Війна — це страшно. Ні з чим не порівняти горе втрат, яких щодня зазнають українці від безумства російських завойовників. Проте навіть у цих умовах наш оптимістичний народ не втрачає сили духу, робить усе для перемоги і на фронті, і в тилу. Та ще й жартує. Інакше ми б не були українцями.

Ось і суцільна темрява відімкнень електроенергії часом породжує певний настрій громадян, без якого життя здавалося б зовсім прісним. Ні, люди не нарікають на чиюсь недбалість чи зловживання. Усі розуміють: війна змушує обмежувати себе багато в чому, зокрема й у споживанні енергоресурсів, необхідно потерпіти, і все владнається. Однак іронія іноді проривається, а з нею і в пітьмі якось веселіше.

У Черкасах, приміром, місцеві гострослови одразу почали жартувати на тему спеціального графіка аварійних відключень електропостачання — скорочено спецГАВ. А що того графіка не завжди дотримано, а нерідко змінено без жодних попереджень, то й реакція на ці зміни специфічна.

«Миколо, — питає сусід, — у вас який сьогодні спецГАВ?» — «Та хто його зна’, — каже Микола. — Може, один ГАВ, а може, й двоє підряд. Мені жінка через нього в темряві в чай солі замість цукру насипала. Отож тепер хоч гав, хоч няв».

Почекаємо весни?

А мешканцям деяких черкаських багатоквартирних будинків через той ГАВ зовсім не до сміху. Річ у тому, що встановлені там індивідуальні теплові пункти (ІТП), які покликані були заощаджувати зайві енергетичні витрати, економити плату за тепло, в умовах тривалих відключень можуть зіграти злий жарт, тобто просто не подавати тепло на верхні поверхи. Вихід шукали недавно на нараді у міськвиконкомі.

Хтось казав, що треба відновлювати елеваторні вузли, які працювали ще за радянської влади, тоді, мовляв, теплоносій надходитиме у висотки своїм ходом, під впливом тиску в мережі. Але ж такі вузли нині залишилися далеко не в усіх будинках. Та й якість теплопостачання в разі відновлення елеваторної схеми стане нижчою: якісь квартири перегріватимуться, а в інших люди відчуватимуть нестачу тепла. Тобто всередині будинку ще треба добре балансувати, пояснив директор комунального підприємства «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась.

За словами в.о. директора департаменту житлово-комунального комплексу Сергія Отрешка, існує три виходи із ситуації. Перший — забезпечити безперебійне електроживлення ІТП. Це, на його погляд, мають зробити власники будинків. Другий — перемкнутися на елеваторні вузли (за їх наявності) або щонайменше перевірити, в якому вони стані. І третій — злити воду із системи опалювання будинку і чекати весни.

Багатьом найбільше сподобався останній варіант. Очевидно, через те, що найдешевший. Адже на перший з нинішніми захмарними цінами на генератори не розживеться ніяке ОСББ. Другий також дуже сумнівний. А ось зливати воду, зазначають мешканці холодних квартир, — це саме по-нашому. Та й весна, мовляв, не за горами. Скільки там тієї зими!

Жарти жартами, а прийнятний вихід зі складної ситуації таки повинна була б запропонувати міська влада. І можливо, запропонує. Проте поки що крім переліку ефемерних варіантів, нічого ефективного не видає. Чи не доведеться мешканцям принаймні 16 багатоквартирних будинків самотужки розв’язувати цю проблему?

Як вважає голова правління ОСББ на вулиці Героїв Дніпра, 53, Владислав Боєчко, очевидно, таки доведеться. І тут з’являється альтернатива: зберегти житло й систему опалення чи віддати все на поталу холоду? Вибір невеликий. Надто що більшість присутніх на нараді голів ОСББ схиляється до необхідності придбання потужних генераторів, хоч це й дуже дорого. Можливо, міська влада подумає про шляхи здешевлення цих агрегатів за рахунок міського бюджету? Надії на це містяни поки що не втрачають.

Особливості погодинного життя

Графіки погодинних відключень, розповів начальник ОВА Ігор Табурець, чинні в області щодня. І вже тривалий час. Якщо таких відключень виявляється замало, застосовують аварійні. Проте життя на Черкащині поступово адаптується до постійних відключень електроенергії. Це видно за численними генераторами поблизу великих магазинів та окремих підприємств і установ.

«Економія електроенергії нині має бути правилом життя кожного з нас, — наголосив Ігор Табурець. — Щодо того, чому в когось світло вимикають постійно, а в когось — ні, поясню так: навіть сусідні будинки можуть бути підключені до різних трансформаторних підстанцій. Якщо десь світло не вимикають зовсім, то, ймовірно, цей будинок на лінії, з якої живиться об’єкт критичної інфраструктури».

Добре, що лікувальні заклади регіону в режимі відключень світла працюють безперебійно. На рівні області це питання опрацювали завчасно, подбавши про резервні джерела живлення у разі надзвичайної ситуації. Як запевнив очільник області, всі генератори справні, пальне мають про запас. Заклади освіти краю теж перелаштовують роботу відповідно до графіків відключення електроенергії.

На сьогодні частина шкіл, які працюють і проводять уроки у класах, уже мають генератори. Решта регулює графіки навчання і формати. Адаптують до нових умов і дистанційне навчання. До речі, в Міністерстві освіти і науки розробляють механізми пристосування онлайн-освіти до умов блекауту.

