Директор Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького
Володимир СУХОВЕРСЬКИЙ
Принадне село на Ічнянщині Чернігівської області дало назву знаменитій Іржавській чудотворній іконі Пресвятої Богородиці, котра «плакала», передчуваючи поразку козаків. Вона ж дивовижним чином поєднала долі родини Ревуцьких, п’ять поколінь якої були священиками Свято-Троїцького храму, та Тараса Григоровича Шевченка, котрий присвятив образу Пречистої поему «Іржавець». Для композитора Левка Ревуцького, 125 років від дня народження якого ми відзначаємо цього року, творчість поета стане основою його вокальних і вокально-симфонічних творів. Про це кореспонденту «УК» розповів директор Чернігівського музичного училища імені Л. М. Ревуцького Володимир Суховерський.
— Володимире Михайловичу, яку роль у становленні Левка Ревуцького як композитора відіграла його мала батьківщина?
— Краще за Левка Михайловича тут не скажеш, а він сам визнав у своїй автобіографії: «Перші вісім років мого життя пройшли в умовах сільського оточення, серед простої привітної природи. В дитинстві я чув багато пісень; це рано викликало в мене любов до народної творчості й не могло не позначитись на моїй подальшій музичній діяльності». Дитячі враження малого Камертона (так жартома називали Левка за абсолютний слух) були дуже яскравими. Тож усі народні свята і обряди з піснями, танцями, іграми згодом знайдуть своє втілення у різножанрових музичних композиціях — від обробок із вокального циклу «Сонечко» до Другої симфонії.
— Родинна історія Ревуцьких про знайомство з Тарасом Шевченком — це достовірний факт?
— Насправді, достеменно відомо, що поет двічі приїздив до Качанівки — перед засланням і після нього. А Іржавець розташований усього за кілька кілометрів, і 24 травня завжди відбувалося пишне храмове свято на честь ікони Богоматері, що супроводжувалося паломництвом як із близьких околиць, так і з усієї України. І хоч у Качанівку Тарас Григорович приїхав лише 27 травня, урочисті церковні церемонії ще тривали. Тож історія іржавецької ікони радше саме тоді стала відома поетові, як і те, що Матір Божа «плакала» перед полтавською баталією, коли запорожці стали на бік Івана Мазепи, і те, як вона розділила гірку долю козаків.
А в оренбурзькому засланні восени 1847 року Тарас Григорович згадав цю історію і написав поему. До речі, один із представників роду Ревуцьких таки був знайомий з Кобзарем чимало років. Річ у тому, що Олександр Гаврилович мав гарний голос, тож його забрали до Санкт-Петербурзької придворної співочої капели, а згодом він співав у хорі Італійської опери північної столиці. Там він і запізнався з Шевченком і перейняв від нього слова й мелодію пісні «Ой сидить пугач у степу на могилі».
А на першому зібранні української громади Петербурга, присвяченому пам’яті Кобзаря, у 1861 році Олександр співав дві пісні, які любив слухати поет: «Ой не шуми, луже» та «Ой ходив чумак молоденький сім рік по Дону». У родині Ревуцьких до поезії Тараса Шевченка ставилися як до морально-етичного стрижня життя.
— А які твори справили найбільше враження на Левка Миколайовича?
— У 1908 році, коли майбутній композитор навчався у Миколи Лисенка, одним із перших завдань було опрацювання народної пісні на слова Тараса Григоровича «Думи мої». Уже тоді проявилися паростки майбутнього авторського стилю композитора. Згодом Левко Миколайович напише на поезії Тараса Шевченка кантату «Хустина» та хор «На ріках, круг Вавилона». У першому творі, приміром, простежується зміна різних картин чумацької долі — прощання з коханою, довга дорога, хвороба й смерть молодого чумака, горе та розпач дівчини-сиротини.
— Прокоментуйте як фахівець: у чому полягає особливий стиль Ревуцького?
— Композитор свідомо обирає національно яскравий музичний матеріал, як сам згодом зазначив, «посилену українізацію» мелодичного тематизму. Відчувається те, що прикладом стали творчі засади першого вчителя — композитора Миколи Лисенка. Кантата мала широкий резонанс і була визнана громадськістю як твір, що продовжив Лисенкові традиції в українській музиці. Уперше «Хустина» прозвучала у виконанні аматорського хору з міста Прилуки. За роялем був сам автор. Він на той час очолював Прилуцький осередок Всеукраїнського музичного товариства імені М. Леонтовича. Через рік відбулася й прем’єра хору «На ріках, круг Вавилона», який був замислений автором із розмахом на велике симфонічно-хорове полотно, на кшталт монументальних частин генделівських ораторій. Уже у повоєнні роки Ревуцький зробив оркестрову версію кантати, і вона увійшла до репертуару всіх провідних капел України.
— Як земляки вшановують пам’ять Левка Ревуцького?
— Уже понад три десятиліття наш колектив за підтримки місцевих органів влади та за участю провідних музикознавців України і нащадків композитора виконує велику роботу зі збереження традицій, дослідження і популяризації творчості земляка. У панорамі щорічних заходів — концертні програми (на них виконують майже всі твори Ревуцького), фестивалі, конкурси, наукові конференції. Щороку вихованці музичного училища і творчі колективи, яких відзначено престижними преміями, виступають на мистецькому фестивалі в Іржавці.
Євдокія ТЮТЮННИК,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Володимир СУХОВЕРСЬКИЙ. Народився 1959 року в селі Голубівка на Чернігівщині. Закінчив Чернігівське музичне училище ім. Л.М. Ревуцького та Воронезький інститут мистецтв. Із 1993 року — директор Чернігівського музичного училища ім. Л.М. Ревуцького. Заслужений діяч мистецтв України.
ДОВІДКА «УК»
Левко РЕВУЦЬКИЙ. (8 (20) лютого 1889 — 30 березня 1977). Український композитор, педагог, музичний і громадський діяч. Доктор мистецтвознавства. Академік АН УРСР. 3аслужений діяч мистецтв УРСР (1941), народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат державних премій. Левко Ревуцький творчо розвинув методи Лисенка й Леонтовича.