"Вогні провінційної рампи"

Олександр ВЕРТІЛЬ
14 травня 2011

ЗАХОПЛЕННЯ 

 

25 років тому подружжя Кошлатих організувало першу на Сумщині самодіяльну циркову студію "Дружба"

Районний центр Велика Писарівка, що на Сумщині, навіть не має статусу міста - таке собі маленьке селище на кілька тисяч мешканців. Але за рівнем культурно-мистецького життя, тим, як проводять дозвілля дорослі й молодь, йому можуть позаздрити навіть іменитіші населені пункти. "Фішкою" Великої Писарівки тривалий час залишається самодіяльна циркова студія, яку сьогодні залюбки відвідують місцеві жителі.

Ні Іван, ні Олена не мають професійної освіти, але цирк вважають не тільки захопленням, а й справою всього свого життя. Навіть одружуючись, добре знали про спільне хобі, що теж відіграло свою роль. Спершу мешкали в Кременчуці на Полтавщині, де познайомились зі справжнім цирковим професіоналом Георгієм Блехом. Він підтримав молоде подружжя, всіляко сприяв їхньому становленню в тамтешній студії. Потім була самостійна робота в селищі Глобине, а всередині 1980-х повернулися до Великої Писарівки, де на той час мешкали батько і бабуся Олени.

Через чотири місяці відбувся дебют "Дружби". Жителі селища, не розбалувані увагою іменитих мистецьких колективів, з особливою теплотою сприйняли виступи Івана та Олени, а також їхніх вихованців. Бо й справді були приємно вражені. Кошлаті продемонстрували справжній калейдоскоп циркових номерів: еквілібристика, повітряна гімнастика, акробатика, жонглювання, клоунада╔ Та і їхні вихованці не відставали.

З роками міцніла матеріально-технічна база, ставали складнішими і цікавішими художні номери. Коли підросли доньки Таня й Аня, вони теж залюбки стали студійками. Сімейний квартет вітали не тільки в навколишніх селах, а й у багатьох містах Сумської, Харківської, Бєлгородської областей, куди на запрошення вирушали з гастролями. За рік вони робили до 40-50 виїздів - на Сумщині немає жодного районного центру і великих сіл, де б не побували Кошлаті зі своїми вихованцями.

З часом "Дружба" виборола почесне звання "народного" колективу і вже жоден культурно-мистецький захід у районі й більшість в області не проходили без участі талановитих циркачів із Великої Писарівки. І коли сьогодні починають говорити про прикордонний район і його самодіяльних митців, передусім називають місцеву циркову студію, яка, попри економічні, організаційні та інші негаразди, і надалі працює й радує глядачів своїм мистецтвом.

Позаду - чверть століття напруженої роботи, яка потребує не тільки фізичних, а й душевних сил, терпіння, наполегливості. Але Іван та Олена такі ж молоді, сповнені нових ідей і задумів. Зустрівшись із ними під час однієї з репетицій у ра?йонному Будинку культури (саме там, де розпочинали роботу у 1986-му, але сьогодні - капітально полагодженому), познайомився з доньками подружжя. Тетяні вже 21 рік, вона студентка 2 курсу Київського національного університету культури і мистецтв, учиться на факультеті режисури та хореографії. Ані - 18, теж другокурсниця, але Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Д. Бортнянського - своїм фахом обрала народні інструменти. Як тільки випадає нагода, обидві приїжджають до батьків, аби допомогти в підготовці тих чи тих номерів, узяти участь у концертній програмі.

Як вважають сестри, уроки "Дружби" стали для них обох особливо цінними й потрібними. Адже саме на сцені вони зрозуміли, наскільки важливо щодня прагнути довершеності, зосереджуватися на основній справі, ставати професіоналами. Такої самої думки й інші вихованці, дехто з них стали професійними циркачами або ж пов'язали своє життя зі сценою.

Втім, на переконання земляків, роль "Дружби" значно вагоміша і масштабніша. Саме завдяки їй десятки місцевих школярів і школярок знайшли і знаходять потрібне й корисне заняття. Старшокласники - сьогоднішні студійці - не шукають сумнівних розваг у пивних барах чи підворіттях, бо після шкільних уроків поспішають на репетиції. А циркові вправи потребують не тільки бажання, а й міцного здоров'я та відповідного гарту, тому про цигарки чи спиртне ніхто й не думає. От і виходить, що подружжя Кошлатих, залучаючи до корисного заняття десятки школярів, стало справжніми вихователями і наставниками поза шкільними стінами.

Сьогодні наймолодшій учасниці студії Олі Шкоді лише 4 роки - її привела мама Аня, яка свого часу теж відвідувала "Дружбу" і навіть виступала у складі професійної циркової трупи. А найстарший - 79-річний Василь Гладченко. Може, хтось і не повірить, але ветеран і досі виступає з акробатичними номерами, чим приємно вражає глядачів. Виявляється, вік - не вирок, бо за бажання можна мати чудову спортивну форму і в 79!

 



При копіюванні даної статті посилання на джерело обов'язкове: http://www.ukurier.gov.ua