Нещодавно народні депутати  зареєстрували проєкт закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо перегляду процедури проведення перевірок порушення прав споживачів та зменшення розміру штрафних санкцій» (за № 6352). Його було передано до комітету з питань економічного розвитку Верховної Ради.

Причиною внесення такого законопроєкту слугувала історія з одним з поштових операторів, якому нарахували два штрафи на суму 171 і 154 мільйони гривень (тобто разом 325 мільйонів) «за створення перешкод інспекторам під час проведення перевірок відділень». Законопроєкт вносить зміни до Закону України «Про захист прав споживачів», а саме знижує в рази розміри штрафів для суб’єктів господарювання.

Чинний нині Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає відповідальність за створення перешкод службовим особам Держпродспоживслужби у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування в розмірі від одного до десяти відсотків вартості реалізованої продукції за попередній календарний місяць. Законопроєкт пропонує зменшити штраф від 0,1 до 5%. 

Чи означає це, що штрафи зависокі, треба їх знижувати? «Урядовий кур’єр» намагався ретельно з’ясувати це важливе питання.

Показовий приклад непропорційності санкцій

«Приклад, наведений у питанні, показовий і такий, що дав змогу виявити слабкі місця в законодавстві, які можуть негативно позначитися на нормальному функціонуванні бізнесу. Проте основна проблема полягає не в розмірах  штрафів, а в тому, що інспектор, якому нібито створили перешкоди у проведенні перевірки самостійно, тобто за власним внутрішнім переконанням, встановлює штрафні санкції ніби в ме-жах 10% вартості реалізованої продукції (послуг), проте без жодних чітких критеріїв», — зазначає глава правління громадської організації «Асоціація представників малого та середнього бізнесу міста Києва»  Максим Тютюннников.

Як вважає Володимир Владимиров, адвокат «Алєксєєв, Боярчуков та партнери», не вдаючись до детального аналізу ситуації, оскільки справу ще не вирішено в суді, можна стверджувати, що навіть у разі прямої провини в пошкодженні товару і явного недопуску до перевірки, штраф 325 мільйонів гривень буде непропорційним і не співмірним.

«Цікаво, що якби така сама ситуація виникла із суб’єк-том господарювання, який веде сірий облік реалізованих товарів або не веде його зовсім, то максимальний штраф був би не більше, ніж 170 гривень. Саме у співвідношенні штрафів між різними суб’єктами і виявляється порушення принципів права», — зазначає він. 

Судовий контроль теж згодиться

Депутати пропонують встановити судовий конт-роль за виконанням законодавства про захист прав споживачів. Введення судового контролю полягає у допов-ненні статей 23 Закону «Про захист прав споживачів» та 12 Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» формулюванням: «Якщо протягом 15 календарних днів з дня вручення або направлення рішення (постанови) центрального органу виконавчої влади таке рішення (постанови) оскаржено в судовому порядку та залишено в силі за результатами їх оскарження, стягнення суми санкції за такими рішеннями (постановами)… здійснюється… в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

«Це означає, що представники Держпродспоживслужби у разі оскарження їхніх рішень (постанов) не зможуть звертатися до виконавців для примусового виконання постанов про накладення штрафних санкцій, доки триває оскарження цих рішень. І це робитимуть доти, доки воно не буде залишено в силі (якщо взагалі буде). Це цілком позитивний крок, оскільки Закон «Про захист прав споживачів» не містить згадок про оскарження постанов Держ-продспоживслужби, хоч право на нього суб’єкти господарювання мають», — зазначає Максим Тютюнников. 

Це призводить до того, що представники Держпродспоживслужби через недосконалість законодавства мають право на примусове виконання навіть незаконного рішення, яке оскаржують у судовому порядку та на момент звернення його до виконання. Тобто встановлення судового контролю в такій формі — певний запобіжник незаконних стягнень в ме-жах виконавчого провадження та безпідставних фінансових втрат для бізнесу.

Володимир Владимиров вважає, що фактично судовий контроль і нині в Україні діє. «Особа, на яку накладено штраф, має право оскаржити його в суді, якщо вважає, що його було виписано з порушенням або підстав для його накладення немає. Законопроєкт лише конкретизує порядок накладення стягнення у разі, коли такий штраф оскаржують у суді. Цей документ розписує, що штраф можна стягнути тільки після розгляду справи в суді. Покладення додаткового судового контролю не вважаю доцільним», — додає він.

Штрафна шкала у пригоді

Штрафи нараховуватимуть залежно від ступеня ризику: малий ступінь — від 0,1% до 0,5%, середній — від 1 до 2%, високий — від 3% до 5%. Ступінь ризику хочуть чітко встановлювати законом. Коефіцієнт ризикованості компанії визначає постанова Кабінету Міністрів. 

Як вважає Максим Тютюнников, встановлення такої шкали, оскільки ступені ризику хочуть чітко визначити законом, — цілком раціональне нововведення. Позаяк, розмірковує юрист, інспектори нині самостійно визначають без будь-яких критеріїв розмір цього відсотка і досить часто не враховують принципів співмірності вчиненого порушення та штрафної санкції, яку вони накладають. 

«Ця шкала та чіткі межі визначення ступеня ризиковості дадуть змогу зменшити вплив людського чинника і корупційні ризики й забезпечать реалізацію принципу пропорційності під час накладення штрафів. А це сприятиме зниженню частоти накладення необґрунтовано високих штрафів та значні безпідставні збитки для бізнесу», — каже він.

Як зазначає Микола Скворцов, адвокат юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», держава давно започаткувала ризик-орієнтований підхід, як-то у галузях оподаткування та фінансового моніторингу. У царині прав споживачів теж існують критерії, за якими оцінюють ступінь ризику від впровадження різноманітних видів діяльності.

«Однак універсальних критеріїв ризиковості щодо надання невизначеного кола послуг на сьогодні не затверджено, тому уряд має усунути цей правовий вакуум», — резюмує він.

Уникнути покарання не вдасться

Чи не буде ухвалення цього законопроєкту способом уникати справедливого та жорсткого покарання компаній за їхні чималі провини?

Юристи переконані, що цей законопроєкт — не спосіб уникнути справедливого покарання, оскільки в ньому враховано ступені ризиковості тієї чи іншої компанії та підібрано відповідний розмір штрафу, тобто відповідальність стає співмірною  порушенням. Навіть за умови, що максимальний розмір штрафу знизиться до 5%, для компанії, яка припустилася значного порушення й за відповідними критеріями підпадає під високий рівень ризику, це значні витрати. Особливо це стосується великих компаній, які мають значні доходи. 

Як вважає Микола Скворцов, для запобігання суб’єктивному тлумаченню законодавства про захист прав споживачів передовсім у законодавстві про нагляд та контроль має бути чітко визначено понятійний апарат разом з основними принципами та підходами притягнення до юридичної відповідальності. Вони, на його думку, мають бути однаковими, зокрема для галузі захисту прав споживачів.