Агрегат від міста-побратима

З огляду на складну ситуацію в енергетичній галузі України потужний дизельний генератор цими днями доставили в одну з черкаських шкіл із Латвійської Республіки від міста-побратима Валмієра. Цей вантаж став одним з перших кроків у реалізації угоди про співпрацю між Черкасами та містом Валмієра, яку укладено цьогоріч. Агрегат встановлять в одній з найбільших черкаських шкіл для потреб цього навчального закладу та пункту незламності, розташованого тут.

Як зазначила заступниця міського голови Анастасія Чубіна, дизельними генераторами вже забезпечено понад 20 шкіл міста. Незабаром буде більше.

У підвалі однієї з черкаських шкіл навіть облаштовують навчальний клас зі спецефектами. Під землею буде обладнано навчальні класи, медпункт, вбиральні, дитячі кімнати й ігрові зони. Було ухвалено рішення підготувати кілька приміщень як класи безпеки. Разом з фахівцями управління ДСНС України у Черкаській області освітяни оглянули потенційні приміщення та починають розробляти модель цих класів. Це має бути не просто навчальний клас, у якому учням зможуть викладати теорію, як діяти в тих чи інших надзвичайних ситуаціях. Тут моделюватимуть різні випадки, максимально наближаючи їх до реальних за допомогою різних муляжів, спецефектів тощо. На думку освітян, це дасть змогу на практиці опрацьовувати алгоритми дій та механізми реагування, запобігання й усунення небезпеки.

А в одному із сіл Степанецької громади Черкаського району проблему опалення без регулярного електроживлення та з метою економії газу розв’язали просто: перейшли на опалювання приміщення ліцею твердопаливними котлами. За словами директора закладу Олександра Костенка, за гроші громади закупили нову техніку, роблять ремонт та заготовлюють сировину. Для розпалювання котлів підготували вугілля і старі меблі.

У громаді, як розповів її голова Олександр Яременко, чотири освітні заклади, половина вже має твердопаливні котли, інші ж переобладнають до кінця року. На це з бюджету спрямували 4 мільйони гривень.

Блакитна рідина із крана

Ще одна оказія, пов’язана з вимиканнями електроенергії, привернула особливу увагу. Із водогінних кранів у квартирах кількох черкаських багатоповерхівок несподівано потекла блакитна рідина. Чудасія! Може, припустив хтось, Боже провидіння? Але чому ж блакитна? Краще б пиво дали. Або квас…

Як виявилося після перевірки звернення черкасців із цього приводу, таке справді було. Принаймні головний інженер КП «Черкасиводоканал» Олександр Гончаренко стверджує, що через часті вимикання електроживлення насоси підкачування води на верхні поверхи працюють із перебоями. Причина, мовляв, банальна: частина мешканців багатоповерхівок використовує в унітазах знезаражувальні таблетки синього або зеленого кольору, кидаючи їх у бачок. Далі під час зникнення напруги та зупинки насосів частина води з бачка зворотним потоком потрапляє у стояк, а звідти — у крани сусідніх квартир. Тому для запобігання повторенню ситуацій посадовець радить провести роботу із сусідами й не використовувати в умовах нестабільного водопостачання такі засоби.

Отож, на думку головного інженера, винен у блакитній рідині зовсім не водоканал. Хоч дехто в цьому й сумнівається.

Вогник у темряві

Те, що пішоходи почали частіше користуватися ліхтариками, щоб позначити себе на дорозі в темряві, вселяє надію. Також дедалі більше людей одягається у світловідбивні куртки або використовує так звані флікери, які допомагають безпечно перетинати вулиці. Проте дорожньо-транспортні пригоди на Черкащині трапляються. У грудні сталося кілька аварій, в яких постраждали пішоходи. Тільки за одну добу у грудні медики екстреної служби виїжджали надавати допомогу травмованим у семи аваріях. Темні, без освітлення вулиці в нічний та вечірній час ще більше загострюють небезпеку для пішоходів та водіїв.

Довелося бачити водія на нічній вулиці, який ще й жартував над собою, хоч руки в нього тремтіли після наїзду на придорожній стовп. Він, каже, не встиг перебігти вулицю, то я його й зупинив.

Проте як розповіла речниця управління Нацполіції в області Зоя Вовк, у будь-який час дня і ночі пункти незламності, які тепер діють при підрозділах поліції в кожному районі, а також у сільських громадах, чекають на відвідувачів. Тут можна зігрітися, зарядити телефон і навіть попити чаю. Отож на дорозі навіть у суцільній темряві завжди є світлий вогник, де вас привітно зустрінуть.

Тож будьмо й надалі впевненими й спокійними. Не втрачаймо почуття гумору та оптимізму. Блекаутами, кажуть черкасці, нас не злякати.

За сімейними обставинами

У моєму блокноті назбиралося чимало історій, пов’язаних з вимиканням електроенергії. Гадаю, ці записи можуть доповнити картину незламності земляків, але це буде в інших публікаціях. Про один випадок промовчати не можу. Надто що його герой живе поряд у 14-поверхівці.

25-річний Данило (так його звати) вже збирався у військо, навіть рюкзак підготував. Увечері зайшов попрощатися до сестри, яка мешкає в сусідньому будинку. Трохи не розрахував чи, можливо, зарано відімкнули світло, але він застряг у ліфті між двома поверхами. Там чекала на відновлення руху Світлана, студентка національного університету. Познайомилися. Поговорили. І… через кілька днів одружилися. Щоправда, довелося призовникові просити у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки відстрочення на кілька днів. Так би мовити, за сімейними обставинами.

Ось так блекаут допоміг нинішньому армійцеві створити сім’ю. Нині він б’є ворога на сході, а його молода дружина чекає на свого солдата з Перемогою.