ОКРУГЛИЛИСЯ
Розділові знаки у цьому реченні журналісти «Урядового кур’єра» правильно розставляють уже 5000 номерів поспіль
Театр починається з вішалки, а «Урядовий кур’єр» з… підворіття: десяток років тому парламентська новобудова на вулиці Садовій не залишила нам вибору, перекривши парадний вхід, і тепер потрапити до редакції можна лише пірнувши у тунель, як поміж собою називаємо прохід попід сусіднім будинком, через який можна зайти у внутрішній двір, щоправда, з «козирної» вулиці Грушевського. Досвідчені колеги знають: проскакувати підворіття потрібно на одному диханні, аби не почути позаду чергове: «Ви не підкажете?» Однак найдосвідченіші не раз переконувалися: саме там, а не на навколишніх печерських пагорбах можна іноді «спіймати» класну тему.
Так планувався 5000-й номер. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ
— Дівчино, не підкажете, де тут «Урядовий кур’єр»? — озирнулася учора на голос, який належав літньому чоловікові у світлій сорочці. — Підкажу, а ви з чим туди? — З доганою…
Звісно, професія зобов’язує бути готовим до будь-якого початку робочого дня, однак відповідь дещо спантеличила. Кілька секунд тривала внутрішня боротьба: може, вказати людині у другий бік чи взагалі прикинутися, що проходила повз. Та ні — негоже. З доганою, кажете? Цікаво, кому і від кого?
— Та не з доганою, а з поганою (обмежений простір таки спотворює звуки). З поганою новиною. Наше підприємство хочуть захопити рейдери. Зранку передали інформацію до Кабміну, а нам би ще й у газету…
Щиро кажучи, до таких прохань журналістам «Урядового кур’єра» не звикати. Люди вірять, що друковане слово здатне творити дива, і мотивуючи: «Ви, мовляв, ближче до влади», несуть свої болі і жалі.
Цей конкретний промислово-рейдерський я, звісно, спрямувала до економістів. Адже редактор відділу економіки Василь Туглук уже не в одному конфлікті розбирався. Сподіваємось, розбереться й у цьому.
Ніч не спав — писав аналітику. Зараз зробимо заголовок в один рядок і все вміститься. Головне, щоб прізвище не переплутати. На цій квітці зручно гадати чи любить рекламодавець. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ
Кожен Іван має свій план
За діалогом непомітно застала десята година. Планірка. Запізнилася. Чекай, тобі туди не треба — тобі на робоче місце, розібрати оперативку, а про плани електронка розкаже. Бігом до ліфта.
Ліфт у нашій редакції вже багато років сприяє генерації тем. Все дуже просто — він один і досить тісний, тож коли народу набивається під зав’язку, дорогою до п’ятого поверху (стелі-бо високі і прольоти довгі) вдається обговорити і ціни на бензин, і курс валют, і останню прем’єру в столичному театрі.
А на планірці тим часом йде боротьба за місце під сонцем. Відповідальний секретар Іван Гром’як обклався зверстаними шпальтами — в ювілейний номер хочеться вибрати найкраще. А тут ще й офіціоз підпирає.
Друзі, хто пожертвує своєю площею заради загальної справи, питається він у редакторів відділів. Ще б запитав, хто хоче гонораром поділитися, подумки відповідає мінімум половина присутніх. Жертву доводиться знаходити під перехресним допитом.
Звісно, знову, культура — зітхає редактор гуманітарного відділу Наталя Бородюк. Так завжди, ставлення до мистецтва — за залишковим принципом.
Перегляд зверстаних напередодні шпальт на великому екрані, що висить далеченько від робочого столу, — актуальна ілюстрація тези, про те, що велике справді бачиться на відстані. Та, як з’ясувалося, здалеку видно ще й найменші огріхи.
— Іринко, потрібне непротокольне фото, — каже головний редактор Сергій Брага, звертаючись до більд-редактора Ірини Назімової.
— Добре, зараз попрошу хлопців викрутити йому руки.
