ЧОЛОВІЧИЙ ДЕНЬ
Європейські свята не дуже в нас приживаються, нам подавай своє!
Назвемо День захисника Вітчизни особливим святом. Чому? Тому що насправді урочистостей, присвячених саме оборонцям рідної землі, колишнім, нинішнім і майбутнім, не так і багато. Однак згадаймо крилате Шевченкове: «у своїй хаті — своя сила, своя правда й воля». Тож шанувати тих, чий святий обов’язок боронити свою хату і свою правду своєю ж силою і волею, мусимо.
Згадати з вдячністю і привітати нині сущих захисників варто, бо саме на таких чеснотах, як мужність і героїзм, доблесть і слава, честь і відвага, замішана вся багатовікова історія нашої держави, від Запорізької Січі до наших днів. І цей величний літопис не спотворити і не перекреслити жодним змінам у сучасному мінливому світі. Тим паче, що попри всю модність та кон’юнктурність у нас якось не приживаються традиційні європейські свята на зразок Дня батька чи Всесвітнього дня чоловіків. Тож нехай сьогодні вся наша сильна, мужня і благородна половина відчує себе іменинниками…
Втім, чому це ми все — чоловіки та чоловіки? Хіба жінки не захисники своєї землі? Причому і в прямому значенні цього слова, як, приміром, санінструктор десантно-штурмової роти морської піхоти сержант Юлія Мединська, яку ви бачите на фото. Це й її день. А взагалі всім нашим захисникам побажаємо: нехай вам завжди буде кого захищати, але не буде від кого! Зі святом!
Морпіхи служать не для втіхи
Морська піхота… Яким героїчно-романтичним ореолом оповитий цей підрозділ сучасних Збройних Сил України! Навіть предтеча нинішніх Аеромобільних військ — повітряні десантники — не мають такого авторитету і популярності серед цивільного, а то й армійського люду. Одне слово, морпіхів без тіні іронії називають елітою Військово-Морського флоту. В цьому — визнання не лише складності поставлених перед ними завдань, а й високого рівня підготовки, неодноразово продемонстрованого в ході різних навчань за останнє десятиліття. Примітно, що навіть прискіпливі натовські експерти визнають українських морських піхотинців одним з найбільш боєздатних підрозділів не тільки ВМФ, а й всіх Збройних Сил України.
Своєму народу вірні завжди
Якщо бути точним, днем народження морської піхоти сучасної України можна вважати 22 лютого 1992 року, коли в Севастополі 880-й Окремий батальйон Чорноморського флоту РФ під командуванням капітана 3 рангу Віталія Рожманова прийняв присягу на вірність українському народові. До речі, тоді матроси, призвані на службу з Російської Федерації, залишилися у складі підрозділу і написали заяви про бажання дослужити строкову службу в українському війську.
Що тут почалося! Тодішнє командування Чорноморського флоту, категорично не визнаючи права України не лише на власний флот, а й на Крим взагалі, переполошилося не на жарт: а що, як слідом за морпіхами до «хохлів» переметнуться й інші? Всьому флоту оголосили наказ: батальйон розформувати, командира і його заступника звільнити з посад, а особовий склад передати в інші частини…
Але процес, так би мовити, пішов. Уже 1 липня 1993 року в Севастополі було сформовано 1-й Окремий батальйон Морської піхоти, до якого зарахували кращих офіцерів Чорноморського флоту, які виявили бажання служити своїй Батьківщині. Саме вони привнесли з собою дух і традиції, властиві лише цьому елітному роду військ і допомогли «стати на крило» новонародженому підрозділу. Аби батальйон якнайскоріше став повноцінною бойовою одиницею, особовий склад строкової служби відбирали серед солдатів і сержантів Аеромобільних військ після прискіпливого психологічного тестування добровольців, перевірки їх фізичної підготовки і моральних якостей, стану військової дисципліни тощо. Такими ж високими залишаються вимоги до підбору кандидатів для проходження служби в морській піхоті й тепер.
