СІЛЬСЬКА ГЛИБИНКА
Характер населеного пункту з календарно-святковою назвою визначають представниці прекрасної статі
Коли телефоном домовлялися про зустріч, голова Бугруватської сільради Охтирського району Юлія Таран попередила: вона йде на лікарняний, тож зустрічатиме сільрадівський секретар Тамара Деркач. При цьому пообіцяла до Міжнародного жіночого дня неодмінно одужати. Бо як же хворіти на 8 Березня, коли у складі сільської ради є село - тезка такого свята?
А Тамара Іванівна до бесіди підготувалася надзвичайно грунтовно. З довідками, статистикою, тенденціями, конкретними прикладами. Та, на її думку, найкраще про все розкажуть самі селяни, тож для початку скомандувала водію їхати на... Кавказ. Помітивши наше сум'яття, розсміялася: "Та забула, що ви не місцеві. Так у нас називають вулицю Пушкіна в Бугруватому. Може, через те, що на узвишші, а може, тому, що поет писав про Кавказ".
Доки легковик вибирався на гору, співрозмовниця встигла повідати цікаву
історію про місцевий Кавказ. Десь на початку 1980-х у село приїхав секретар
райкому партії. Зайшов до колгоспної контори і питає секретарку, де голова. А
вона і каже: "Поїхав на Кавказ". У гостя аж очі округлилися: "Як поїхав? Я
півгодини тому розмовляв з ним по телефону! Та й жнива ж зараз. Ну негідник, я
йому влаштую відпочинок!". Лише тоді жіночка пояснила, що й до чого, заспокоївши
партійного начальника.
Тим часом авто минуло останній будинок під номером 63, а вже наступний, поряд з ним, мав зворотну цифру - 36. Ось тільки вулиця і село вже були іншими - відповідно Першотравневою і 8 Березня.
Про Клару Цеткін і Галину Сосєдкіну
За день, що провели в селі, жоден із співрозмовників не назвав згаданих прізвищ. Однак достеменно зрозуміло, що без їхньої участі не було б такої назви. Як пояснив відомий дослідник Охтирського краю, доктор економічних наук, депутат райради Юрій Ситник, наприкінці 20-х років минулого століття в краю визначали адміністративно-територіальні межі сільських населених пунктів. Нинішнє Бугрувате (до 1918 року - Парфилівка, згодом - Старо-Верхнє) стало настільки великим, що вирішили "відчахнути" від нього кілька вулиць і створити окреме село. Так було започатковане 8 Березня.
Рішучості для такої водночас революційної і ніжної назви додала та обставина, що в 1920 році у селі створили один із перших комнезамів, який очолила бойова жінка Галина Сосєдкіна. Вона організувала жіночу раду, роботу драматичного гуртка й хати-читальні, в якій проходили збори, лекції, вголос читали газети. Отож у перші післяреволюційні роки тут усім заправляло жіноцтво. Чоловіки теж намагалися не відставати, хоча насправді виходило майже так, як у відомому вислові представника сильної статі: "Я грудьми готовий стати на захист кожної жінки - у неї за спиною".
Жити чи виживати?
Сьогодні село складається з трьох вулиць - Першотравневої, Щорса й Чапаєва. У 34 будинках мешкає 81 селянин. З них 54 - пенсіонери, 6 - дітлахи. Демографічна ситуація типова як для села: за останні 5 років народилося 5 хлопчиків і дівчаток, в інший світ пішло 10 односельців. А ще на початку 1980-х тут налічувалась майже сотня дворів, у яких було до двох сотень хліборобів. Саме хліборобів, бо здавен сіяли пшеницю, гречку, жито, овес, утримували пасіки, плекали сади. Сьогодні на території села немає ні сільськогосподарського підприємства, ні магазину, ні поштового відділення. Як же живуть восьмиберезневці?
Чи не найсуттєвіша перевага - всі будинки газифіковані: за якийсь кілометр-другий від села видобувають нафту і природний газ. Бугруватське родовище, відкрите на початку 70-х років минулого століття, й сьогодні розщедрюється на корисні копалини. З одного боку, це ніби якесь і благо, а з другого... Можна лише уявити, наскільки розбаюрені поля і дороги!
З цього приводу з нафтогазовидобувниками стосунки складаються не найкращим чином. То невчасно розраховуються за орендовані ділянки, то траншей накопають ледь не під дворами, то ще якась рахуба. Здавши власні земельні паї одній з потужних аграрних компаній, селяни з повним правом розраховують на відповідну винагороду.
Аби щось купити, доводиться вирушати до Бугруватого - це якихось 2-3 км. Але у 8 Березні є такий чоловік, як Віталій Гордієнко. Він - підприємець: кому що потрібно - приймає попередні замовлення. Селяни хвалять його за порядність і сумлінність. Часто приїздить пересувна крамниця, а в ній товари і продукти першої потреби.
Щодо телефонного зв'язку, виручають здебільшого мобільні апарати. Стаціонарний лише один - в Олександра Лукича Шепелі. Він вважається одним з найбільших господарів - має набір техніки, обробляє чимало землі, утримує 4 корів. Чоловікові вже під 60, але працює не покладаючи рук.