Попутно лунає пропозиція разом з темами роздавати на планірці і слова для заголовків, аби не довелося потім міняти догану на погану. А ще видавати не більше ніж одні лапки чи знак оклику в одні руки.
І вже коли стає зрозуміло, що головним ньюсмейкером дня буде Кабмін, адже середа — день урядових засідань, а отже, оглядач Вадим Процишин обов’язково принесе ексклюзивні коментарі, лунає моє улюблене запитання:
«Друзі, хто знає, який гормон на останній?» Газета, справді, вже кілька років вміщує на останній шпальті рекламу засобів для поліпшення різних природних функцій організму. Передовсім чоловічого. А оскільки тираж у нас також чоловічого роду, то, як влучно зазначає завідувач відділу передплати Анатолій Волошиненко: «Ставмо більший гормон, і він підніме наш тираж!»
Об’єктив не лукавить. Фото Світлани СКРЯБІНОЇ
Що більше нулів, то кругліша п’ятірка
А на п’ятому поверсі телефон розривається від бажаючих напряму
поспілкуватися з гостем «прямої лінії» — представником Держслужби з надзвичайних ситуацій. Людина розповідає, як правильно поводитися на воді, а тим часом з’являється інформація, що за минулі вихідні лише у столиці втопилося 19 осіб. Актуально, аж за край.
До речі, допіру підключати рятувальників ще до одної теми. Звісно, жартома, хоч ми у міжнародно-спортивному середовищі обговорюємо її серйозно. А оскільки у футболі, як і в політиці розбираються всі, то до дискусії «Куди подівся кращий бомбардир Прем’єр-ліги Генріх Мхітарян?» долучаються з десяток колег.
Розводить нас по кутках лише потреба дописувати актуальні матеріали, адже графік є графік. У наш час комп’ютерних технологій верстка і дизайн перетворилися на майже реактивні процеси. Та спершу потрібне живе слово. Те, за яким, як і десятки років тому, треба полювати, не спати по три доби і постійно рухатися. Адже Інтернет — лише великий плагіатор.
Недарма дівчата-літреди часом сміються над тими, хто полінувався зазирнути у словник і, довірившись електронному перекладові, переплутав шкіру зі шкурою, але старанно читають, аби менше потім вилазило помилок на останньому етапі, там, де знаки перетворюються на шпальти, а плівки згодом летять до сучасних верстатів, отримавши незмінну команду головного редактора «До друку!». І зранку читач має змогу прискіпуватися до свіжого слова.
До речі, сьогодні мені пощастило: все-таки «креатив» колеги вживають рідше, ніж, приміром, проблема чи реалізація, тому обійшлося без процедури поліпшення заголовка. А отже, був час порахувати наші спільні нулі.
А щоб не збороло почуття довершеності, за п’ятитисячним номером неодмінно вийде 5001-й, туди відповідальний секретар зможе втиснути все, що злетіло з попереднього. Будуть нові теми, події і коментарі, доведеться вигадувати «велосипед», аби вразити читача. Одне слово, знову будемо креативити. Тільки б не покривити при цьому душею.
ВІТАННЯ
Борис КЛІМЧУК,
голова Волинської обласної державної адміністрації
Дорогі урядовокур’єрці!
З моменту виходу першого номера постійно слідкую за становленням, розвитком і утвердженням газети, яку ви творите уже впродовж більш як двох десятиліть. Державницька позиція, задекларована ще першим її редактором Михайлом Сорокою, за ці роки не тільки надійно утвердилася серед журналістів видання, а й стала важливим фактором нашого державотворення. Ви працюєте над солідними, респектабельними дослідженнями. Це стало особливо помітним два останніх роки. Адже колектив перейшов до поглибленого пошуку справді цікавих тем, почав давати їх читачу з гарними ілюстраціями, коментарями експертів. Велике значення для виконавчої влади має постійний опис позитивного українського досвіду, який є у кожній області і який неодмінно має стати загальнодержавним надбанням.
