Валерій КОСТРИЦЬКИЙ,
проректор з наукової роботи Київського
національного університету технологій та дизайну,
професор
Парадокс наших днів: вітчизняна легка промисловість ледве жевріє, магазини і базари заповнені імпортними товарами, а Київський національний університет технологій та дизайну, який готує кадри для галузі, серед групи технологічних вишів держави виборює одне з перших місць з наукової діяльності.
Теорія, підкріплена практикою
- Як таке можна зіставити і осмислити?
- Цю ситуацію сприймаємо як невикористаний потенціал галузі. Той, хто задіяв наші напрацювання, навіть за нинішніх умов досягає успіху.
- Наприклад?
- Є в Києві шкіряне підприємство "Чинбар" з понад 165-річною історією. За останні роки випускник нашого вишу Віктор Ліщук, запроваджуючи розробки вчених університету, його осучаснив. Завод витримав європейську акредитацію та успішно працює. А Віктор Іванович роботу директора поєднує з викладацькою діяльністю. Лекції професора Ліщука - сплав теорії і практики, пережитий особисто. Це демонструє також досвід Михайла Вороніна - модельєра, підприємця і водночас професора нашого університету. Вчені як ніхто розуміють відповідальність за сьогодення і за майбутнє, як вишу так і галузі. Адже склалася ситуація, за якої університет - своєрідний останній бастіон, що зберігає багаторічні напрацювання і на їхній основі створює майбутній фундамент легкої промисловості. Тож планку вимогливості, насамперед, до себе не опускаємо. Звичайно, можна було розслабитися, збитися на легший шлях, перейшовши на підготовку так званих модних професій. Ми ж боремось за порятунок галузі, яка переживає не найкращі часи. Багатьох підприємств не стало. На діючих використовують зарубіжні технології та обладнання вчорашнього дня. Так не повинно бути. Легка промисловість може розвиватися на сучасному рівні. Саме вона за умілого спрямування спроможна забезпечити найшвидший оборот капіталу і піднесення економіки загалом. Для цього в університеті є відповідні наукові розробки. Багатьом з них немає аналогів у світі. Біда в тому, що мало, дуже мало залишилося тих, хто хоче й може використовувати багаторічний потенціал. Ми ж пропонуємо продукти, які дадуть змогу не наздоганяти зроблене сусідами, а працювати на випередження. Образно кажучи, університет - корінь галузі, який у належних умовах може забезпечити її розвиток.
Щоб фінанси не співали романси
-Валерію Всеволодовичу, наукова робота вимагає фінансування. Як ця проблема розв'язується?
- Важко. Різні джерела використовуємо: держбюджет, міжнародні гранти, госпдоговори тощо. Беремо участь у міжнародних конкурсах. Наприклад, учені кафедри електрохімічної енергетики та хімії заробили за рахунок грантів майже 350 тис. доларів, на які придбали найсучасніше наукове обладнання.
За результатами наукової діяльності 2009 р. отримано 152 патенти на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, 126 рішень про видачу патентів на винаходи і корисні моделі. У 2008-2010 рр. укладено чотири ліцензійні договори на використання патентів України, власником яких є університет.
- Отже, університет стає центром не тільки освіти, а й науки для галузі?
- Саме так. На жаль, наші можливості використовуються не повністю. А потреба у тіснішій співпраці зростає, і ось чому.
У 2009 - 2010 рр. обсяг фінансування 65 госпдоговірних тем становив 764,29 тис. грн. З них сім робіт фінансується з державного бюджету обсягом 288,4 тис. грн. Обсяг фінансування університету за дев'ятьма міжнародними грантами у 2010 р. становив 249,025 тис. грн. Результати 22 наукових досліджень впроваджено в навчальний процес, 18 науково-дослідних робіт - у виробництво.
Однак попри всі досягнення, науковий потенціал університету може і повинен використовуватись потужніше.
- Що для цього потрібно?
- Pезерв наукового потенціалу університетів мають грунтовніше використовувати підприємства профільних міністерств. За кордоном друга половина робочого дня в технологічних університетах присвячена роботі над інноваційними проектами. Наукова тематика, що виконується в цей час викладачами університетів, може сприяти реалізації високотехнологічних завдань профільних галузей промисловості України.
- Але для цього лише бажання університетських учених замало?
- Тому ми й пропонуємо забезпечити державну фінансову підтримку наукових досліджень зі створення та впровадження нових екологічно безпечних ресурсозберігальних технологій виготовлення конкурентоспроможної вітчизняної продукції; законодавчо зменшити на 5-10% податкове навантаження на підприємства, які освоїли виробництво нової наукомісткої продукції вже за перший рік випуску.
Щоб впоратися з такими завданнями, прагнемо перетворити університет на сучасний європейський заклад вищої освіти. Для цього взяли курс на відмову від існуючої концепції його розвитку як переважно навчального закладу і перехід до концепції "єдність навчання та наукових досліджень".
- Що це передбачає?
- Відмову від традиційного способу навчання - переважно на основі знань на стандартних або типових підручниках і навчальних посібниках та перехід на навчання, що грунтується на широкому використанні результатів власних наукових досліджень у навчальному процесі.
- На яких принципах усе має будуватися?
- Результати наукових досліджень мають розглядатись як складова частина системи освіти, бути спрямованими на отримання студентами наукових знань та використовуватись для забезпечення змісту лекцій і практичних занять зі спеціальних дисциплін, створення нових спеціалізованих курсів, організації семінарів, видання підручників та навчальних посібників.
Другий принцип полягає в тому, що інтеграція наукових досліджень у навчальний процес закономірно передбачає постійне підвищення рівня наукової та науково-методичної кваліфікації професорсько-викладацького складу. Цьому може сприяти запровадження рейтингової системи оцінки професорсько-викладацького складу. В межах цього принципу необхідно створити систему мотивації наукової діяльності, визначивши співвідношення між обсягом навчального та наукового навантаження.
І нарешті вирішальний принцип перетворення університету на сучасний європейський заклад - вироблення механізму оновлення матеріально-технологічної та наукової баз, а також наукових досліджень. У підсумку - підвищення якості вищої освіти.
ДOСЬЄ "УК"
Валерій КОСТРИЦЬКИЙ. Народився 1949 року. З відзнакою закінчив Київський політехнічний інститут. Заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор, академік Академії інженерних наук та Академії наук Вищої школи України, член Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки - голова секції легкої та харчової промисловості.
У науковому доробку понад 250 публікацій, у тому числі чотири підручники, дві монографії, чотири навчальні посібники, 26 патентів та авторських свідоцтв.