"Діагноз: «Весняне» загострення Кремля"

Оксана ГОЛОВКО
3 березня 2015

«Бориса вбили, Надія помирає». Такий напис на плакатах поряд із гаслом української Революції гідності «Герої не вмирають!» можна було помітити в неділю під час жалобної ходи поблизу московського Кремля. 

Як відомо, Бориса Нємцова застрелили  напередодні запланованого на 1 березня в російській столиці антикризового маршу «Весна». Убили  в самісінькому центрі Москви на Великому Москворецькому мосту, що за 200 метрів від Кремля і Красної площі. За певним збігом обставин, якийсь ентузіаст-комунальник додумався прибирати сніг у… дощ (про роль снігоприбиральних машин у резонансних справах  відомо хоча б  із трагічної загибелі торік у жовтні в аеропорту  «Внуково» Крістофа де Маржері — генерального  директора і голови правління французької нафтової компанії Total).

Попередні версії у справі  про вбивство  Бориса Нємцова, які оприлюднив Слідчий комітет Росії, одна одної варті:  з метою провокації для дестабілізації політичної обстановки; ісламсько-екстремістський слід та версія, пов’язана з подіями в Україні.

На акціях у російських містах впадала в око й українська символіка. Фото з сайту i.dailymail.co.uk

Випав з обойми

На четвертий день розслідування з’явилася ще одна версія, якої, напевне,  й дотримуватимуться  російські слідчі. У вбивстві демонстративно підозрюють радикальні нацистські групи, яких у Росії чимало.  Бо вбивство, мовляв, було скоєно з пістолета Макарова, якоюсь «по кишенях» зібраною обоймою… За цим сценарієм і виконавців, мабуть, знайдуть. Рано чи пізно. Та чи  це важливо…

Звісно, неважко було спрогнозувати, що у зв’язку з убивством російського опозиціонера ймовірність антикризового маршу «Весна», який, між іншим, дозволили проводити якнайдалі від центру,  прямує до нуля. Зрештою, так і сталося: акцію скасували, натомість московська мерія дозволила провести  жалобну ходу в центрі із заходом на той-таки Великий Москворецький міст. Та, на нещастя, зупинятися біля місця розстрілу Нємцова не дозволяли, а квіти рекомендували передавати через волонтерів. А найбільше вразило, що з-поміж москвичів, опитаних  кількома російськими інтернет-ресурсами, які вели прямі трансляції  з цієї ходи, лише одиниці зізнавалися: збиралися вийти і на «Весну» також. Навряд чи це втішило б покійного. Аби загітувати людей на протест, він за кілька днів до смерті особисто роздавав  листівки-запрошення у московському метрополітені. Зрештою, яскравішого і системнішого за нього опозиційного політика  (хай пробачать нам  живі й здорові)  не було. Та й навряд чи скоро з’явиться.

ЗМІ тим часом пишуть про спільне між  убивствами Бориса Нємцова та російської журналістки Анни Політковської.  Нємцова, як і Політковську, вбили під певні дати: марш опозиції, запланований на

1 березня, і день народження Путіна 7 жовтня 2006 року відповідно.

Крім того, учасники розслідування зазначають, що за Нємцовим так само, як свого часу за Політковською, довго стежили, поки вони не опинилися у зручних для нападу місцях. У ситуації з політиком Нємцовим можливо, що умовою замовника було саме вбивство, скоєне із краєвидом Кремля.

А Борис Нємцов, до речі,  мав на меті оприлюднити доповідь щодо військової присутності його країни на сході  нашої держави.  Це підтвердили  і його соратники по партії, й український Президент Петро Порошенко, який заявив, що кілька тижнів тому мав із цього приводу розмову з російським опозиціонером. «Він казав, що мав повідомити переконливі докази участі російських збройних сил в Україні, й не боявся цього».

80 днів околяса

Отож  український слід  у справі таки є. Він ще й у  тому, що день жалоби за російським опозиціонером Борисом Нємцовим, одним з небагатьох, хто не спіткнувся на темі «Кримнаш» і послідовно називав події на півострові анексією, і заходи на підтримку  незаконно заарештованого народного депутата України і делегата в ПАРЄ Надії Савченко, яку російська влада тримає за гратами з липня минулого року, припали на один день. 

Тим часом адвокати  кремлівської бранки повідомили, що скаргу на те, що  Надію Савченко не відпускають на сесію ПАРЄ, суд розгляне у середу, 4 березня. Сьогодні вона голодує вже 81-й день. А російська Феміда все ходить околяса: і не відпускає, і звинувачення не висуває.

Знівелювати одну акцію другою не вийшло. У багатьох куточках світу їх об’єднали. Сподіваємося, що й неправомірними діями щодо ще одного народного депутата — члена української делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи Олексія Гончаренка відвернути увагу світу від  ситуації навколо Надії  Савченко також не  вдасться. І хоч Бориса вбили, Надія має жити. 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua