Українські спортсмени повернулися з XVIII зимових Дефлімпійських ігор з вісьмома медалями: п’ятьма срібними й трьома бронзовими. У кількох дисциплінах були за крок від найвищих нагород. Тож зустрічаючи героїв, уболівальники й функціонери наголошували: наші спортсмени — справжнє золото нації.
Змагаючись майже з 450 дефлімпійцями з 27 країн світу, національна дефлімпійська збірна команда України у складі лише 20 спортсменів, попри все, утрималась у десятці найсильніших світу за кількістю золотих нагород та стала третьою (разом із командою США) за загальною кількістю медалей.
Найкращим із лижників за підсумками змагань став Андрій Андріїшин, який виборов чотири срібні нагороди: в скіатлоні (10+10 км), в естафеті (3х10 км), в командному спринті та масовому старті (15 км).
«Знаємо, що команді було досить складно виступати на цих змаганнях, зважаючи на події в Україні. Ми дуже пишаємося вами та вашим результатом — найкращим за всю історію участі української команди у Дефлімпійських іграх, та вашою мужністю під час змагань», — сказав міністр молоді та спорту Ігор Жданов, вітаючи спортсменів під час урочистої зустрічі. У свою чергу президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич подякував Ігорю Жданову особисто та Мінмолодьспорту за цілковиту підтримку команди під час підготовки до змагань та самої Дефлімпіади.
Отож за підсумками найкращими у національній збірній стали дефлімпійці-лижники. Результат, якого досягла команда за умов непростого тренувального процесу, за якого деякі етапи підготовки були практично зірвані через нестачу коштів та снігу, надзвичайно значимий. Команда довела: Україна вміє змагатися й конкурувати з найсильнішими лижниками світу на рівних. Світ відзначив, як якісно виросла збірна за останні два роки, причому не тільки професійно: вона стала згуртованішою, проявила надзвичайне прагнення до перемог і свою громадянську позицію.
.jpg)
Як відомо, під час відкриття Дефлімпійських ігор українська команда утрималася від участі в урочистостях, а під час нагороджень спортсмени закривали медалі рукою, — і так демонстрували свою незгоду з воєнними діями Росії на сході України.
Дефлімпійці боролися не стільки за медалі, скільки за мир для України. Присвячуючи кожну свою звитягу рідній землі, вони гідно виконали покладену на них почесну миротворчу місію, сподіваючись, що всі почують їхні голосні заклики!