Житомирщина нині на першому місці в Україні за створенням об’єднаних територіальних громад, які діють уже на третині площі області. Результат міг бути ще вагомішим, однак шістьом потенційним претендентам, ретельно підрахувавши їхні економічні можливості, відмовили через очікувану фінансову неспроможність. Напрочуд красномовний факт, який підтверджує, що йдеться не про процес заради процесу, а осмислений перехід до нової філософії життя громад.
— Житомирщина має імідж дотаційної області, де бюджети сільрад часто залежать від здатності «вибити» кошти, бо власних надходжень інколи не вистачає навіть на утримання штату самого місцевого органу влади. Чи змінює такий стан справ утворення ОТГ?
— В Україні, говорячи про ефективність адміністративного поділу, зазвичай беруть за приклад Польщу. Однак навіть на сусідній із Житомирщиною Гомельщині типовий район налічує приблизно 30 тисяч жителів та 15—20 сільрад. Натомість у трьох районах нашої області, де досі не створено жодної ОТГ, — Пулинському, Любарському і Ружинському — кількість населення не сягає 30 тисяч, зате діє 24—31 сільрада. Це ще відносно заможний і досить густонаселений південь Житомирщини, а на Поліссі, з яким доцільніше порівнювати сусідню Білорусь, ситуація до створення ОТГ була ще складнішою.
Великою проблемою для області стало фінансування зазвичай малокомплектних шкіл, де, за незадовільної якості навчання учнів, на кожного з них витрачали інколи понад 50 тисяч гривень на рік. Цих коштів вистачило б на утримання пункту сімейної медицини, значно потрібнішого людям. Однак проблема в тому, що чужих грошей ніхто не рахує. А сутність створення ОТГ саме в тому, що громада стає фінансово самодостатньою і кровно зацікавленою і у збільшенні власних надходжень, і в ефективному їх використанні.
Підтвердженням може слугувати ситуація в селі В’язівка Народицької ОТГ. Тут на початок нинішнього навчального року налічувалося лише 20 учнів, тому місцеву школу реорганізували у початкову. Однак коли батьки на власні очі побачили різницю у рівнях викладання, то на їхню вимогу вже за кілька тижнів вихованців 1—4 класів теж стали возити до базової школи. Це рішення, що істотно оптимізувало витрати на освіту, продиктоване насамперед турботою про дітей, воно було абсолютно добровільним.
— Однак Народицький район, який у повному складі перетворився на одну ОТГ, навряд чи типовий навіть для області, не кажу вже про Україну загалом.
— Насправді це аж ніяк не виняток, бо Брусилівський і Олевський райони теж майже у повному складі стали відповідними ОТГ. Стосовно Народицької ОТГ, то йдеться про найбільш постраждалий від чорнобильської біди район, із третини території якого людей давно відселено, а кількість жителів нині лише трохи більша за 9 тисяч осіб. Звісно, відстань до центру громади тут перевищує рекомендовані 25 км, однак для жителів сіл значно важливіша доступність до адміністративних послуг, ніж суто географічна віддаленість.
Завдяки тому, що колишні голови сільрад стали виконуючими обов’язки старост, поліщуки так само можуть звертатися до них із питаннями, які виникають. Якість їх вирішення істотно зросла, бо, ніде правди діти, далеко не скрізь був достатній кадровий потенціал, щоб укомплектувати понад два десятки вже ліквідованих сільрад не просто чесними і добросовісними працівниками, а й професіоналами.
— Отож рекомендації стосовно критеріїв для створення ОТГ є не догмою, а вказівкою до дії?
— Саме так, бо рекомендації — це лише порада, суть яких у тому, щоб громади були самодостатніми, а їх створення покращило рівень життя людей. До речі, на Житомирщині нині чинний Перспективний план формування ОТГ вже у третій редакції. Два попередні зазнали суттєвих змін саме в інтересах членів громад. Ідеться як про укрупнення, так і про зменшення територій деяких ОТГ. Зокрема, за першим планом їх мало бути 38, а нині — вже 57.
— Перетворення в ОТГ фактично вже трьох районів ставить на порядок денний питання доцільності існування райдержадміністрацій та районних рад.
— Насправді вже не у трьох, а у п’яти районах Житомирщини ще номінально чинні райдержадміністрації та районні ради вже стали або стають рудиментами колишньої адміністративної системи.
Звісно, у межах законодавства в області вже переглянуто штати райдержадміністрацій для усунення дублювання функцій та передачі повноважень до ОТГ. Однак ця актуальна не лише для Житомирщини проблема потребує врегулювання на законодавчому рівні.
Зміни, внесені Верховною Радою до Закону України «Про об’єднання територіальних громад», уже відкрили дорогу до утворення ОТГ на суміжних територіях сусідніх районів у межах області. Це вкрай важливо, адже наявний адміністративно-територіальний поділ проводили не лише давно, а й за умов зовсім іншої системи господарювання. Отож інколи люди живуть на території одного району, а працюють і отримують медичні та освітні послуги у розташованому поряд населеному пункті сусіднього району.