Так само газета сприяє активному міжрегіональному обміну інформацією, друкуючи грунтовні матеріали із різними поглядами на непрості процеси, що мали місце в історії нашої держави. І тим самим показує, що народ України завжди був єдиним у своїх бідах чи своїх перемогах, а нині — у своєму бажанні жити у мирі, добробуті, правовому суспільстві.
Спасибі вам, шановні журналісти, за вашу відданість обраній професії, її найвищим стандартам! Достатку і родинного тепла вам і вашим родинам, нових творчих знахідок, довгих і плідних років життя!
Анатолій МОКРЕНКО,
народний артист СРСР та України,
лауреат Національної премії
імені Т.Шевченка, професор
«Урядовий кур’єр» — та газета, яку я завжди уважно і регулярно читаю. Мені імпонують стиль видання, тематика, виваженість, толерантність, а також, що не менш важливо, мовна грамотність і охайність. Як представникові національної оперної та пісенної сцени, мені цікаві насамперед матеріали, присвячені культурі, духовності, тим моральним засадам, на яких трималося і має триматися здорове суспільство.
Уже кілька років поспіль газета висвітлює унікальний за своєю суттю щорічний захід, що проходить у моєму рідному селі Терни на Сумщині, — обласний фестиваль хорових колективів сільських шкіл «Співаймо разом!». В Україні він єдиний такий. Саме завдяки «Урядовому кур’єру» його помітили і оцінили за межами Сумської області, зокрема на Запоріжжі, Дніпропетровщині, Харківщині, його підтримує Міністерство культури і туризму. Незабаром на одній із всеукраїнських нарад буде узагальнено цей досвід, щоб він став надбанням інших регіонів.
Щиро дякуючи журналістам за професійну і наполегливу працю та вітаючи колектив і читачів з ювілейним номером, зичу всім міцного фізичного і духовного здоров’я, високих накладів і нових шанувальників видання.
Михайло ПАПІЄВ,
голова Чернівецької облдержадміністрації
«Урядовий кур’єр» зайняв свою особливу нішу в інформаційному просторі України, дуже корисна газета. Офіційна, але й цікава для широкого загалу. Професійна за журналістськими канонами: оперативна (щоденна ж бо), об’єктивна, жанрово розмаїта. До того ж із сучасною версткою і власним дизайнерським обличчям. П’ятитисячне число періодичного друкованого видання — це досягнення та реальне підтвердження потрібності роботи редакційного колективу.
Саме з «Кур’єра» українці щодня мають неупереджену інформацію про діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади України. А творять історію нашого часу висококваліфіковані журналісти, досвідчені редактори, креативні фотографи і дизайнери. А ще — читачі, небайдужі громадяни, звичайні жителі сіл і міст нашої держави. На шпальтах часопису вони діляться своїми радощами і тривогами, не оминають проблем, згадують владу й критичним словом. (Може й тому наклад «Урядового кур’єра» у тиждень — 500 тисяч примірників, що дає змогу газеті бути серед лідерів в Україні серед періодичних друкованих видань). До слова, «Урядовий кур’єр» передплачують бібліотека Конгресу США та Британська бібліотека.
Переконаний, що «Урядовий кур’єр» — газета, яка зайняла свою особливу нішу в інформаційному просторі України. Бажаю колективу, а також вашим читачам, життєвих гараздів і успіху, реалізації творчих задумів та нових ідей. Нехай ювілейний, 5000-й, випуск газети стане черговою сходинкою вашого стрімкого зростання та стимулом для досягнення найбільших вершин.
Юрій ЧМИРЬ,
голова Сумської обласної
державної адміністрації
Дорога редакціє! Від жителів Сумщини та від себе особисто сердечно вітаю колектив «Урядового кур’єра» з 5-тисячним випуском одного із найфаховіших видань держави. Ви — оперативні, відкриті та об’єктивні. Це три істини, за які вас цінує та любить український читач.
