Авторка проєкту «Креативна книга» уже добре знайома читачам «Урядового кур’єра» письменниця Олена Медведєва презентувала в Рівному вишиту «Марію» Уласа Самчука. Символічно — до Дня пам’яті жертв Голодоморів. Саме цей роман заслужено вважають одним із найсильніших творів про велику трагедію українського народу. На прикладі гіркої долі однієї родини автор довів, що найстрашніша смерть у світі — від голоду.
І хоч нинішня Рівненщина, яка тоді входила до складу Польщі, Голодомору, на щастя, не зазнала, 28-річний Улас Самчук так глибоко розкрив тему, неначе був поруч із людьми, життєві свічки яких згасали одна по одній.
«Ідея додати до колекції моїх вишитих книг «Марію» виникла після відвідин музею Уласа Самчука в Тилявці тепер на Тернопільщині. І одразу поклала на полотно перші хрестики. Коли працювала з текстом, ніяк не могла абстрагуватися: з головою занурювалася в життя тогочасного українського села, роздуми головної героїні Марії, смерть її батьків, чоловіків, дітей. Вони, прості селяни, хоч заходило їхнє життєве сонце, цінували кожну мить, кожне слово, мовлене рідними. І просто жили. Ця книга — гімн людському життю, тому наша українська душа — з її душею», — ділиться емоціями пані Олена.
До речі, вона вишила уривки саме з рівненського видання «Марії», яке побачило світ 1941-го, 80 років тому. І зробила це двома мовами: українською та вперше у світі англійською. Тож цей примірник її новонародженої дитини днями дипломатичною поштою попрямує до канадського Торонто, де поховано Уласа Самчука і де й велика українська діаспора. Це допоможуть зробити в Міністерстві закордонних справ України. Коли 3 жовтня 1948 року автор роману вперше ступив на канадську землю, газети одразу написали про це. І згадали роман «Марія», за яким Самчука вже ідентифікували в Європі та світі.
«До речі, французькою «Марію» видали двічі: 1955-го та 1956 років, але совєти знищили наклади. Можливо, побоюючись такої самої долі й англомовного видання, Улас Самчук не поспішав схвалювати переклад Стефанії Пауш, який сучасники оцінили дуже високо, — додає дослідник творчості письменника заслужений журналіст України Віктор Мазаний. — Думаю, вишитий уклін пам’яті видатного письменника допоможе світові зрозуміти його ще краще».
«Коли у школах Франції, Німеччини, Італії разом із творами Ремарка і Гемінґвея вивчатимуть українську «Марію» і європейці розумітимуть наші трагедію та біль, переконана, їхнє ставлення до українців зміниться докорінно. Можливо, тоді Європа уникне запізнілого каяття, а демократичні країни визнають Голодомор геноцидом нашого народу, — каже журналістка Валентина Романюк. — Адже це зробили лише 16 із 195 держав».
Мене ж тішить те, що «Марію» вдумливо читають і знають діти: учасники літературно-драматичної студії «Вишневий вітер» із Рівненської ЗОШ №1 майстерно відтворили її епізоди у сценічному виконанні. Щоб не викорінювалася наша генетична пам’ять.