АНШЛАГ
У Києві гостювала неповторна музика видатного російського композитора
Про фільми "Людина-амфібія", "Я крокую Москвою", "Службовий роман", "Осінній марафон", "Про бідного гусара замовте слово" згадає кожен зустрічний, навіть молодь, бо вони час від часу демонструються по телебаченню. А якщо спитати, хто такий Андрій Петров? Хіба в усіх це ім'я, призабуте в сьогоденні, асоціюється з цими кінострічками, де звучить його чарівна музика? А написав він її майже до всіх фільмів Ельдара Рязанова, саме його запрошували як музичного співавтора Ролан Биков, Станіслав Ростоцький, Георгій Данелія, Олексій Герман та інші кінорежисери. У телесеріалі "Петербурзькі таємниці" співпрацював із донькою, композитором Ольгою Петровою.
Андрій Петров - автор симфонічних творів, опер і балетів, інструментальних концертів, музики до театральних вистав. Його пісні пам'ятають і люблять у країнах СНД, колись одну з них, "Я крокую Москвою", виконував рідною мовою японський вокальний квартет. У його балеті "Створення світу", яким захоплювалися у багатьох країнах Європи й Америки, танцював Михайло Баришников.
Композитора вже немає серед живих з 2006 року, а нещодавно виповнилося 80 років від дня його народження. І з цієї нагоди, в рамках ІV Всеросійського фестивалю Андрія Петрова, відбулися дні його музики в Києві. Колонний зал імені М. В. Лисенка Національної філармонії України жовтневого вечора був оповитий аурою творчості маестро. У виконанні симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України (диригент Володимир Шейко) звучали його симфонія-фантазія "Майстер і Маргарита" і мелодії з кінофільмів. У паузах лунала тиша, зіткана із затамованих подихів глядачів: так дзвенить осіннє повітря в садах і парках, коли в ньому гастролюють павутинки бабиного літа...
Божественне відчуття... І щаслива нагода пізнати геніального композитора у спілкуванні з тими людьми, хто подарував того вечора його музику і хто знав його особисто.
"Як і всі, хто народився у ХХ сторіччі, з дитинства знаю та люблю "Людину-амфібію", "Стережись автомобіля", "Гараж" та багато-багато інших чудових фільмів з прекрасною музикою Андрія Петрова. Настільки вражаючою, що після прем'єри кожної кінострічки вона одразу ставала його візитною карткою - сказав Володимир Шейко, художній керівник і головний диригент Заслуженого академічного симфонічного оркестру Національної радіокомпанії України. - На превеликий жаль, диригувати ці твори раніше не доводилося, тому із задоволенням взяв участь у такому ностальгійному проекті. Все цікаве, знайоме, перш за все людяне, гуманне, у всьому відчувається доброта. Це щодо музики до фільмів. А симфонія-фантазія "Майстер і Маргарита", один із найяскравіших, найважливіших творів композитора, просто приголомшує як виконавців, так і публіку. Вона починається дуже незвично -із соло шести контрабасів, і до кінця композитор не відпускає слухача ні на мить. Яскраві персонажі, прекрасна драматургія перенесли нас на 26 хвилин у зовсім інший вимір, де ми разом з Майстром пережили знайому всім історію. Композитор віртуозно використав усі можливості оркестрової палітри, додавши до того ж церковні дзвони та орган. Звісно, виконуючи цей прекрасний твір, кожен привносить певною мірою щось своє, особисте, можливо цим по-особливому підкреслюючи деякі риси у характеристиці образів. Гадаю, це вдалося і нам: за оваціями публіки - якнайкраще".
Виконання музики Андрія Петрова оркестром радіо вразило Євгена Станковича, голову Національної спілки композиторів України: "Без жодної помарки, настільки проникливо... Вона після його відходу з цього світу не просто живе, а набирає обертів. І має в собі магічну силу надзвичайного таланту цієї людини. Унікально, що композитор досягнув, як Чайковський, Рахманінов, мільйонної аудиторії, хоча сам був надзвичайно скромним. Оця така петербурзька інтелігентність, за якою неймовірна сила. Я його дуже добре знав і поважав".
ВІЧ-НА-ВІЧ
"Мені дали комсомольське доручення: рятувати Aндрія"
Зворушливо реагувала в залі на кожен твір чоловіка Наталія Петрова, дружина маестро, з якою в мене відбулося після концерту невеличке інтерв'ю.
- Чим здивував вас український оркестр, пані Наталіє?
- Для мене це новий колектив і новий диригент. Партитура симфонії "Майстер і Маргарита" важка в усіх сенсах: і оркестрово, і в її осмисленні, тому що складний твір. І я вважаю, що у Володимира Шейка вийшло це добре. Дуже сподобалося, як звучали мініатюри, як прекрасно він зробив фантазію-сюїту "Синій птах".
- Де ви познайомилися з Андрієм Петровим?
- На першому курсі консерваторії, в 1949 році.
- А як закохалися?
- Це досить кумедна історія. Андрій прийшов з музичного училища, а я з десятирічки при консерваторії. У нього був роман з дівчиною, старшою за віком, яка не дуже подобалася його батькам. Того року, як ми стали першокурсниками, до консерваторії прибуло дуже багато студентів-іноземців. І вона закохалася в чеха. А мені дали комсомольське доручення: ти як групорг повинна Андрія рятувати...
- Він дуже переживав?
- Ну, мабуть. Я мала кудись з ним ходити - на виставки, в кіно, театр, тобто взяти над ним опіку. І як він згодом сказав, це напевне єдине комсомольське завдання, яке я виконала.
- Хто на кого першим звернув увагу?
- Не знаю, але вже першого року навчання я отримала записку від однокурсника: "Наташо, з усіх дівчат нашого курсу ти подобаєшся Андрію найбільше". А коли прочитаєш таку записку, то мимоволі починаєш звертати увагу на людину, про яку в ній йдеться... Розумієте, це не було такою - ах! - божевільною закоханістю. Просто ми пізнавали одне одного, і чим більше, тим краще нам було разом. Одружилися на 5-му курсі. Відсвяткували свій медовий місяць у Пушкінських горах.
- Він дарував вам замість квітів музику?
- Андрій присвятив мені "Піонерську сюїту", написану на першому курсі консерваторії, і симфонічну поему "Рада і Лойко" - його дипломну роботу. А квіти він не любив, як і Шостакович.
- Мабуть, це болісне запитання: коли немає рідного вам, коханого чоловіка, а ви слухаєте його музику...
- Прекрасно, що вона звучить, а боляче, що його немає... Поринаєш у спогади, пов'язані з цими виконаннями: я була на всіх, і на всіх репетиціях.
- Його музика в інших країнах теж виконувалася?
- Так, звичайно, багато. В Австралії, Франції, Японії, Америці, Німеччині, Польщі, Чехословаччині... Довго перераховувати. Зокрема в Парижі феноменальний успіх мала симфонія "Майстер і Маргарита" в чудовій хореографічній версії Бориса Ейхмана.