Крейду ледве струсив — тернувся рукавом куртки у школі об стіну. Вам, мабуть, цікаво, де це сталося, бо в сучасних школах крейдою стіни вже не білять. Та то не сучасна, їй понад сто років і стоїть вона поміж таких самих старих хат. Діло було в музейному комплексі в Пирогові, якраз там Святий Миколай із восьмирічними школяриками зустрічався. Святий і його помічниці розіграли з дітками спектакль про ялинку та лісоруба, загадували одне одному загадки, читали вірші і вирізали витинанки. І без подарунків, зрозуміло, не обійшлося.
А працівники музею показали дітлахам, як наші пращури прикрашали свої оселі до зимових свят — як до тих, що вже минули (Катерини та Андрія), так і до тих, що йдуть до нас широким кроком (Різдво, Маланки, Василя…). Розповіли чимало цікавого — задивилися-заслухалися навіть дорослі. Мене, наприклад, вразили жарти. Скажімо, коли, готуючи ворожильні клецики на Катерини, дівчата носили для варіння воду з криниці, а хлопці, вискакуючи з-за рогу, їх чимдуж лякали. Ой, ще ж важлива деталька: воду дівчата мали наносити… ротом.
У прикрашеній до Різдва хаті з особливих атрибутів — шопка (вертеп) та зірка. Шопка — це такий собі міні-театр (невеликий ящик або коробка), що імітує кошару, де знайшла притулок Марія з новонародженим Ісусом і куди навідалися згодом волхви. Спектаклі з шопкою та походи із зіркою (вона, нагадаю, символізує ту із зірок, яка загорілася із народженням Спасителя) на колядування успішно заміняли українцям і телевізор, і комп’ютер з Інтернетом. Не кажу вже про користь живого спілкування, яке жоден «ящик» замінити не може.
Показали діткам і журналістам також обійстя Святого Миколая, облаштоване в будинку колишньої Управи. Скромно, але з душею. Наш український Миколай, роботу якого в інших країнах виконують Санта Клауси, Пер Ноелі, Діди Морози й інші турботливі персонажі, має вже не одну резиденцію — і в національному парку «Гуцульщина» у Прикарпатті, і в самому Києві та його передмісті. Тепер буде ще й біля П’ятницької церкви у найбільшому скайсені країни. Що ж, роботи у Святого — ой-ой-ой скільки, тож хай відкриваються Миколині резиденції — що більше, то краще.
На завершення генеральний директор музею Дмитро Заруба розповів, що запрошує всіх охочих зустріти у цьому чудовому місці кожне із зимових традиційних українських свят — починаючи з Миколая і закінчуючи Водохрещем. Найбідовішим навіть готові позичити реквізит, але попередили: спочатку ретельно перевірять репертуар, бо повтором «Дайте, дядьку, п’ятака» вже нікого не здивуєш, час вивчити щось менш заяложене із багатющого спадку українського святкового фольклору.
Олег ЛИСТОПАД,
Світлана СКРЯБІНА
(фото),
«Урядовий кур’єр»