У Луганській області буде реалізовано пілотний проект з моделювання адміністративно-територіального устрою. Нині триває його обговорення. Які райони стануть опорними в новій моделі? Матеріал для такого аналізу зібрано протягом Першого обласного фестивалю «Спроможна громада». 14 найактивніших громад (і не тільки ОТГ) представили 52 реалізовані проекти місцевого розвитку, як ефективно й успішно можна вирішувати  питання залучення додаткових ресурсів для розвитку власних територій.

Від дірявих дахів до  дружби  між сусідами

 «Дуже важливо, що люди створювали проекти про те, що їх хвилює. З’ясувалося, що найчастіше це не лише певні інфраструктурні питання (умовно кажучи, труби, засувки, вікна та дахи!), а проблеми, можливо, невеликі, але відчутні для громади. Багато було так званих м’яких проектів: наприклад, збір коштів на лікування дитини, створення майданчика для спілкування з переселенцями, екран в парку для інформування людей про діяльність влади, на якому транслюють засідання сесії, соціальні ролики. Тобто проекти, велика частина яких спрямована на спілкування влади з населенням», —  розповідають представники Асоціації органів місцевого самоврядування Луганської області Сергій Тихоновський та Альберт Зінченко.

Наприклад, серед переможців фестивалю — проект Кремінського водогону. За словами фахівців, його саме тому так потужно підтримали з різних джерел фінансування (зокрема й міжнародних), що представляв комплекс заходів. У його межах відбулися суботники з розчищення русла місцевої річки Красна, було організовано роз’яснювальну роботу та проведено конкурс малюнка серед дітей, присвячений темі економії води. Тобто робота, яка змінює психологію людини, її ставлення до води, до природи загалом.

Або ось проект громади села Половинкине (Старобільський район), який називається «Я у своїй громаді». Селяни розповіли, що в них є проблема спілкування місцевих жителів з вимушеними переселенцями. І вони її розв’язують, починаючи від організації дитячих спортивних заходів та проводячи обговорення певних питань із дорослими.

Партнерство донорів

Проекти різні. Та як їх порівнювати, оцінювати, вибирати найкращі? Адже фестиваль передбачає вручення призів.

«Усі проекти, які брали участь у Першому обласному фестивалі «Спроможна громада», були розподілені за чотирма номінаціями. Оргкомітет ухвалив рішення розподілити номінації та проекти за стратегічними напрямками чинної Стратегії розвитку Луганської області до 2020 року. Це логічно з огляду на те, що ми проводимо Фестиваль проектів місцевого розвитку, які є елементами практичного втілення завдань Стратегії», — каже Альберт Зінченко.

За кожним напрямом було подано різну кількість проектів. Наприклад, у першій номінації (відновлення критичної інфраструктури і послуг) — 15, у другій (підвищення спроможності місцевої влади в умовах децентралізації та інформатизації) — 9, у третій (економічне відновлення та перехід до сталого розвитку) — 7. Найбільше проектів саме в четвертій номінації (створення сприятливих умов для життя і побудови миру) — 21.

«Особливість нашого фестивалю полягає в тому, що ми не звужували напрями написаних проектів. Коли розробляли Положення про фестиваль, підкреслили, що не важливо, куди було подано проект і яке джерело його фінансування — державний бюджет, міжнародні гроші. Головне, щоб кошти пішли на розв’язання проблеми, яка хвилює громаду.

Звідси й друга особливість — ми не робили обмежень стосовно сум фінансування. Коли оцінювали проекти, не брали до уваги розмір витрати грошових коштів. І це спеціально для того, щоб в жодному разі не знизити «ціну», так би мовити, дрібного проекту, який дуже важливий для людей», — наголошують Сергій Тихоновський та Альберт Зінченко.

Зрозуміло, що важко конкурувати з таким проектом, який було реалізовано в Кремінній щодо водопостачання міста. Там витрачено мільйони гривень. Але дитячий майданчик у Кобичівці Марківського району, хоч і коштує до 30 тисяч гривень, вкрай потрібен  жителям  села!

Може, саме тому, що організатори одразу визначилися: оцінюватимемо проекти за важливістю для населеного пункту, для людей, які там живуть. Оцей фестиваль і зумів стати популяризацією проектного руху загалом. Люди побачили історії успіху.

«Показувати і пропагувати історії успіху необхідно. Навіть у проектному менеджменті є така позиція. Ніхто з донорів не хоче мати справу з дилетантами. Це як у банку: якщо у тебе немає історії успіху, тобі або не дадуть кредиту, або дадуть, але під великі відсотки», — упевнений Альберт Зінченко.

Тож навіть самим фактом того, що провели такий фестиваль, організатори зуміли показати тим громадам, які й досі нічого не роблять, сидять і тільки жаліються, мовляв, зупинка розвалена, автобус не ходить, дорога розбита, що їхня позиція — неправильна.

Оптимізму побільшало

Та особливість фестивалю ще й у тому, що він зарядив учасників новими ідеями. «Люди дякували за можливість поспілкуватися й обмінятися ідеями, — зауважує Сергій Тихоновський. — Але хотів би підкреслити, що захід  не відбувся б без об’єднання зусиль із нашими партнерами, тобто з Агенцією регіонального розвитку, Центром розвитку місцевого самоврядування та Асоціацією міст України».

Це особливість «луганського методу» роботи: в Україні немає більше прикладів, коли б такі чотири організації працювали разом, як партнери. В інших областях це, передусім, конкуренти.

«А ми у своїй особливій ситуації змушені, щоб вижити, об’єднуватися. І це приносить заслужений успіх, — підкреслює Альберт Зінченко. — Адже спочатку, коли ініціювали тему, ми побачили, що люди у нас взагалі не вміють писати проектів. Почали їх навчати, допомагали розробляти стратегії, щоб концентрувати проекти для досягнення певної мети. Це загальні завдання, які розв’язують усі наші партнерські організації. І ось нарешті всі разом ми отримали результат: якщо торік на конкурс місцевого розвитку було подано 49 проектів, то цього — уже 142. Зростання майже втричі! Якщо раніше ми, наприклад, говорили, що Біловодськ не подав жодного на обласний конкурс проектів місцевого розвитку, то цього року вони чемпіони: 10 проектів і ще низка — на різні інші джерела фінансування. Нині в них у роботі 32 проекти на загальну суму понад 40 мільйонів гривень.

Люди повірили в себе».

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»