Хоч як «по-парадному» це звучить, та факт лишається фактом: міліція завжди на передньому краї боротьби зі злочинністю. А коли так, усі видимі результати її роботи – на слуху широкої громадськості. Звідси й величезний, іноді навіть упереджений, інтерес до пов’язаних з її реформуванням процесів, тим паче, що з ініціативи самого відомства визначальною оцінкою діяльності міліції стає довіра населення. Для цього простого вдосконалення системи замало, потрібно максимально наблизити її до європейських правоохоронних стандартів. Про це наша розмова з міністром внутрішніх справ Віталієм ЗАХАРЧЕНКОМ.
— Віталію Юрійовичу, підбивати підсумки роботи МВС за рік ще рано, однак які результати ви виокремите, скажімо, за минулі 10 місяців?
.jpg)
— Сукупний аналіз криміногенної ситуації свідчить про її подальшу стабілізацію. Кількість заяв і повідомлень про злочини, правопорушення й інші події, що надійшли до МВС за 10 місяців цього року, у порівнянні з таким самим періодом торік фактично не змінилася. Це менш як 3,9 мільйона звернень. Водночас з початку року в Єдиному реєстрі зареєстровано майже 538 тисяч кримінальних правопорушень (без урахування закритих), що на 28,5% більше, ніж обліковані злочини за аналогічний період торік.
Це зумовлено змінами у кримінальному процесуальному законодавстві, якими скасовано інститут дослідчої перевірки і таку стадію процесу, як відмова в порушенні кримінальної справи. Відтепер всі заяви, що мають хоча б формальні ознаки кримінального правопорушення, реєструють в ЄРДР і за ними проводять досудове розслідування. Порівняйте, якщо торік кримінальні справи порушували лише за кожною восьмою заявою, то нині досудове розслідування розпочинається за кожною третьою. Тож істотно зріс рівень правоохоронного обслуговування громадян, якість розгляду та прийняття процесуальних рішень за їхніми заявами й повідомленнями.
Проте це засвідчує не лише стабільність криміногенної ситуації та її контрольованість з боку правоохоронних органів, а й зменшення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Умисних убивств стало на 17% менше (з 1977 до 1635), тяжких тілесних ушкоджень – на 16% (з 2842 до 2395), зокрема зі смертельними наслідками на 4% (з 660 до 634). Майже на чверть поменшало розбійних нападів (на 21% або з 2767 до 2191).
Щоправда, на початку роботи в умовах нового кримінального процесуального законодавства були певні труднощі зі встановленням осіб, причетних до вчинення протиправних дій. Таке траплялося у зв’язку з істотними змінами у процесуальній та оперативно-розшуковій діяльності, браком відповідної практики розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, нових форм взаємодії з іншими правоохоронними органами та судами. Нині можна констатувати поступове підвищення ефективності оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ.
Оскільки один із результатів роботи міліції — розслідуване і направлене до суду кримінальне провадження, зазначу, що цей показник також зростає. Якщо у І кварталі цього року він складав майже 19 тисяч правопорушень, у ІІ — майже 23,5 тисячі, то в ІІІ — понад 24,7 тисячі. Крім того, на 2-3% краще, ніж торік розкривають резонансні злочини — умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження тощо.
— Здається, лише за вашої каденції в МВС почали надавати значення безпосередньому спілкуванню великих і малих начальників із людьми. Недавно завершився перший етап ініційованих вами виїзних прийомів громадян працівниками апарату МВС у всіх регіонах. Що показує така практика?
— Виїзні прийоми дають змогу бачити реальну картину роботи зі зверненнями громадян, тим паче, що здійснюють їх тільки представники апарату МВС, аби уникнути викривлення чи приховування якоїсь інформації. Я, мої заступники та інші працівники зустрілися з людьми по всій країні, а загалом до цього долучився 51 працівник апарату МВС у 120 міських, районних та лінійних органах внутрішніх справ.
З досить значного масиву звернень лише 5% стосуються неправомірних дій з боку працівників міліції. Приблизно так само подяк. Більшість людей скаржилися на порушення, допущені при розслідуванні кримінальних справ у минулому, деякі ще 6-7-річної давності. Крім того, багато питань не стосувалися безпосередньо роботи міліції — пенсії, пільги ліквідаторам аварії на ЧАЕС, побутові негаразди тощо. На мою думку, це свідчить, що громадяни нам довіряють.
— Як змінилася кадрова політика у відомстві, особливо після подій у Врадіївці?
— Врадіївські події стали для нас гірким уроком. Після проведеного службового розслідування зі служби звільнено начальника обласної міліції Парсенюка та вісім працівників цього УМВС. Ще трьох звільнено із займаних посад, а чотирьох притягнуто до інших видів дисциплінарної відповідальності. Після позачергової атестації Врадіївського райвідділу з ОВС звільнили ще трьох працівників. Ми змінили керівництво райвідділу й обласного управління. Ситуація в регіоні стабілізувалася. Однак практичні заходи зі зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ не завершилися.
Зокрема визначено 132 підрозділи, де за участю керівництва МВС та представників громадськості буде проведено суцільне атестування особового складу. Впевнений, нам вдасться очистити міліцейські лави від порушників закону, нероб та осіб, які свою належність до міліції використовують лише для вирішення власних питань.
— МВС іноді закидають надмірну, на переконання критиків, кількість працівників, оперуючи ледь не півмільйонними цифрами. Що можна сказати з цього приводу?
