Європейський банк реконструкції та розвитку вирішив надати 17 мільйонів євро АТ «Кохавинська паперова фабрика». Ще 10 мільйонів євро підприємство використає власних коштів, аби в першому півріччі 2022-го запустити фактично нову фабрику з виробництва паперу-основи з целюлози та виробів санітарно-гігієнічного призначення у селищі Гніздичів Жидачівського (нині Стрийського) району Львівської області.

Із введенням в експлуатацію нового виробничо-складського корпусу значно зросте потужність фабрики: якщо торік, наприклад, підприємство випустило товарної продукції на 596 мільйонів гривень, то 2023-го тут планують отримати втричі більше.

З вибором не помилилися

Кохавинська паперова фабрика — одне з небагатьох підприємств України, яке виробляє високоякісну продукцію санітарно-гігієнічного призначення. Зокрема туалетний папір ТМ «Кохавинка» та ТМ «Mildi» у рулончиках і паперові рушнички. Підприємство займає 34% вітчизняного ринку цієї продукції. Ще 35% відправляє на експорт до Чехії, Румунії, Угорщини, Молдови, Білорусі та Нідерландів, зміцнюючи імідж держави.

А розпочалося все 1939 року. Тоді неподалік давнього монастиря кармелітів у відпустовому, як зазначає Вікіпедія, місці Кохавине, відомому із 1646 року, з часу з’яви там Чудотворної ікони Матері Божої Кохавинської, побудували целюлозно-паперову фабрику. Нині це селище Гніздичів. Спочатку тут випускали целюлозу та папір з неї. Але після розвалу Радянського Союзу, у 1990-х, від’єднання від Жидачівського целюлозно-паперового комбінату, приватизації, занепаду, накопичення боргів за постачання енергоресурсів, сировини, із заробітної плати, які постійно збільшувалися, на підприємстві зрозуміли, що випускати далі продукцію, що не має попиту, не можна.

І тут руку допомоги подало ТзОВ «Лоза», розташоване на території фабрики, що успішно розвивалося. Власники товариства з ініціативи Михайла Титикала (нині він голова наглядової ради підприємства) запропонували перепрофілювати обладнання фабрики на випуск туалетного паперу. Загальні збори працівників підтримали пропозицію і обрали головою правління Романа Пирога. Реконструкцію обладнання, покриття боргів, закупівлю сировини здійснили за кошти ТзОВ «Лоза».

— Із вибором не помилилися, — розповідає керівник підприємства. — 1998 року фабрика випустила перші 3 тисячі тонн основи туалетного паперу. Одна папероробна машина працювала, тож придбали другу за власні кошти 2000 року. Нині фабрика випускає на повністю технічно переоснащених машинах понад 40 тисяч тонн паперу на рік. 2020-го було вироблено 117 мільйонів 640 тисяч рулонів туалетного паперу і 20 мільйонів рушників та серветок.

До речі, зробивши аналіз ринку в Україні, на підприємстві дійшли висновку, що зростання виробництва продукції з макулатури припинилося. На це вказали і учасники ринку, які працюють із регіональними мережами та роздрібною торгівлею. Вони спрогнозували очікуване падіння споживання продукції з макулатури в наступні роки на 3—5% щорічно переважно через перехід споживача на целюлозну продукцію.

Дедалі менше макулатури стає і через перехід документообігу на електронні носії. А томи Маркса, Енгельса й Леніна уже переробили. Тому наглядова рада підприємства для розвитку регіону, збільшення робочих місць запропонувала акціонерам фабрики збудувати нову фабрику з випуску санітарно-гігієнічної продукції з привозної целюлози. Збори акціонерів цю ідею підтримали.

Тепер фабрика забезпечена макулатурою, але без її імпорту вона вже не може обійтися. Тож доводиться докуповувати макулатуру в Польщі, Словаччині, Румунії.

Бюджетоутворююча фабрика

У Гніздичеві нині працює лише одне промислове підприємство. Тому влаштуватися на роботу на паперову фабрику тут вважають за щастя. Адже середній заробіток на підприємстві — приблизно 15 тисяч гривень, а саме виробництво цікаве, екологічно чисте. Тож коли хтось звільняється з робити (а це, запевнили на фабриці, тому, що виходить на пенсію), його місце одразу займає щасливчик-новачок.

Нині на підприємстві 330 працівників, але з пуском в експлуатацію нового виробничого підрозділу «Кохавинка» забезпечуватиме роботою 500 осіб.

— Тоді, мабуть, їздити за кордон на заробітки, а це недалеко, буде менше охочих, — міркує Роман Пиріг. — Адже праця на чужині стає дедалі важчою, кропіткою й часто невиправданою. Ми ж стараємося створити прийнятні умови праці, починаючи від пристойної зарплати і закінчуючи доставкою працівників на роботу. Підприємство міцнішає — торік лише податків ми сплатили 45 мільйонів гривень, з них до місцевого бюджету — 12 мільйонів. І працювати на фабриці престижно: наш туалетний папір, рушники у рулонах, рушники листові, серветки, інша санітарно-гігієнічна продукція мають великий попит. Багато українських господинь не уявляють свого кухонного господарства без наших паперових одноразових рушників. Ми забезпечуємо технічними рушничками ремонтні майстерні, автосервіси тощо. Тому за показником реалізації санітарно-гігієнічної продукції входимо до числа лідерів в Україні, поступаючись хіба Київському картонно-паперовому комбінату.

До речі, вироби АТ «Кохавинська паперова фабрика» можна побачити фактично в усіх супермаркетах країни. А через волонтерів вони потрапляють і на прифронтовий Донбас. Тому, мабуть, ЄБРР і вирішив надати кредит українцям на розширення виробництва. За гроші європейців планують облаштувати лінію з переробки сировини, для чого буде закуплено продуктивну італійську паперову машину потужністю 25 тисяч тонн за рік з обладнанням підготовчого відділу. Вона перероблятиме листяну та хвойну целюлозу на папір-основу, а його — на товарний папір та рушники в рулончиках, серветки.

Відповідні переговори з позитивним підсумком уже проведено: італійці погодилися із розробленням робочого проєкту обладнання, його розміщення, проведенням шеф-монтажу та запуском виробничого циклу. А інфраструктура — електрообладнання, котельні, допоміжне обладнання з підключенням до газових, електричних мереж, водопроводів, каналізації, складських приміщень, автоматики тощо — це вже робота української сторони. Як і будівництво приміщення нового виробництва. Усі необхідні документи для цього вже є. Залишилося отримати дозвіл Державної архітектурно-будівельної інспекції.

Карантин не зупинив

На роботу АТ «Кохавинська паперова фабрика» майже не вплинув карантин: до початку пандемії виробництво паперу для виробів побутового призначення на фабриці становило 37 914 тонн за рік, з яких 19 611 тонн — туалетний папір у рулончиках і 9423 тонни — паперові рушники. COVID-19 ці цифри збільшив у середньому на 7%. Тобто від коронавірусної атаки підприємство не постраждало.

Навпаки, біда згуртувала людей, пробудивши в них альтруїстські вчинки: колектив фабрики надав допомогу жидачівській районній, стрийським міській та районній, львівській обласній клінічній лікарням. Допомогли фінансово кохавинці й Львівському обласному державному клінічному наркологічному диспансеру, ветеранам АТО/ООС. Інакше й бути не могло, сказали на підприємстві.