Цього ранку «визволення» чи «захист» рашистами місцевих людей у тимчасово окупованому степовому селі на Запоріжжі відбувалися так само бридко та ще й гучно. На невеличку вулицю увіпхалася куца колона техніки. Попереду гарчав БТР, за ним гуцикали легковик і два автобуси. «Уніманіє, уніманіє!» заволав мегафон, лякаючи й без того сполоханих селян, які поралися на городах чи у дворах.

Змусивши людей зійтися до гурту, окупанти категорично пояснили їм таке. У тих хатах, власники яких досі не отримали паспортів рф, стануть на постій бійці «другої у світі» армії. А господарів житла поки що вивезуть до фільтраційних таборів. На збирання речей тощо їм відведено 40 хвилин. З одного автобуса в супроводі густої хмари перегару справді вже вийшла група озброєних безхатьків, а інший бус прибув порожнім, бо призначений для вивезення тих, хто не мав російських документів.

Що-що? Ви всі тепер згодні отримати паспорти «нової влади»? А де раніше були? Та певний час морально познущавшись зі знедолених людей, окупанти все-таки дали їм останній шанс залишитися вдома і надалі бути власниками хат і всього надбаного майна. Для цього потрібно негайно оформити документи держави-агресора.

Жорстокості, підлості та цинізму немає меж

«Раніше цією вулицею часто їздили заготівельники худоби, які вивозили у залізних клітках придбаних і дуже нажаханих биків чи свиней. І хоч нам пропонують порівняно комфортне перевезення в автобусах, ставлення до нас те саме: як до наляканої худоби, приреченої на забій», — вдається до моторошного й водночас влучного порівняння житель одного зі степових сіл.

Після того як кривавий кремлівський диктатор підписав указ про негайну депортацію «невдячних» українців, які відмовляються від громадянства рф, загарбники й тамтешні колабораціоністи випробовують на заручниках окупації різноманітні способи примусової паспортизації. Один з них — вищезгадані виїзні групи «паспортного контролю».

«Погрожуючи депортацією та конфіскацією майна, представники мобільних груп приймають документи та видають російські паспорти за місцем проживання громадян України. Окупанти ставлять людям радикальну умову: або відмова від українського паспорта на користь російського, або негайне видворення з конфіскацією майна», — підтверджують таку практику в Генеральному штабі ЗСУ.

У Запорізькій області погрожують жителям тимчасово окупованих міст і сіл без московитського громадянства позбавити не тільки житла та майна. Жорстокості, підлості та цинізму рашистів немає меж, оскільки вони пропонують ще й такий відомий наперед вибір: російський паспорт чи дитина. Тобто категорично попереджають, що в батьків, які залишаються з паспортом України, відберуть дітей.

Для пожвавлення темпів примусової паспортизації кремлівські загарбники  насамперед використовують своїх осіб: тих, хто з різних причин співпрацює з окупаційною владою.

«Із початку року обов’язкове отримання російських паспортів для всіх учителів, медиків, поліцейських та працівників органів влади. Ще попередили: з 1 березня буде неможливо займатися підприємницькою діяльністю на території міста без російського паспорта», — свідчить радник Маріупольського міського голови Петро Андрющенко.

Зобов’язавши цю категорію містян отримати документи держави, представники якої перетворили їхнє донедавна сучасне й розвинене місто на похмуру руїну і братську могилу, владні орки пильно стежать за учасниками примусової паспортизації. Тих, хто досі не отримав російських документів, спершу показово позбавляють доплат чи премій. А далі погрожують звільненням і позбавленням можливості працевлаштуватися деінде. Адже вже паспортизованих охочих знайти роботу набагато більше, ніж вакансій.

Зрозуміло, солідну кількість власників паспортів із куркою становлять тамтешні пенсіонери, оскільки для виплат чи перерахунку виплат цей документ потрібно мати обов’язково. Щоправда, за інформацією Петра Андрющенка, нерідко буває, що людям похилого віку тільки обіцяють золоті гори.