— Чисельність працівників МВС визначена ще 2002 року Законом «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» обсягом 357,7 тисячі осіб. Але це крайня межа, встановлена Верховною Радою. Наявні штати МВС становлять 261 тисячу співробітників, включаючи понад 33 тисячі працівників Внутрішніх військ, 11,4 тисячі курсантів відомчих вишів, усі допоміжні служби разом із цивільними працівниками. Фактично в МВС нині 171 тисяча посад рядового і начальницького складу — приблизно 376 міліціонерів на 100 тисяч населення. Але реальні показники ще нижчі, оскільки певні посади залишаються вакантними.
Звідки ж інформація про 500 тисяч? Справді, років 17 тому МВС налічувало 596 тисяч працівників. Але поступово, внаслідок зменшення бюджетних видатків, припинення фінансування з місцевих бюджетів, реорганізації та виведення зі складу МВС деяких служб чисельність відомства скоротилась більш ніж удвічі. Чи можливе подальше скорочення, відповісти складно — реформа, покликана відображати новий статус відомства, триває. Все залежить від рівня оснащеності, впровадження новітніх технологій і змін у законодавстві.
— Робота зі зверненнями громадян до МВС: чи є зворотний зв’язок з людьми та як його здійснюють?
— У процесі перетворення МВС на правоохоронне відомство європейського зразка роботі зі зверненнями громадян приділяємо якнайсерйознішу увагу. Тепер у людей є багато можливостей звернутися до міліції: написати заяву, надіслати повідомлення чи запит електронною поштою, зокрема й на мій персональний блог. Кожне повідомлення ретельно перевіряється, і про результати ми обов’язково повідомляємо заявника.
Крім того, ми не випускаємо з поля зору взаємодію зі ЗМІ. Впродовж дев’яти місяців цього року було розглянуто понад 15 тисяч запитів на публічну інформацію. Ще майже тисяча інформаційних запитів від преси була отримана безпосередньо Управлінням зв’язків із громадськістю, і відповіді на них у вигляді коментарів оперативно з’являлися на шпальтах друкованих і електронних видань, а також на телебаченні.
Громадянам у нагоді стануть і кілька новинок, покликаних спростити процес звернення по допомогу до правоохоронців. Одна з них — геоінформаційна система «Дільничний інспектор міліції», завдяки якій є можливість прямого зв’язку між дільничним та жителями того чи того населеного пункту. Крім того, за її допомогою можна інформувати громадян про оперативну ситуацію: розшук злочинців, безвісти зниклих людей, підлітків тощо. Недавно на сайті МВС з’явилася рубрика «Допомога громадянам» з порадами фахівців, як діяти в найтиповіших ситуаціях, та номери «гарячої лінії» МВС, що працюють в цілодобовому режимі. Є кілька сервісів, присвячених розшуку осіб, що скоїли злочини або зникли безвісти, пошуку викрадених речей, транспортних засобів, мобільних телефонів.
— В Україні майже рік діє новий Кримінальний процесуальний кодекс. Чи виправдав він пов’язані з ним очікування?
— Новий КПК містить низку прогресивних положень, спрямованих на забезпечення прав учасників кримінального процесу, а також підвищення рівня його ефективності в цілому. Візьмемо відмову від стадії порушення кримінальної справи, що відкидає можливі протиріччя між працівниками правоохоронних органів та громадянами, бо кожна заява чи звернення з ознаками злочину підлягає реєстрації, після чого в обов’язковому порядку проводять досудове розслідування. Тим паче, від подання заяви до початку розслідування проходить не більш як 24 години.
Прогресивним чи навіть революційним можна назвати запровадження в кримінальному судочинстві інституту «укладання угод», що передбачає примирення між потерпілим та підозрюваним, а також визнання винуватості між підозрюваним, обвинуваченим і прокурором. Це дає змогу не лише враховувати інтереси потерпілої сторони, а й зменшити застосування до громадян репресивних заходів кримінального процесуального характеру. З початку року до суду направлено приблизно 20 тисяч обвинувальних актів з угодами про примирення та визнання винуватості — кожне шосте провадження від загальної кількості направлених до суду.
Крім того, нові види запобіжних заходів — домашній арешт, особисте зобов’язання і особиста порука — на 41% порівняно з минулим роком знизили випадки обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою. На посилення захисту громадян від безпідставного втручання в їхнє особисте життя працює і те, що всі негласні дії для виявлення причетності особи до злочину здійснюють тільки з дозволу слідчого судді чи прокурора. Додатковою гарантією забезпечення прав підозрюваних є введення в слідчих підрозділах посадових осіб, відповідальних за перебування затриманих, які повинні зареєструвати затриманого, роз’яснити йому підстави затримання, права та обов’язки, забезпечити належне поводження з ним та дотримання його прав.
Таким чином, МВС поступово, але впевнено рухається до мети — трансформації у правоохоронне відомство, діяльність якого відповідатиме європейським стандартам захисту прав людини і громадянина.
Олександр БІТТНЕР,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Віталій ЗАХАРЧЕНКО. Народився 1963 року в Костянтинівці на Донеччині. У 1986 році закінчив Ризьку спеціальну середню школу міліції МВС СРСР, у 1991-му — Ризький філіал Мінської вищої школи МВС СРСР, у 1998 році — магістратуру НАВС України. Служив в органах внутрішніх справ, з травня 2008-го — заступник, перший заступник голови ДПА в Полтавській області. З липня 2010-го — перший заступник голови, а з грудня 2010-го — голова ДПА України. У листопаді 2011 року призначений міністром внутрішніх справ України. Доктор економічних наук, заслужений юрист України.