Дніпропетровські юристи, які на волонтерських засадах допомагають українським військовим і об’єдналися для цього у громадську організацію «Правозахисна група «Січ», подали понад 30 заяв до Європейського суду з прав людини. Справи стосуються військовослужбовців 72-ї та 51-ї бригад, які перебували у полоні в Російській Федерації, а також бійців 39-го батальйону територіальної оборони, які потрапили у полон під Іловайськом, зазнали катувань та знущань.
За словами члена ради ГО «Правозахисна група «Січ» Віталія Погосяна, одне із завдань цих заяв до Євросуду — привернення уваги світової спільноти до аргументовано доведеної безпосередньої участі Росії у збройному конфлікті на сході України. Із правозахисником говоримо про подробиці й нюанси цього питання.
— Віталію Едуардовичу, в цих справах є докази російської агресії?
— Там є докази того, що російські військовослужбовці безпосередньо затримували наших бійців і незаконно утримували їх на території Російської Федерації. Отже, якщо Росія не є стороною конфлікту, як їх затримали? До того ж, ситуація стосовно затриманих офіцерів 72-ї бригади схожа на ситуацію з Надією Савченко: їм були висунуто аналогічні звинувачення за аналогічними статтями Кримінального кодексу РФ. Зокрема винуватили у вбивстві російських журналістів. Бійців відпустили, а Надію — ні. Порядок затримання, обрання запобіжного заходу щодо цих військових були, але ж їх затримали торік 3 серпня, а запобіжний захід обрано 8-го. Весь цей час українських військовослужбовців незаконно утримували на території РФ і їм не інкримінували перетину кордону. А Надії Савченко нещодавно почали інкримінувати перетин кордону, раніше такого не було. Отже, є аналогія, і про неї слід говорити. Тоді буде реакція західних країн.
— А яка ситуація із 51-ю бригадою?
— Щодо полонених з 51-ї бригади (і кількох осіб із 72-ї) — це 41 боєць — Запорізька військова прокуратура проводила досудове розслідування, потім справу передали до суду Біловодська Луганської області. Хлопцям інкримінують ч. 2 ст. 28 і ч. 3 ст. 409 КК України: ухилення від військової служби, вчинене у бойовій обстановці. Тут обставини, схожі з полоном офіцерів 72-ї бригади. Тільки бійців 51-ї затримали сепаратисти і передали росіянам, які вже перевезли наших солдатів на територію Росії. Там їх допитували слідчі РФ. Потім передали їх — іноземних громадян! — нашій стороні за актом прийому-передачі — як техніку чи худобу! У нас є цей акт. З одного боку підписали представники прикордонної служби РФ, з іншого — українські прикордонники. Це і є докази присутності росіян.
— Дивно, що взагалі відпустили…
— Річ у тім, що росіяни тоді відпускали всіх. Це тепер вони всіх затриманих передають сепаратистам, які утримують їх під вартою. Раніше ж сепаратисти передавали росіянам. А нині росіяни своєї присутності не демонструють, але й не приховують. Майже всі наші хлопці давали свідчення, що затримували їх якісь буряти, казахи, чеченці. Допитували «кадировці». Бійців 39-го батальйону, які потрапили в полон під Іловайськом, потім перевезли до Сніжного. Там їх зустріли бойовики з кинджалами, які розмовляли тюремним арго, — там багато чого було.
— Як думаєте, коли Європейський суд може розглянути надані вашою групою позови?
— Зазвичай він розглядає позови протягом 5—7 років. Однак деякі — за прискореною процедурою. Вважаю, що наші саме такі. Адже вони стосуються порушення статті 3 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини із запобігання катувань.
— У нас офіційно АТО, а не війна. Тому юридично маємо не полонених, а заручників. Як тут бути?
— У конвенції нема такого — полонений чи заручник. Є порядок затримання і є порядок утримання під вартою. І там зазначені мінімальні умови утримання-затримання, є поняття катування, нелюдського поводження тощо.
— Ви казали, що відповідачі у цих справах — Росія поряд з Україною.
— Не в усіх. Тільки в тих, де людей затримували на території України. У цих справах два відповідачі: і Росія, й Україна. Це ж територія України, якої вона не контролює. А так звані ЛНР і ДНР не є суб’єктами права, до яких можна пред’являти претензії. Можемо позиватися тільки до держави.
Тут ми взяли за аналогію справи, які розглядалися щодо Молдови, — Придністров’я. Там відповідачами були і Росія, і Молдова. Нам потрібна була прив’язка до Росії. Бо всі кажуть, що її на війні немає, а вона є. Тому ми хочемо діяти через Європейський суд. І хай росіяни нададуть покази, на підставі чого у них були переміщені особи. Всі хлопці кажуть, що їх допитували представники ФСБ Росії. Ці докази потрібно систематизувати.
— А звідки хлопці знають, що саме ФСБ?
— Є фото, відео допитів у вільному доступі. У тих, хто допитував, на формі написано: ФСБ Росії. Вони все це роблять відкрито і нікого не соромляться.
Наталія БІЛОВИЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віталій ПОГОСЯН. Народився 1966 року. Закінчив Харківське військове танкове училище (1987) та Харківську юридичну академію (2000). З 1997 року займається юридичною практикою, з 2000-го — адвокатською діяльністю. Співпрацює з Харківською правозахисною групою. Голова адвокатського об’єднання «Погосян, Томчук і партнери», кореспондент інформаційного бюлетеня «Права людини».