Прекрасна половина -більше, ніж половина
Жінок у селі завжди було більше, ніж чоловіків. Ось і зараз їх 45, а чоловіків на 9 менше. І серед діток переважають дівчатка - найменшій, Яночці Калюжній, пішов 6 рік, а найстарша, Марія Микитівна Сухонос, недавно справила 80-річний ювілей. Корінних жителів залишилося небагато: більшість сьогоднішнього населення - з приїжджих. Є цікавий виняток - Олена Котелевець, яка народилася 1933 року саме у 8 Березні. Її дитячі роки припали на голодомор. "Я була другою дитиною в батьків, перша і третя померли. Пам'ятаю, як батько пух із голоду і з болем дивився на мене... Виручала меляса, лушпиння з проса".
Опісля печальних споминів - радісні, світлі. Як було весело їздити з дівчатами на ланку полоти цукрові буряки! "Не повірите, але у вантажівку всі не могли вміститися - нас було душ із сорок. Водій робив другий і третій рейс. А груші, які росли в саду, - куди тому кулаку! А он там стояла колгоспна пасіка і колгосп називався "8 Березня". У мене, щоб ви знали, 40 років трудового стажу: 30 - дояркою і 10 - різноробочою. Я і цеглу вантажила, і телят пасла".
"Мер" знає все і про всіх
"Мером" у селі називають Віру Шепелю, яка й справді знає майже все і про населений пункт, і про людей. У цьому немає нічого дивного. Вона 12 років була депутатом сільської ради. Але і зараз, уже без депутатського посвідчення, не сидить без діла. Показала господарство, яке порають з чоловіком, розповіла про дітей, які в Києві і кожному треба наготувати сумку, поділилася рецептом приготування різних видів кави - "Під шубою", "По-віденськи", "Індія" ("ми хоч і в селі живемо, а на каві знаємося"). А насамкінець сплеснула руками. Забула показати рушники, скатертини, наволочки, що вишила сама і зараз продовжує мережити хрестиком і гладдю. Мерщій побігла до скрині, дістала полотно... І справді - неповторні й красиві орнаменти вишиває працьовита жінка. Каже, що цю науку перейняла від мами, тож довгими зимовими вечорами має приємне заняття.
А щоб почути розповідь про історію села, порадила зайти до Олександра Москаленка - він у 8 Березні живе з 1957-го, багато знає цікавого. "Наводка" виявилася абсолютно точною. Як представник чоловічої частини села він одразу сказав, що жінки тут особливі: працьовиті, турботливі, гарні матусі й бабусі. Кажучи це, весь час дивився на свою найдорожчу Галю - Галину Семенівну, з якою прожили в мирі і злагоді більш як півстоліття. Виростили трьох дітей, уже мають 6 онуків і 4 правнуків. Мріють дочекатися і праправнука. Дружина нічого не заперечувала, а тільки погоджувалася з такими словами. Ідилія не ідилія, а що подружжя зберегло любов і повагу одне до одного, відчувається відразу.
Печалиться тільки ветеран, що і жінок, і чоловіків у селі стає дедалі менше. Пригадав, як років зо 30 тому виступав у місцевому клубі на святі - ледь вистачило місць для всіх охочих. Навіть відновив у пам'яті вітальні слова на адресу чарівних землячок. Каже: якби випала нагода виступити зараз, повторив би все слово в слово. Аби ж тільки це допомогло і 8 Березня завжди залишалося не тільки на святковому календарі, а й на карті району і України.
З тосту, який колись проголосив Олександр Москаленко на честь жінок села 8 Березня. Якось один мудрець сказав: царство жінки - це царство ніжності, тонкості й терпіння. Це правда. Але правда й те, що ви живете в селі з особливою назвою - такого населеного пункту немає в усій Україні. Хай до згаданих трьох царств додасться четверте - нашого рідного села. Хай воно буде вічним, як Любов, Краса, Ніжність. Як самі ви - Жінки!
ДОВІДКА "УК"
Село 8 Березня входить до складу Бугруватської сільської ради Охтирського району. Як самостійний населений пункт виокремлене наприкінці 20-х років минулого століття. Саме село Бугрувате згадується в матеріалах другої половини XІX століття. Відстань до районного центру - 18 км. Розташоване на березі річки Хухра. Землі межують з Краснокутським районом Харківської області.
Бугруватське нафтогазове родовище вважається одним з найбільших в Україні.
РЕЦЕПТ ВІД OЛЕКСAНДРA МOСКAЛЕНКA
Торт "Моїй коханій дружині"
Потрібно: 15 яєць, по 3 склянки цукру і борошна, ваніль; для крему - літр сметани, кілограм бананів, пачка цукрової пудри.
З приготовленого тіста спекти 3 бісквітних коржі: 2 великих (круглих), 1 менший за діаметром. Змастити коржі кремом, залити глазур, прикрасити кремом зі шприца. Напис - на ваш розсуд. Але автор "пише" назву торта.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
Сумська
область