«Перед пенсіонерами стоїть чіткий і жорсткий вибір: немає паспорта — немає грошей. І жодного примусу, лукаво кажуть окупанти. Проте навіть отримавши російські документи, наші люди не мають обіцяних виплат, бо не можуть надати втрачені чи знищені під обстрілами рашистів документи, що підтверджують стаж тощо», — розповідає радник Маріупольського міського голови.

«Можете не брати — не беріть»

А як вам, шановні читачі, брутальне медичне виховання моїх земляків по той бік лінії фронту на території Запорізької області? Із першого дня літа в тимчасово окупованих містах і селах рашисти припинили видавати безкоштовні ліки і надавати відповідні послуги тим, хто не має російського паспорта.

«За розпорядженням гауляйтера балицького окупанти ввели медичний шантаж: примушують людей брати аусвайси, інакше їм не нададуть медичної допомоги. Тобто там немає добровільної паспортизації, але люди змушені брати ті документи, щоб вижити», — каже Мелітопольський міський голова Іван Федоров.  

Що ж, на сьогодні чимало моїх знайомих із тимчасово окупованих територій Донецької чи Запорізької областей вже оформили паспорти держави-агресора чи ще перебувають у цьому примусовому процесі. На жаль, є ті, хто зробив цей вибір добровільно і свідомо. Розповідь про них, зрадників і колабораціоністів, — окрема тема. Проте поряд із цим залишається наша сумна дійсність, яку хоч-не-хоч, але доводиться прийняти: люди пішли на цей крок вимушено. Шкода тільки, що далеко не всі готові бачити наших співвітчизників потерпілими, заручниками і навіть жертвами кремлівської агресії, а не зрадниками та колабораціоністами.

Насправді найчастіше громадяни України погоджуються отримати документи рф, щоб елементарно вижити, врятувати себе, малих дітей та внуків. А ще нерідко, щоб мати змогу нарешті звідти виїхати, бо без кремлівських паспортів шанси перетнути блокпости «захисників» і поїхати від них якнайдалі мізерні. Чи й зовсім катма.

Як зазвичай буває, примусову паспортизацію супроводжує брудна кремлівська пропаганда. Наприклад, лякаючи українців «київським режимом», їх переконують, що після отримання російських документів вони в Україні відразу перетворюються на ворогів і злочинців, яких позбавлять пенсій і притягнуть до кримінальної відповідальності.

«Фактично російський паспорт іде в комплекті з рішенням залишатися на своїй землі, незважаючи на дії ворога, який цю землю тимчасово захопив. Бо окупація триває не тиждень і місяць: наші території окуповано понад рік, а окремі — понад дев’ять. Люди, які залишилися в окупації, стають жертвами злочину, а не злочинцями», — вважає директор з адвокації Центру прав людини ZMINA Олена Луньова.

Маячню рашистів про кримінальну відповідальність примусово паспортизованих загарбниками співвітчизників спростував уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець: «Потрібно для себе ухвалити рішення вижити. Це найголовніше. Ми розуміємо, що це відбувається під фізичним тиском. Тому взяти паспорт, вижити, дочекатися, коли ми визволимо цю територію. Згодом (а зараз напрацьовують відповідний закон) офіційно відмовитися від цього паспорта й повернутися до нормального життя».

Те, що українська влада чітко розуміє ситуацію, підтвердив і радник керівника Офісу Президента України Михайло Подоляк. За його словами, примусова паспортизація від кремлівських загарбників — один з елементів гібридної війни та залякування населення в окупації: «Наше завдання — пояснити ситуацію коректно: примусова паспортизація сама по собі не матиме наслідків покарання. Головне — не надавати допомогу окупаційній владі. Якщо ви можете не отримувати російський паспорт, намагайтеся не отримувати. Якщо вам необхідно взяти його, щоб уникнути репресій, тортур, візьміть».

…Прозорий сільський ранок. Ще сонною вуличкою, здіймаючи куряву та лякаючи тишу, посунула колона окупантів у супроводі хрипкого ґвалту з мегафона: «Уніманіє!» І те, що рашисти змушені вдаватися до ще й такого примітивного тиску і шантажу, підтверджує: наші люди все-таки до останнього шукають змогу не отримувати чужого паспорта.