У зв’язку з анексією Криму Україна втратила близько 50% посівних площ рису. Останніми роками вони становлять 12,7 тисячі га, зокрема в Херсонській області — 8,2 тисячі га та Одеській — 4,7 тисячі га. Середня площа посівів у господарствах — 300 га. Валовий збір зерна за останні чотири роки поступового зростає: у 2015 р. — 62,5 тисячі тонн; у 2018 р. — 69,2 тисячі тонн.

У загальній структурі виробництва зерна круп’яних культур виробництво рису становить 8%. Нині вітчизняні рисівницькі господарства не спроможні повністю задовольнити внутрішній попит, хоч найкращі господарства мають урожайність культури 7,0—7,7 т/га. Вітчизняне виробництво продукції рисівництва на 30—40% задовольняє потребу споживання, тому значну частку цієї продукції імпортують.

В Україні вирощують лише сорти білого рису, що належать до підвиду indica (круглозерний). Нині проходить випробування сорт червоного кольору. Вітчизняні сорти займають понад 80% посівних площ у нашій країні. До Держреєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено 11 вітчизняних сортів, зокрема шість ранньостиглих (агат, престиж, серпневий, преміум, корсар та лазурит) і п’ять середньостиглих (віконт, онтаріо, маршал, консул та Україна-96). Усі сорти мають потенціал продуктивності понад 10,0 т/га, високі технологічні властивості та споживчі якості зерна й крупи. Останні три роки валове виробництво рису в країні становить майже 66 тисяч тонн за середньої врожайності 5,3 т/га.

Наукова база

Науковий супровід вітчизняної галузі рисівництва забезпечує Інститут рису НААН — єдина наукова установа в Україні, перед якою стоять завдання, що визначають напрями наукової роботи установи. Науковці розробили технологію вирощування рису в умовах крапельного зрошування. Її впровадження дає змогу реалізувати потенціал культури на рівні 9,0—9,5 т/га і розв’язати певні проблеми розвитку галузі:

- можливість залучення під посіви рису нових площ у регіонах з достатньою теплозабезпеченістю вегетаційного періоду. За оптимістичним прогнозом, ці площі можуть становити 125 тисяч га і забезпечити стабільний валовий збір зерна рису до 850 тисяч тонн;

- екологічні: скорочується на 50—60% зрошувальна норма і загальні витрати прісної води; за умови дотримання технологічних регламентів нема негативного впливу на гідрологічні умови територій та екологічну рівновагу екосистем тощо.

Оскільки найбільш шкодочинна хвороба на посівах рису — пірикуляріоз, який щорічно призводить до 10—20% втрат, а в роки епіфітотій — до 50%, створення високопродуктивних сортів рису, стійких до цієї хвороби, — одне з основних наших завдань. Важливе розроблення ефективних систем насінництва рису, що забезпечують зниження кількості червонозерних форм. Для цього створюють селекційний матеріал, стійкий до гербіцидів із групи ALS-інгібіторів. Уже створено п’ять гібридних популяцій такого рису.

Розроблено збалансовану систему живлення посівів рису, яка поєднує використання сидеральних добрив або решток багаторічних трав, збалансований комплекс з використанням міндобрив із вмістом макро- та мікроелементів. Розроблена система живлення дає змогу отримувати стабільні врожаї на рівні 9,0—9,5 т/га з високим загальним виходом крупи. Дотримання рекомендованих регламентів сприяє зменшенню норми внесення міндобрив на 12—18% (до науково обґрунтованих), що запобігає непродуктивним втратам поживних речовин і забрудненню їхніми залишками довкілля й підвищує економічну ефективність виробництва зерна і крупи.

Тривають дослідження з оптимізації використання зрошувальної води. Науковці інституту рису та Херсонського державного університету розробили спосіб використання дренажно-скидних вод рисових зрошувальних систем (Пат. 87665, пат. 88258), що дає змогу підвищити коефіцієнт водоспоживання до 2,32м³/кг зерна рису за урожайності 6,0—6,54 т/га, зрошувальної норми 14,5—15,0 тис. м³/га, об’ємі скидів 1,5—2,0 тис. м³/га.

Продукт планетарного масштабу

Перспективи розвитку галузі рисівництва в Україні є. Рис, як відомо, — продукт забезпечення життя фактично половини населення планети, і його виробництво, а відповідно й споживання нарівні із пшеницею і кукурудзою найбільші у світі й уже перевищують 700 мільйонів тонн на рік. Це величезний ринок агропродукції, торговельний обіг якого становить понад 50 мільярдів доларів. З огляду на наявність ґрунтових, кліматичних ресурсів рис в Україні можна вирощувати на понад 250 тисячах гектарів фактично до 50°С північної широти.

Єдина перспектива для розвитку цієї галузі — впровадження й відновлення ефективних систем зрошення. Зокрема крапельного як адаптаційного заходу до потепління клімату що, за експертними оцінками, найпродуктивніше використовує воду.

Наша країна має добру нагоду стати гравцем на зростаючому ринку рису за рахунок розвитку такої системи зрошення. Та однією з головних перешкод у розвитку рисівництва на краплинному зрошуванні була і поки що залишається вартість обладнання. Існує програма компенсації вартості вітчизняної агротехніки і обладнання, зокрема для зрошення. Повернення державою 25—40% ціни обладнання може зробити вирощування рису рентабельним.

Отже, потенційні площі вирощування рису на півдні Україні можуть становити близько 255 тисяч га (Херсонщина — 180 тисяч, Миколаївщина — 35 тисяч, Одещина — 40 тисяч). Відповідно посівні площі рису — в межах 90 тисяч га в Херсонській та по 15 і 20 тисяч га — у Миколаївській і Одеській областях. З огляду на прогнозовані площі посіву валовий збір рису в разі оптимістичних сценаріїв розвитку галузі може сягати близько 850 тисяч тонн: частка внутрішнього споживання — 250 тисяч, а 600 тисяч можна буде експортувати.

Досягти таких показників можна за рахунок проєктування і будівництва нових рисових зрошувальних систем різних типів, за рахунок упровадження новітніх технологій вирощування, що забезпечують максимальну реалізацію сортового потенціалу і впровадження сучасних високопродуктивних сортів рису з потенціалом урожайності до 12 т/га.

Володимир ДУДЧЕНКО,
доктор економічних наук,
директор Інституту рису НААН,
для «Урядового кур’єра»