У Верховній Раді зареєстровано два законопроекти нової редакції Закону «Про страхування». Перший №1797 — від члена депутатської групи «Економічний розвиток» депутата Антона Яценка. Другий №1797-1 — від групи депутатів парламенту з восьми осіб. Від чинного однойменного закону, ухваленого у 1996 році, його нові редакції різняться не лише удвічі більшою кількістю розділів та статей. Головна відмінність — зміна підходів до регулювання страхового сектору, яких вимагає сучасний стан економіки країни.
Документи-близнюки
Цікаво, що обидва законопроекти мало чим відрізняються один від одного: на думку фахівців, ∂рунтуються на прийнятому в травні 2012 року за основу проекті закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (нова редакція) та інших законодавчих актів України». Втім, його не розглянув парламент VІI скликання через дострокове припинення повноважень.
Опитані «УК» експерти сходяться на тому, що, мабуть, за основу оберуть документ групи депутатів. Він дуже близький до того, який розробляла робоча група при Нацкомфінпослуг.
«Потрібно чітко сформувати правила гри у відносинах влади і бізнесу. Багато років страховому ринку та його розвитку не приділяли належної уваги. З 2010-го й досі немає програми розвитку страхової галузі як важливої складової макроекономіки нашої держави», — зауважив «УК» президент Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) Олександр Філонюк.
Інструмент проти бюрократії та корупції
У ЛСОУ впевнені, що проект закону України «Про страхування» №1797-1 може стати інструментом боротьби з бюрократичною системою і її корупційною складовою, сприяти оновленню бізнесу та виводу його на новий європейський рівень. Серед новацій документа — введення класифікації галузей і видів страхування відповідно до євродиректив, що встановлює вимоги до платоспроможності страховика (з огляду на якість активів, систему управління та розкриття інформації), узгодження діяльності страхових брокерів із міжнародними стандартами, створення інституту професійних перестраховиків, удосконалення системи моніторингу за діяльністю страховиків задля недопущення банкрутства, нові вимоги до корпоративного управління страховика тощо.
Дискусійна норма законопроекту, яка стосується створення на ринку саморегулівної організації (СРО). «Норму про СРО у страховій та в актуарній діяльності треба вилучати», — вважають в Українській федерації убезпечення. Втім, їхні колеги із ЛСОУ не думають, що нині протести щодо цієї норми доречні. Вони зауважують: частина друга статті 11 цього проекту закону передбачає, що норма щодо участі страховиків у СРО як обов’язкової умови здійснення страхової діяльності на території України набуває чинності з моменту набуття об’єднанням страховиків відповідного статусу.
«Тобто процедура реєстрації такого СРО може зайняти до трьох років і потребуватиме нового обговорення, адже законодавчо для її створення необхідна підтримка 50+1% учасників ринку, зареєстрованих у Держ?реєстрі страховиків», — зазначає Олександр Філонюк.
«На ринку має бути єдине об’єднання страховиків із певними повноваженнями. Те, що в законопроекті передбачено стосовно СРО, формально. Наші керівники і влада ще не готові віддати ринку частину реальних повноважень. А без них СРО не потрібна», — пояснюють в асоціації «Страховий бізнес».
Експерти зауважують, що у законопроекті №1797-1 багато невідповідностей, тому з його ухваленням поспішати не варто. Сумно, що в ньому, на відміну від документа-попередника, немає зміни до Кримінального кодексу України щодо внесення статті про страхове шахрайство. Адже у нас немає відповідальності за страхове шахрайство.
Аналітики застерігають, що страховикам буде важко виконувати жорсткі вимоги закону через непросту ситуацію в країні, коли триває падіння економіки, що негативно впливає на ринок цих послуг. З нього може піти велика кількість компаній, від чого постраждають споживачі цих послуг.
КОМПЕТЕНТНО
Президент асоціації
«Страховий бізнес»
Людмила Білошицька:
— Структура законопроекту №1797-1 та його підходи відмінні від чинного Закону «Про страхування». Зокрема, він здійснює перехід від видів страхування до класів страхування й інший порядок ліцензування. У ньому конкретно розписано порядок розрахунку та формування всіх видів резервних фондів, введено поняття показників, які пов’язані з платоспроможністю і розраховуються відповідно до європейських стандартів. Вводиться поняття мінімального регуляторного капіталу (цього немає в чинному законі). Основні новації в нормах нового закону дадуть змогу підвищити рівень капіталізації страховиків і гарантоване виконання ними зобов’язань. Його ухвалення необхідне для імплементації європейського законодавства.
Серед вад документа — важко прописаний розділ розрахунку показників платоспроможності. Непокоїть і брак аналітики щодо того, як норми міжнародних стандартів платоспроможності Солвенсі 1 та Солвенсі 2, що їх маємо намір запровадити в країні, спрацювали в Європі.