Херсонщина — чудовий степовий аграрний край. Сільськогосподарські угіддя тут займають майже два мільйони гектарів. Це найбільша площа орних земель в Україні. Область — один із вітчизняних лідерів у вирощуванні овочів та баштанних культур. Серед зернових традиційно вирощують пшеницю, зокрема озиму, а також жито, овес, ячмінь і просо.
Тому, збираючись у відрядження до одного з найвідоміших на Херсонщині сільськогосподарських підприємств ДПДГ «Асканійське», яким уже понад 32 роки беззмінно керує Герой України Віра НАЙДЬОНОВА, був переконаний, що познайомлюся там з чудовими людьми.
До речі, звання «Герой України» Віру Опанасівну удостоїли 2009-го. Зі спогадів про той рік ми й розпочали розмову з цією цікавою та сильною жінкою.
— Віро Опанасівно, тоді цією самою нагородою відзначили ще одну представницю Херсонщини — головного лікаря обласної клінічної лікарні Людмилу Лятецьку. Кількома роками раніше високого звання «Герой України» удостоїли інших херсонців: комбайнера Анатолія Лавриненка, голову приватно-орендного кооперативу «Зоря» Дмитра Моторного, директора агрофірми-радгоспу «Бєлозерський» Віктора Сідлецького та голову правління акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» Ярослава Микитина. Чи часто доводиться спілкуватися з орденоносцями-земляками? Що корисного від цього спілкування берете для себе?
— Головне, що всі Герої України з Херсонщини живі та здорові. Нинішнього складного часу це недешево. І я рада за своїх земляків. Щодо спілкування, то воно більшою мірою стосується робочих аспектів, бо зустрічатися (украй рідко) зазвичай доводиться на різноманітних нарадах, семінарах тощо. І першочерговою темою наших розмов тоді стають питання, що порушують на цих заходах. Коли ж випадає нагода зустрітися за інших обставин, то згадуємо, звісно, свої молоді роки, а також обговорюємо одвічну тему для людей мого віку — внуки.
— Своїм життям, трудовою біографією ви підтверджуєте думку, що сільські люди — це неоціненний скарб нашої держави: попри труднощі та негаразди, вони наполегливо йдуть до своєї мети. Звідки берете сили, характер, рішучість?
— Господь Бог допомагає мені упродовж життя. Чесно кажучи, себе я ніколи не жаліла. У молоді роки доля мене так загартувала, що всі подальші виклики та випробування сприймалися лише як тимчасові труднощі. Замолоду овдовіла, змушена була самостійно виховувати маленького сина Віктора. Водночас працювала, навчалась в інституті, будувала кар’єру.
У 1985 році мене призначили на посаду директора господарства, яке в Каховському районі вважали середнячком. Тоді тут збирали в середньому до 30 центнерів з гектара зернових, надій молока на корову становив дві тисячі кілограмів на рік. Бракувало висококваліфікованих кадрів, особливо механізаторів, бо неподалік будували найбільшу в Європі Каховську зрошувальну систему. Там платили більше, тож люди йшли туди. Заборгованість «Асканійського» перед державою становила 980 тисяч карбованців — того часу чималі кошти.
Тепер наша Тавричанка — це не лише аграрний острів благополуччя на Херсонщині, а й яскравий приклад вдумливого підходу до сільськогосподарського бізнесу.
— Нині багато говорять про те, що державні підприємства неефективні. Ви, мабуть, можете спростувати ці твердження з огляду на власні трудові досягнення, чудові показники господарства.
— Господарство, яке я очолюю, належить до мережі Національної академії аграрних наук України. Це підприємство зі стовідсотковою часткою держави. Щонайменше останні п’ять років ДПДГ «Асканійське» — одне з найкращих господарств, підпорядкованих Національній академії аграрних наук, найпотужніший та передовий аграрний суб’єкт Херсонської області та півдня України.
«Асканійське» — багатопрофільне господарство з площею землекористування майже 8700 гектарів. Головне виробництво — вирощування зернових, технічних та кормових культур. Спеціалізуємося також (близько 4000 тонн щороку) на виробництві елітного та оригінального насіння сільськогосподарських культур. За результатами збирання ранніх та пізніх культур торік середня врожайність ранніх зернових становила 55 центнерів з гектара. Озимої пшениці зібрали по 59,2 центнера на круг, що на 10 центнерів більше порівняно з 2014 роком та на 20 центнерів — від середньої врожайності по району. Кукурудза 2015-го дала по 85 центнерів з гектара (на 15 центнерів більше, ніж позаторішній показник), соняшник — 18,3 центнера з гектара (плюс 6 центнерів), соя — 33 центнера з гектара (більше на 5 центнерів).