Сьогодні морська піхота України — один посилений батальйон у складі військ берегової оборони Військово-Морських Сил. Підрозділ входить до складу Об’єднаних сил швидкого реагування і дислокується у Феодосії. «Головним призначенням батальйону є самостійні дії під час захоплення пунктів базування ВМФ, портів, островів, окремих ділянок узбережжя можливого противника, — розповідає його командир, підполковник Олександр Конотопенко. — Якщо основу десанту складають частини сухопутних військ, морська піхота висаджується як передовий загін, захоплює плацдарм і забезпечує висадку на них основних сил. Ось чому так багато уваги ми надаємо взводним та ротним тактичним навчанням з бойовими стрільбами, стрибкам з парашутом, марш-кидкам, тренуванням з рукопашного бою та багатокілометровим маршам на бронетранспортерах».
Комбат очолює підрозділ трохи більше року. До цього, закінчивши Одеський інститут сухопутних військ, служив у Миколаєві в аеромобільній бригаді, як і його заступник з виховної роботи Ростислав Ломтєв. Пропозицію змінити блакитний берет на чорний сприйняли з ентузіазмом, кажуть офіцери: морська піхота — почесне призначення. До слова, морпіхівські берети не дісталися їм автоматично з посадами — разом з молодими матросами особисто складали всі нормативи з подолання спеціальної смуги перешкод, стрибали з парашутом і вже потім проходили однакову для всіх посвяту в морські піхотинці.
Або відмінно, або ніяк
Відповідальність — величезна, зізнається комбат. Особливо інтенсивним у плані бойової підготовки став минулий рік: успішна евакуація у квітні великим десантним кораблем «Костянтин Ольшанський» сотень співвітчизників та громадян інших держав з Лівії за участі морпіхів та спецназівців на борту, міжнародні навчання «Сі Бриз-2012» в Україні, Ротаційних сил Чорноморського регіону в Румунії, підсумкові навчання ЗСУ «Адекватне реагування-2012». З середини літа одна з рот батальйону, не покидаючи місця дислокації, заступила на оперативне чергування у складі Бойової тактичної групи Євросоюзу «ХЕЛБРОК» — сил негайного реагування, концепцію яких ще в 2003 році затвердив Військовий комітет ЄС і які за потреби залучаються передусім до миротворчих операцій в кризових районах. На щастя, піврічна бойова вахта завершилася 1 січня ц. р. без виїздів у гарячі точки. Тим не менше, командувач групи грецький бригадний генерал Хрістос Каввадіас високо оцінив готовність українських вояків.
— А іншої оцінки для морпіхів не існує, — усміхається комбат. — Така специфіка служби: або відмінно, або ніяк, що базується, з-поміж іншого, і на понад столітній історії української морської піхоти. Цікаво, що за часів УНР на цю службу брали переважно вихідців з Карпат, існували навіть два гуцульських полки. Кілька років тому на їх честь створили роту, куди призивали юнаків з того регіону. Експеримент сподобався як в частині, так і в західних областях, де до служби в армії традиційно ставляться з повагою. Але те, на чому ще недавно наголошували місцеві і заїжджі шовіністи — мовляв, служити в Крим добирають виключно західноукраїнців, неправда. Строковиків сюди призивають як з Львівської, Івано-Франківської та Волинської областей, так і з Луганщини, Донеччини, Криму.
У нинішній рік батальйон також вступив у всеозброєнні. Триває бойова злагодженість усіх підрозділів і служб, ведеться інтенсивна індивідуальна підготовка кожного моряка. На воїнів чекають миротворчі курси з британськими інструкторами, навчання «Фарватер миру-2012» і «Сі Бриз-2012», участь в яких, окрім України і США, підтвердили ще 14 країн. Одна рота поїде на чергові маневри Ротаційних сил до Болгарії. Ми не підведемо, впевнено заявляють морські піхотинці.
Не підвела б лише рідна держава, додамо від себе. Бо єдине, відверто кажучи, в чому наші вояки дають «сто очок уперед», це витривалість і фізичні дані, помножені на кмітливість і патріотизм. Все інше — техніка, озброєння, а також зарплати і соціальні гарантії офіцерам і особливо контрактникам, яких тут у процентному співвідношенні найбільше у всій армії, залишають кращого. Тим паче, що фахівці радять з такою довжиною морських кордонів мати хоча б бригаду морських піхотинців, а це приблизно п’ять таких батальйонів, як зараз. За достатнього фінансування бригаду можна створити за півроку, кажуть морпіхи зі стажем. Може, колись так і буде…