Сонячний недільний ранок та легка позолота уманських зелених вулиць додали ще більше піднесеного урочистого настрою прочанам, які приїхали в Україну відзначити біля могили цадика Нахмана (відомого в юдаїзмі релігійного діяча) новий 5783 рік. З’їхалися вони сюди без перебільшення з усього світу. Оскільки пряме авіасполучення цього року закрите, більш-менш точно оцінити кількість вірян, які прибули в Умань, важко. Прочани добиралися через сусідні країни, зокрема Польщу, Румунію, Молдову. У багатьох на дорогу пішло кілька днів, довелося витратити кругленьку суму.

Однак попри втому, прибулі із просвітленими обличчями одразу прямували до святих для юдеїв місць, наповнили гамором місто, яке рясніє написами  іноземною мовою. Від цього вулиці ставали тіснішими, а екзотика Рош га-Шана — ще виразнішою. За оцінками Об’єднаної єврейської общини України, на ранок 25 вересня сюди прибуло понад 23 тисячі хасидів. Гадаємо, ці цифри до початку святкування нового року (а основні урочистості почалися із заходом сонця) збільшилася.

Безпека понад усе

Через російську агресію проти України відзначення Рош га-Шана цьогоріч проходило за обмежень, пов’язаних із безпекою прочан. У посиленому режимі в Умані працювали правоохоронці. На в’їзді в місто документи перевіряли на блокпостах, а на території перебування прочан чергували стаціонарні пости. За правопорядком стежили піші патрулі. Запроваджено обмеження щодо торгівлі алкоголем та піротехнічними засобами, а хасидам, як і українцям, довелося додержувати вимог комендантської години та правил поводження під час повітряних тривог.

До речі, в цьому разі місцева влада подбала про необхідні укриття — їх облаштовано в синагогах та готелях. Частина прочан, за їхніми словами, додержує правил безпеки і під час повітряних тривог іде у сховища. А інші кажуть, що вони російських ракет не бояться, адже перебувають під захистом рабі Нахмана. Та й чого боятися, приміром, ізраїльтянам, які давно звикли до воєнної небезпеки у себе на батьківщині.

Зі слів Уманського міського голови Ірини Плетньової, люди з розумінням поставилися до всіх незручностей, пов’язаних із питаннями безпеки. «Те, що на в’їзді в місто перевіряють документи, вважаю, дуже добре, тому що в період війни це безпека всіх наших громадян, а також приїжджих, і нічого поганого в цьому немає».

Комунальники витримали навантаження

До речі, всі міські служби працювали в дні прощі з повним навантаженням. Комунальники, як завжди, вивезли гори сміття, забезпечили місто всіма необхідними послугами. Хоч перебування такої кількості гостей іноді й зумовлювало певні непорозуміння, які швидко вирішували. Корінні уманці намагалися не тільки допомогти громаді гідно прийняти хасидів, а й трохи заробити на торгівлі, наданні в оренду житла.

На вулицях привертає увагу чимала кількість юних облич, прикрашених кучерявими пейсами. Молодь, як і статечні чоловіки у крислатих капелюхах, така сама запальна й емоційна. Нерідко їхнє спілкування переходить певні межі, але це вважається нормою. Проте як пояснив не молодий уже гість з Америки, останнім часом до лав брацлавських хасидів долучається чимало різних людей. Не всі вони морально стійкі, духовно цілеспрямовані, як вимагає справжня віра.

Ось тому часом трапляються конфлікти, як щойно, коли місцеву жительку травмував один із приїжджих. Її, як повідомила речниця Головного управління Нацполіції в Черкаській області Зоя Вовк, довелося госпіталізувати. Правоохоронці з’ясовують причини та винуватців інциденту. Як повідомили в поліції, постраждала написала заяву, в якій повідомила, що претензій ні до кого не має.

Покаяння і молитва за перемогу України

Загалом атмосфера на святі дружня. Молитви, самотні бесіди з Богом чергуються з танцями. Потім знову лунають спеціальні псалми для покаяння. Відбулася масова молитва «Тіккун а-Клалі» («всеосяжне виправлення»): тисячі брацлавських хасидів водночас прочитали 10 псалмів царя Давида як покаяння за всі гріхи. Навколо могили цадика Нахмана з’являються імпровізовані наметові синагоги, вони досить великі, щоб умістити багатьох людей.

Євреї вважають, що саме на Рош га-Шана Бог вирішує долю кожної людини і оцінює її за реальними вчинками. Саме тому цими днями юдеї згадують, як прожили попередній рік, які вчинки зробили, а також моляться про добробут і каються за недобрі справи. У це свято юдеї дарують подарунки близьким. На святковий стіл ставлять рибу, єврейський хліб халу з родзинками, овочі, фрукти і мед. Кожна страва символізує щось хороше.

Хасиди моляться за Україну, бажаючи їй перемогти у війні з росією. Їдучи в Україну, деякі американські євреї вивчили кілька фраз українською, щоб «не завдавати болю» місцевим українцям нечутливою поведінкою. Під час зустрічей хасидів із журналістами лунає «Слава Україні!» І часто можна чути лайливі слова про російського лідера, який затіяв кровопролитну війну в Україні.

Директор Фонду імені рабі Нахмана Натан Бен Нун, один з головних організаторів щорічної прощі до могили лідера хасидів-послідовників, заявив, що після єврейського нового року на Україну чекає мир, бо за це пристрасно моляться прочани.

Умань щороку приймає десятки тисяч прочан. На думку багатьох приїжджих, місцева влада, територіальна громада достойно зустрічають гостей, забезпечуючи їхнє комфортне й безпечне перебування. Проте певні проблеми все-таки залишаються. Одна з таких — забудова території довкола могили цадика Нахмана. Корені її сягають минулих років, коли ще за радянської влади частину кладовища забудували двома багатоповерхівками і приватними садибами. Є сподівання, що спільними зусиллями вірян та місцевої громади проблему вдасться розв’язати.

Лунають священні звуки шофара — бичачого рога, що волає до людської совісті. У шофар трублять у синагозі під час ранкової молитви сто разів щодня на свято. Трубний голос слухають стоячи.

Шофар ніколи не був для євреїв просто музичним інструментом. Його звук означає, що вірянин повинен подумки озирнутися на минулий рік, дати самому собі та Творцеві духовний звіт за всі свої вчинки, слова та думки.