Зокрема, у нашій області першою міжрайонною ОТГ стане об’єднання чотирьох сіл Глибочицької сільради Житомирського району та шістьох сіл сусідніх сільрад Коростишівщини. У підсумку — переваги працевлаштування у приміському селищі Глибочиця, розташованому поряд із Житомиром, і фактично ще не освоєний економічний і трудовий потенціал прилеглих сіл Коростишівського району забезпечать потужний імпульс розвитку нової ОТГ на користь усіх її жителів.
— Можна почути заяви, що, мовляв, децентралізація — це програма знищення сіл заради примарної економії бюджетних коштів, а надання вагомих субвенцій із держбюджету на формування інфраструктури ОТГ та із державного фонду регіонального розвитку — лише приманка, яка дісталась першопрохідцям.
— Часто говорять: якщо не буде школи, то не буде й села. Завжди відповідаю: ні села, ні молоді, ні дітей не буде, якщо в населеному пункті немає роботи. Аналогічна підміна причин і наслідків у твердженнях про нібито знищення сіл у результаті децентралізації та створення ОТГ.
Насправді біда для сільських населених пунктів, чимало з яких ще з радянських часів почали перетворювати на неперспективні, — адміністративно-командний метод управління, що дістався у спадок незалежній Україні. На жаль, голів райдержадміністрацій надто довго запитували не про кількість робочих місць у виробничій сфері, зростання зарплат працівників і власних надходжень місцевих бюджетів, а про обсяги промислового виробництва, площі оброблюваних полів, валові збори зернових і т. ін.
Приклад кращих ОТГ вже довів, що в них кардинально інші підходи. Головним джерелом власних надходжень до бюджету тут є податок з доходів фізичних осіб. Його обсяг навіть у постраждалій від чорнобильської біди Народицькій ОТГ торік становив 9,4 мільйона гривень, що майже вдвічі більше, ніж спромігся отримати у 2015 році зведений бюджет Народицького району. Аналогічний подвійний приріст податку за землю, якою, особливо наголошу, за межами населених пунктів досі розпоряджається Держгеокадастр.
Ще вагомішими стануть ці показники нині, коли вдвічі зріс розмір мінімальних зарплат.
Не менш нагальне завдання — передати ОТГ право розпоряджатися не розпайованими землями за межами населених пунктів. Повірте, порядку і користі для бюджетів усіх рівнів буде у рази більше, ніж нині, бо місцеві громади, на відміну від райдержадміністрацій чи Держгеокадастру, перейматимуться не так тим, щоб землю хтось обробляв, як тим, скільки робочих місць у підсумку буде створено.
Стосовно субвенцій, то зрозуміло, що вони вкрай потрібні новоствореним ОТГ, щоб привести занедбану інфраструктуру до більш-менш належного стану. У цій допомозі держава нікому не відмовляє, однак суть децентралізації саме у власній фінансовій спроможності, завдяки якій громади отримують реальну свободу і більше не залежатимуть від ставлення до них чиновників у високих кабінетах. Люди самі вирішуватимуть, що їм краще утримувати — малокомплектні школи, ФАПи і лікарські пункти, комунальну пожежну частину тощо.
— Наскільки захищені в ОТГ інтереси жителів тих сіл, що раніше входили до самостійних сільрад?
— Це справді важлива проблема, яку на Житомирщині прагнемо розв’язувати шляхом утворення ОТГ, в яких кількість жителів в адміністративному центрі не перевищує загальної чисельності жителів інших населених пунктів. Це гарантія того, що новообрані депутати змушені шукати консенсусу в інтересах виборців незалежно від їхнього місця проживання. Лише за цієї умови апріорі неможлива ситуація, коли, як у створених за радянських часів сільрадах, вирішували насамперед питання життєзабезпечення центрального населеного пункту, а думка кількох депутатів із бригадних сіл залишалась голосом волаючих у пустелі.
До речі, це ще один вагомий аргумент на користь створення ОТГ, в яких не один звичний центр громади, а кілька фактично рівнозначних, що дає змогу акумулювати кошти у спільний бюджет, однак гарантує його справедливий розподіл. Отож треба лише подякувати Верховній Раді, яка вже ухвалила закон, що спрощує механізм приєднання населених пунктів до вже наявних ОТГ.
— На які показники Житомирщина вийде цього року?
— Створення ОТГ для нас не самоціль, а шлях вирішення нагальних потреб громад, бо фінансова самодостатність — найкращий стимул легалізації робочих місць і залучення інвестицій для їх створення, ефективного використання земель, наведення порядку з ліцензіями на торгівлю акцизними товарами. Отож плануємо, що приклад ОТГ, які вже працюють, дасть змогу до кінця року поширити їхню юрисдикцію на 80% території області.
Віктор ШПАК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир ШИРМА. Народився 1962 року на Житомирщині. Закінчив Житомирський сільгоспінститут та Національну академію державного управління. Кандидат економічних наук. Працював агрономом на рідній Ємільчинщині. Очолював тут районну раду та райдержадміністрацію. З грудня 2015 року — перший заступник голови Житомирської облради. Із вересня 2016-го — її голова.Володимир ШИРМА. Народився 1962 року на Житомирщині. Закінчив Житомирський сільгоспінститут та Національну академію державного управління. Кандидат економічних наук. Працював агрономом на рідній Ємільчинщині. Очолював тут районну раду та райдержадміністрацію. З грудня 2015 року — перший заступник голови Житомирської облради. Із вересня 2016-го — її голова.