У господарстві працюють три племінні заводи з розведення та реалізації овець асканійської тонкорунної породи, великої рогатої худоби південної м’ясної та чорнорябої молочної порід. До речі, Херсонщина посідає перше місце в Україні з настригу вовни від однієї вівці. І якщо по області цей показник становить у середньому 3,6 кілограма, то у нас — 6,5. А надій молока на корову 2015-го сягнув 7630 кілограмів (за рік виробили 4200 тонн). Добовий приріст м’ясного поголів’я великої рогатої худоби перевищив 1200 грамів. Маємо і власну потужну переробну галузь з виробництва борошна, м’яса, молочної продукції, круп, хлібобулочних і макаронних виробів тощо.
Усе це позитивно позначилося на матеріальному стані підприємства. Торік на планові 5,085 мільйона гривень отримали прибуток 29,029 мільйона гривень. Сплатили майже 16 мільйонів гривень податків і зборів, що в перерахунку на кожен гектар сільськогосподарських угідь становить 1827 гривень.
На базі господарства та Асканійської державної сільськогосподарської станції триває активна наукова робота: випробовуємо та впроваджуємо нові технології ведення сільського господарства, випробовуємо та розмножуємо нові сорти і гібриди перспективних сільськогосподарських культур, удосконалюємо породи великої рогатої худоби та овець, розробляємо та впроваджуємо сучасні технології інтенсивного утримання тварин.
— Тепер зрозуміло, завдяки чому живе Тавричанка, яка більшою мірою нагадує не село, а компактне місто.
— Так. З перших днів на директорській посаді особливу увагу приділяю розвитку соціальної інфраструктури Тавричанки: добудували нову школу, дитячий садок, заасфальтували сільські вулиці, звели інші об’єкти соцкультпобуту. Кожен головний спеціаліст, керівник виробничого підрозділу щотижня звітує про особистий внесок у цю справу.
Окрім того, село свого часу вдалося занести до списку 18 населених пунктів Каховського, Чаплинського та Новотроїцького районів, які підлягали газифікації. Власними силами діставали газові труби та устаткування: нинішній головний інженер «Асканійського» Олександр Князєв, який тоді працював шофером, у Новомосковськ Дніпропетровської області, де купували труби, їздив частіше, ніж у Каховку.
Завдяки благодійним внескам, високим показникам ефективної праці та податкам, які сплачує підприємство до місцевого бюджету, ми обладнали сучасними комп’ютерами класи загальноосвітньої школи, облаштували кращі в області дитячий садок, дільничну лікарню, кафе, робочу їдальню, магазини. Побудували також сучасний футбольний стадіон, тенісний корт і поле для міні-футболу зі штучним покриттям, боксерський і тренажерний зали, реабілітаційний центр із залом лікувальної фізичної культури та фітнесу. Для місцевої лікарні придбали медичне й лабораторне обладнання, повністю облаштували новим сучасним спорядженням стоматологічний кабінет. Завдяки нашому господарству в селі працюють безплатні спортивні гуртки з футболу, тенісу, боксу, важкої атлетики, фітнесу та волейболу. У Тавричанці функціонує майже 20 хореографічних та вокальних ансамблів, театральний гурток.
— Віро Опанасівно, що, на вашу думку, заважає аграрному сектору — одному з найперспективніших в Україні?
— Як на мене, його розвиток гальмують нестабільна політична ситуація в державі, неправильна податкова політика, яку запровадила влада в поточному році, нестача фінансових ресурсів через кризу в банківському секторі, нестабільний курс валют. Скажімо, в Європі аграрії на кожен гектар отримують державні дотації 200—400 євро. У нас, на жаль, цю допомогу зведено до нуля. Попри те, що кожен третій долар США 2015-го, який надійшов у країну, отримано від експорту зернових та технічних культур. Прикро, що ми лише говоримо про Україну як годувальницю всього світу, але не робимо жодного кроку в цьому напрямі.
— Ви чудова мати, свекруха, бабуся. Чого ще бажаєте досягти в особистому житті?
— Свого часу я вже домоглася всього, чого хотіла. Найважливіше для мене було і залишається здоров’я та щастя моїх дітей, онуків та близьких для мене людей.
— Віро Опанасівно, не можу оминути увагою і такого важливого для кожного українця питання, як АТО. «Асканійське», кажуть, — добрий помічник нашим воякам на сході України.
— За час АТО я ніколи не залишалась осторонь проблем наших військових, завжди допомагала і допомагатиму їм усім чим зможу. Наприклад, з 2014-го по 2016 роки у Тавричанці дислокувався батальйон протиповітряних військ — він перебував на повному забезпеченні нашого підприємства. Усіх 30 вояків, які служили в ньому, ми оселили в гуртожитку підприємства, забезпечили безплатним триразовим харчуванням, створили для них всі побутові умови.
У 2015 році наше господарство допомогло й з організацією розташування прикордонного батальйону на межі з АР Крим: коштом «Асканійського» відремонтували військову техніку, для вояків придбали однострої, відремонтували та облаштували казарми, постійно постачали продукти харчування та засоби побутової гігієни.
Олександр КРЮЧКОВ,
«Урядовий кур’єр»