Стара як світ мудрість про те, що воїнами не народжуються — воїнами стають, якнайліпше стосується водія роти ПТРК нашої бригади на псевдо «Лісник». До великої війни він і гадки не мав про військову службу. А після мобілізації на початку березня 2022 року вже 24 числа того-таки місяця склав у навчальному центрі присягу й потрапив до 46 оаембр.
Зовні він врівноважений і спокійний, як танк. За його чіткими рухами й виваженою поведінкою не одразу вдається розгледіти ураган емоцій і талант миттєво приймати рішення. Його завдання як водія полягає в тому, щоб вивезти розрахунок з установкою на бойову позицію, висадити людей, розвантажити боєкомплект. Доки побратими займають позицію та маскують її, він має так само приховати автомобіль.
А ось паралельна його посада — другий номер розрахунку, тобто заряджаючий, потребує вже іншого алгоритму дій. Після пострілу заряджаючий хапає новий тубус із ракетою і біжить на позицію знімати старий тубус, перезаряджати наступний. Вертається, і лише тоді здійснюється наступний постріл. А пробігти доводиться щонайменше 50 метрів, часто-густо під ворожим обстрілом. Ось так і бігає туди-сюди по кілька разів за чергування.
Якось поблизу Мар’їнки їхній екіпаж вистежував ворожий танк, ціль вели старанно, влучили під башту, її відірвало. Феєрверк від детонації БК було чудово видно навіть на відстані 4800 метрів. Приблизно 20 секунд польоту ракети. Начебто й небагато, але в бою ці секунди іноді здаються вічністю.
Так само тягнувся час, коли під Вербовим на запорізькому напрямку вивозив до стабпункту пораненого оператора ПТУР, який за кілька хвилин перед тим підбив із «Фагота» ворожий танк. «Евакуював простим пікапом, про себе думати не було коли, — згадує Руслан. — На щастя, зусилля не були марними. Людина залишилася жива».
Відтоді до плюса в карму в особистій колекції як пам’ять про той бій зберігає медаль «За врятоване життя».
«У ціль влучаєш не завжди, можуть з’явитися неочікувані перешкоди чи нештатне сходженння ракети із траєкторії, — розповідає «Лісник». — Але коли влучаєш, з’являється відчуття причетності до великої справи, особистої користі державі. Значить, навчання й набутий згодом бойовий досвід дають позитивний результат».
Юрій МЕДУНИЦЯ,
старший офіцер відділення комунікацій 46 оаембр, ДШВ ЗСУ