малолітніх жебраків: ліпше нехай вони зайвий раз цього не бачать. А може, й нам варто формувати щодо дитячого жебрацтва відповідну думку в суспільстві? Недаремно ж вважають, що рівень його цивілізованості визначається ставленням до старих та дітей.