Нещодавно керівники Європейського Союзу заявили, що розглядають можливість фінансової підтримки України у впровадженні двох «водневих долин» у Закарпатській та Одеській областях. «Урядовий кур’єр» ще до повномасштабної війни звертався до цієї важливої теми («Майбутнє за воднем: чи застовпимо нішу», «УК» від 14 вересня 2021 року).

Нагадаємо, що 4 квітня Україна і Німеччина підписали заяву про розширення енергетичного партнерства для зеленого відновлення та відбудови української енергетики. Сторони домовилися про розширення партнерства за такими напрямами, як відновлення енергетичної інфраструктури, сприяння підвищенню стабільної стійкості енергетичного сектору та розширеному використанню поновлюваних джерел енергії, зокрема вітру, сонця, біомаси, гідроенергії та зеленого водню.

На контролі уряду

Уряд приділяє цьому питанню навіть в умовах жорсткої війни дуже велике значення. Ще торік Міністерство енергетики України завершило процес обговорення із зацікавленими особами проєкту Водневої стратегії України на період до 2030 року. Цей документ було спрямовано для ознайомлення та внесення зауважень і пропозицій відповідним центральним органам виконавчої влади та державним компаніям, після чого їхні пропозиції винесено на розгляд робочої групи.

Нагадаємо, що цьому важливому питанню особливої уваги надає і Президент Володимир Зеленський, який, виступаючи у Верховній Раді із щорічним посланням 28 грудня 2022 року, заявив: розвиваючи атомну та водневу енергетику, ми будемо здатні забезпечити потреби України, а в мирний час — і Європи. На його переконання, небезпечно, коли міста залежать від кількох великих тепло- чи електростанцій, сучасному місту потрібні децентралізовані джерела енергії. Лише зелена енергетика, зокрема воднева, на думку Президента, може це забезпечити.

«Уже зараз багато іноземних партнерів звертаються до Міненерго з бажанням брати участь у розробленні та впровадженні водневих проєктів в Україні, зокрема у процесі відбудови. Ми не повинні гаяти часу, маємо використати його максимально ефективно і підготувати все для реалізації таких проєктів. Документ, в якому буде затверджено позицію України щодо розвитку водневих технологій, забезпечить нам прихід інвесторів, готових працювати з водневими проєктами», — вважає заступник міністра енергетики Юлія Підкоморна.

Автомобільна революція

Зазначимо, що будівництво і забезпечення функціонування «водневих долин» дадуть змогу створити в Україні понад 300 тисяч нових робочих місць, а з урахуванням розвитку суміжних галузей — ще понад мільйон.

«Кабінет Міністрів України розуміє всю важливість  цього питання навіть в умовах ведення повномасштабної війни. Це на часі. І підтверджується це тим, що нині успішно розвивається одеський проєкт «водневої долини». Нагадаю, що в апараті РНБО України створено робочу групу з питань розвитку водневої економіки. Для нашого інституту передбачено відповідні кошти на розвиток водневих проєктів. Особливо важливий у ці нелегкі часи розвиток водневого транспорту. Для цього треба будувати спеціальні заправні станції», — зазначає директор Інституту відновлюваної енергетики Степан Кудря.

Щодо переваг таких автомобілів експерт зазначає, що їх швидко заправляти. Водневі автомобілі виділяють лише водяну пару. Цей тип транспортного засобу, який називається електромобілем на водневих паливних елементах (FCEV), багато в чому нагадує електромобіль. Не викидаючи шкідливі речовини, можна захистити навколишнє середовище та зменшити забруднення, спричинене традиційним транспортуванням.

Степан  Кудря зазначає, що кілограм водню коштує 5—6 доларів (нині 190—228 гривень). На кілограмі цього пального автомобіль здатний проїхати 100 кілометрів. Для порівняння: літр бензину чи дизпалива коштує 1 євро (40 гривень), а на 100 кілометрів автомобіль витратить до 8,3 літра пального, тобто грошові витрати становитимуть 332 гривні.  Як бачимо, економія на пальному становить понад 100 гривень на 100 кілометрів.

Розвиток водневих автомобілів підтримують деякі автогіганти, наприклад Toyota, яка випустила вже друге покоління моделі на водні — Mirai. І переваги водню саме в автомобільній галузі, як бачимо, вагомі.

Недоліки завжди є, але й переваг чимало

Проте Олексій Кущ, експерт аналітичного центру «Об’єднана Україна», хоч і не відкидає великих переваг водню над іншими джерелами енергії, зазначає, що в цьому питанні, особливо нині, є певні недоліки. «Виробництво водню можливе із природного газу, біогазу або електрики. Нині газ надто дорогий. Дешевої електроенергії фактично в нас немає. Проте цілком можливо отримати водень з біогазу (від аграрного виробництва), і в газовому еквіваленті Україна мала б щорічно майже мільярд кубометрів. Це цілком реалістично. Оскільки наша держава споживає не більш як 20 мільярдів кубометрів природного газу, це було б важливим кроком до економії такого дорогого блакитного палива», — зазначає він.

Усе так, проте світ вже давно повернувся обличчям до водню, і факти промовисті: чимало корейських та японських автомобілів працюють на водні, в США річками ходять водневі трамвайчики.

До речі, перед повномасштабною війною Регіональна газова компанія розпочала підготовку до тестування газоводневої суміші для опалення двох населених пунктів, що мало тривати протягом двох років. Експеримент полягає в тому, що жителі двох сіл на 50—100  будинків користуватимуться сумішшю природного газу з 10% водню. Згодом його кількість планували довести до 20%. Щоправда, проводячи тестування, виявили, що наявні газові мережі для роботи з такою сумішшю потребують модернізації, але це виправдані витрати.

На жаль,  певні проєкти довелося призупинити до ліпших часів, тобто доти, коли ми переможемо росію. Але воднева революція невідворотна.

 ДОВІДКА «УК»

Водень, який використовують у різних галузях господарства, сприяє чималому скороченню шкідливих викидів.  Значних його обсягів уже потребують нафтопереробна, аміачна та металургійна промисловості. Водень може повністю замінити бензин та дизпаливо шляхом його вприскування у двигуни внутрішнього згорання, за рахунок чого економляться значні кошти для автомобілістів. Його можна змішувати із природним газом для опалення осель. Для України, яка намагається знайти способи зменшення собівартості та вартості енергії для опалення багатоквартирних будинків, це важливий напрям.