Директор Інституту
свинарства і АПВ НААНУ
Василь ВОЛОЩУК
За повідомленнями інформагентств, Україна різко наростила ввезення свинини із Бразилії. За січень—липень поставки зросли у 3,6 раза. Частка такого м’яса в українському імпорті перевищила 50%. На прохання кореспондента «УК» ситуацію коментує директор Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (АПВ НААНУ) Василь ВОЛОЩУК.
Робота на експорт сприяє розвитку
— Василю Михайловичу, наскільки ця інформація правдива?
— Про це вперше чую від вас. Думаю, це звичайнісінька «качка». Бо на ринку зберігається попит на нашу свинину. Як правило, за великого імпорту ціна на нашу продукцію падала. А в останні місяці навпаки — відзначаємо зростання ціни. Сьогодні м’ясо у живій масі коштує від 20 до 21,5 гривні за кілограм. Можливо, мається на увазі свинина, що йде транзитом через Україну. Деякі наші м’ясокомбінати теж постачають продукцію за кордон, зокрема в Росію, і це лише сприяє розвитку галузі.
— Скільки свиней утримують нині на Полтавщині і в Україні загалом? І чи достатня це кількість для забезпечення внутрішньої потреби країни?
— В області приблизно 400 тисяч голів, у країні — до 8 мільйонів. На жаль, поки що поголів’я свиней в Україні вдвічі менше від потреби. Але до 2015 року плануємо наростити його до 11,7 мільйона голів.
— Як саме?
— Це завдання нам під силу. Якщо створимо базу — побудуємо свинарники, розробимо технології, то поголів’я нарощується швидко. Свині ж — тварини багатоплідні.
— Очолюваний вами інститут створено торік на базі Полтавського інституту свинарства імені О. Квасницького УААН, де за радянських часів була потужна експериментальна база. Вона збереглася чи тепер вчені займаються лише теорією?
— Справді, був період, коли наша експериментальна база не працювала. Але цього року ми її повністю відродили. Знову здійснюємо оцінку тварин генетичним методом і методом контрольної відгодівлі. Завершуємо формування колекційного стада за всіма породами, щоб створювати промислові гібриди з генетичною й науковою метою. А також для популяризації наших порід. Колекційне стадо утримуватимемо на нашій експериментальній базі в Тахтауловому, роботу якої ми поновили. Крім того, спрямували мільйон гривень на реконструкцію приміщень трьох наших племзаводів.
— Як використовуєте інститутську землю, якої у вас чимало?
— Після приєднання до нас державних дослідних господарств — імені Декабристів, «Степового» та імені Вавилова — маємо майже 7 тисяч гектарів землі. Вирощуємо на ній зернові та багаторічні трави, які використовуємо на корм свиням і великій рогатій худобі. Навіть за такого посушливого літа, яке пережили, кукурудза в ДП імені Декабристів дала по 85 центнерів з гектара, ранні зернові — по 54 центнери. Рік у рік нарощуємо і поголів’я ВРХ, для якого цього року заготували на 3 тисячі тонн більше кормів рослинного походження.
— А на що інститут спрямовує виручені від господарської діяльності кошти?
— О, у нас є куди їх вкладати! Розпочали реконструкцію адмінбудівлі, дообладнуємо лабораторії, закуповуємо ком?п’ютери. За рік обновилися майже на 10%. Але коштів усе одно не вистачає. Тому вчимося їх заробляти. Уклали 47 договорів із сільгосппідприємствами по всій Україні і на платній основі надаємо їм наукові послуги. Якась копійка перепадає інституту й від фірм — постачальників імпортного обладнання, яке використовуємо і рекламуємо у своєму науковому журналі. Між іншим, порівняно з 2011-м утричі збільшили обсяги випуску фахової друкованої продукції.
В агрофірмі «Україна», що у Великобагачанському районі на Полтавщині, перевагу в розведенні надають свиням породи велика біла.
Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ
Наші п’ятачки мають свого клієнта
— Який кадровий потенціал нового інституту? Чи є з ким відроджувати галузь?
— Сказати, що кадровий потенціал втрачено, не можемо. Хоч тиждень тому втратили одного із трьох академіків. Водночас у нас навчається підростаюче покоління. Маємо достатньо кандидатів наук. Цього року захистилися двоє докторів наук, і до кінця року буде ще один захист. Усі відділи інституту успішно працюють над науковими питаннями розведення, фізіології, годівлі тварин і поліпшення технологій. Маємо непогані результати і вельми високий авторитет.
— Раніше в інституті свинарства працювала лабораторія з визначення вмісту ГМО в агропродукції.
— Вона й досі працює. Здійснює генетичну експертизу і дає надходження позабюджетних коштів.
— Президент НААНУ Микола Безуглий поставив вам завдання: до кінця вересня створити елітне насінницьке господарство.
— Насіннєвий завод, про який кажете, побудують на базі державного дослідного господарства імені 9 Cічня. Таке рішення ухвалила академія. Ми теж плануємо на 25—30% збільшити виробництво насіння, бо ця справа нині вигідна. Наступного року плануємо посіяти значно більше кукурудзи, багаторічних трав, сої, сорго, пшениці.
— Нині держава всіляко заохочує розведення ВРХ. А чи спрямовуватимуть бюджетні кошти на свинарство?
— Наскільки знаю, Мінагропрод розробляє варіанти фінансової підтримки галузі. Насамперед вона йтиме на розвиток матеріальної й технічної бази спеціалізованих господарств.
— Якою бачите роль інституту у відтворенні свинопоголів’я в області і в Україні?
— Ми розробили програму наукового забезпечення галузі, яку схвалили на Президії НААНУ. І ще деякі спільні програми. Також із цього року в наших дослідних господарствах почали працювати станції штучного запліднення. Надаємо послуги з розробки технологій для малих, середніх і великих свинокомплексів.
— Які породи свиней пропонуєте для розведення на наших теренах?
— Полтавська м’ясна, українська м’ясна, велика біла української селекції, миргородська, червона білопояса. Усі їх виведено в інституті, вони перспективні.
— Чому ж тоді аграрії віддають перевагу свиням закордонної селекції?
— Бо вони швидко ростуть.
— Виходить, не така вже й велика перспектива у вітчизняних свиней.
— Помиляєтеся. Наші свині не на межі зникнення. Ось нещодавно отримали два замовлення на розробку відповідних технологій. Із весни 2013 року вітчизняні породи свиней вирощуватимуть на Чернігівщині й Полтавщині. До того ж, багато таких тварин утримує населення. Тож ситуація, як кажуть, під контролем.
Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Василь ВОЛОЩУК. Народився 22 серпня 1957 р. на Житомирщині. У 1983 р. закінчив Українську сільгоспакадемію. Працював на виробництві, науковим співробітником у Полтавському інституті свинарства імені О. Квасницького УААН та на викладацькій роботі в Київському національному аграрному університеті. Доктор сільгоспнаук, доцент. Із 1 листопада 2011р. — директор Інституту свинарства і АПВ НААНУ.