Напередодні п’ятої річниці визволення Маріуполя від проросійських незаконних збройних формувань у соціальних мережах провели опитування серед містян щодо спогадів і вражень про ті пам’ятні події. Найбільше респондентів (218) запевняють, що відчували радість, а деякі (13) були в захваті, чимала частина маріупольців (119) не зовсім пам’ятає цей день, а інші (59) тоді просто боялися. Щоправда, всі вони погоджуються: визволення міста 13 червня 2014 року стало однією з перших найвдаліших операцій сил АТО на початковому етапі гібридної війни.
«Місто перебувало під контролем проросійських бойовиків понад півтора місяця, але вони запевняли, що прийшли сюди всерйоз і надовго, — згадує місцевий житель український волонтер, капітан 1 рангу у відставці Євген Баль. — Вони серйозно готувалися до оборони, лякаючи жителів: мовляв, українська авіація та артилерія може зрівняти місто з землею. Тим часом першу розвідку боєм бійці батальйону «Азов» успішно провели в ніч з 1 на 2 червня, а головна операція розпочалася вранці 13-го. О 5-й годині чимало маріупольців прокинулися від гучної стрілянини: азовці обстріляли укріплення бойовиків із зенітки ЗУ-23/2, встановленої на автомобілі, а тоді пішли вперед штурмові групи.
Терористи заздалегідь подбали про оборону: територію на підступах до бази у Грецькому банку було нафаршировано замаскованими мінами-пастками. На одній із таких і підірвався, зазнавши важких поранень, боєць «Азова» «Легіонер».
Ключову роль у визволенні міста тоді відіграв батальйон «Азов», який зміцнили іншими підрозділами: 150 азовців та по дві роти від батальйону «Дніпро» і Національної гвардії і спецпідрозділ МВС. Штурму передувала розвідка й істотна підготовка: бійці готувалися на полігоні в Бердянську Запорізької області, де для них навіть збудували макет укріплення бойовиків на вулиці Грецькій. Завдяки цьому захоплення опорних пунктів бойовиків відбулося швидко і майже без втрат: поранено було лише кілька українських бійців. А терористи втратили шість осіб, ще 17 було поранено, а близько трьох десятків потрапили в полон.
«Дуже важливо, що під час штурму укріплень бойовиків ніхто з мирних жителів не постраждав, — свідчить очевидиця подій жителька міста. — Хоч напередодні місцеві представники компартії та інших проросійських сил і рухів закликали людей вийти на вулиці і стати «живим щитом». А негативним моментом стало те, що хтось із зрадників передав бойовикам інформацію про початок спеціальної операції, і велика їх частина безперешкодно втекла звідси. Встиг дременути й один з лідерів «Чечен», який навіть імітував свою загибель у згорілому автомобілі».
До п’ятої річниці визволення Маріуполя у приморському місті демонструють документальний фільм про події тих днів «Маріуполь. Український форпост», відбуваються інші заходи для вшанування загиблих під час оборони міста за роки гібридної війни і визволителів.
Шкода лише, що ставлення до минулого й теперішнього статусу українського форпосту, захист якого обходиться нам чималою кількістю загиблих і поранених, набуває потворних форм. Приміром, під час мого недавнього перебування в місті один з місцевих жителів запропонував… придбати медаль «За оборону Маріуполя».
Виявляється, цю нагороду і чисте посвідчення до неї можна відносно легально купити лише за 350 гривень. Погодьтеся, комусь дуже вигідне ось таке цинічне знецінення зусиль городян, військових і правоохоронців з усіх куточків України, які у важкому 2014-му спільними зусиллями зуміли обстояти Маріуполь від проросійських незаконних збройних формувань і захищають його досі. Понад те, захищати є від кого: у день п’ятої річниці визволення бойовики влаштували салют на лінії зіткнення поблизу міста. Біля Широкиного стріляли із гранатометів і великокаліберних кулеметів. Біля Талаківки — із протитанкових гранатометів і кулеметів.
Тож почому свідомо перетворена на декоративну медаль «За оборону Маріуполя», кажете?