За роки незалежності України газета «Урядовий кур’єр» стала суспільно-політичною та економічною енциклопедією життя нашого народу. Матеріали журналістів вашого видання завжди вирізняються соціальною спрямованістю, глибоким розумінням теми та влучністю слова. Сумщина вдячна особисто власному кореспондентові газети «Урядовий кур’єр» та всій редакції за плідну співпрацю, неупереджене висвітлення подій нашого регіону. Спільно ми служимо людям!
Бажаю вашому професійному колективу творчих злетів, натхнення, гострого пера та міцного здоров’я. Нехай щастить в усіх починаннях, а читацька аудиторія постійно розширюється.
Сергій ТУЛУБ,
голова Черкаської облдержадміністрації,
Герой України
Шановні друзі!
Вітаю всіх працівників редакції газети «Урядовий кур’єр», ветеранів і тих, хто лише ступив на стезю журналістики, з виходом у світ 5-тисячного номера газети, яка своєю неупередженістю і об’єктивністю висвітлення інформації здобула прихильність багатьох черкащан.
Ваше видання стало гідним літописом народження та становлення незалежної Української держави, своєрідною енциклопедією зрушень, що відбувалися в суспільно-політичному та економічному житті країни. Ваші публікації про Шевченків край завжди несуть у собі раціональне зерно, за що ми особливо вдячні авторам.
Нині в області втілюється широка програма реформування всіх галузей життя, і в її реалізації активно допомагає й «Урядовий кур’єр». В економіці, гуманітарній сфері, зокрема у вирішенні соціальних питань, уже накреслилися відчутні зміни. Зростає виробництво, поступово підвищуються зайнятість, доходи населення. Хай і надалі не втрачається тісний зв’язок між газетою центральних органів влади й читачами, а вплив її публікацій на стан справ на Черкащині стає ще відчутнішим!
Гострого вам пера, шановні газетярі, високої самовіддачі й відповідальності! Хай дух новаторства, пошуку, доброго журналістського азарту й надалі не покидає вас.
.jpg)
Олександр ШАПАРЕНКО,
дворазовий олімпійський чемпіон,
семиразовий чемпіон світу з греблі на байдарці,
почесний громадянин міста Суми
Вихід 5-тисячного номера «Урядового кур’єра» — святкова подія не лише для журналістського колективу і численних читачів, до яких належу і я, а й широкого громадського загалу України. Адже це одне з масових сьогоднішніх видань, що має особливий авторитет. До газет з таким офіційним статусом особлива повага і увага.
Рубрика «Спорт» моя улюблена. Приємно, що її уболівальники одержують оперативну, різнобічну і цікаву інформацію. Причому не лише із сьогодення світу спорту, а й з його історії. Тож залюбки читаю розповіді про видатних спортсменів минулого, тих, хто приніс Україні заслужену спортивну славу.
Бажаю всім причетним до випуску газети нових виробничих і творчих досягнень: у тиражах, тематиці, заробітній платі. Будьте всі здорові і щасливі! Хай над кожним буде благословенна Божа десниця! А я, як і тисячі інших читачів, з нетерпінням чекатиму наступні номери моєї улюбленої газети.
Леонід ШТАЛТОВНИЙ,
киянин, читач «Урядового кур’єра»
з 22-річним стажем
Маю за честь привітати колектив «Урядового кур’єра» з виходом ювілейного, 5000-го номера газети.
Хочу наголосити, що газета, яку читаю вже багато років, є офіційним виданням, яке працює на зміцнення авторитету нашої держави та її виконавчої влади. Тому передусім відзначу зваженість політичних оцінок, державницький світогляд редакції, яка сприяє зміцненню державності й займає достойне місце серед друкованих ЗМІ України.
Від щирого серця хочу сказати добрі слова журналістському колективу газети, який принципово не бере участі у перегонах за надуманими «сенсаціями», «смаженими» фактами. Адже «Урядовий кур’єр» — це слово правдиве, перевірене й зважене, це бажання і вміння служити людям.
Тож хочу побажати всім урядовокур’єрцям творчої наснаги, цікавих матеріалів, збільшення тиражу та любові і поваги читачів.