Історія Ануша, вихідця із далекої Індії, прозаїчна. Приїхав молодий індус навчатися до Києва. І закохався в Україну з першого погляду. Припали до душі відкритість і щирість українців. І хоч за тридев’ять земель на його повернення чекали рідні, спокійну і мирну країну не знайшов сил покинути. Тут одружився, народилося троє його діточок. Вони себе вважають щирими українцями.
Досі не може збагнути Ануш: як так могло трапитися, щоб на державу, яка полонила його серце 20 років тому миролюбністю, так підступно напала сусідня? Україна для чужоземця стала другою батьківщиною. Нині, в час скрути, він, одначе, не збирається тікати. І пояснює це просто: «Для моїх дітей Батьківщина тут. І вони мають нормально жити там, де народилися. Моя сім’я цей вибір зробила давно. Тому разом із компаньйоном вирішили надати першу партію благодійної допомоги Головному військово-медичному клінічному центру — лікувальному закладу, що рятує життя солдатам, які захищають нас від ворога».
Кілька десятків коробок з медикаментами та витратними матеріалами перемістилися з автівки благодійників до фармацевтичного центру Головного військово-медичного клінічного центру (ГВКГ). Шприци, бинти, одноразові гумові рукавички, знеболювальні препарати, антибіотики — це невеликий перелік того, що було в передачі для пацієнтів шпиталю. Саме таких матеріалів щодня витрачають найбільше. Сюди прибувають поранені зі сходу. Щодня тут рятують життя тих, хто ледве не втратив його, захищаючи наші з вами життя.
Окрім Ануша та його колег, госпіталь має немало й інших помічників, які забезпечують поранених необхідним.
— За вісім місяців бойових дій на сході країни такі акції стали у шпиталі традиційними, — каже начальник Головного військово-медичного клінічного центру генерал-майор медичної служби Анатолій Казмірчук. — Хоч держава й забезпечує наш заклад усім необхідним, благодійники, волонтери, громадські організації, рядові громадяни щодня приходять з медикаментами, витратними матеріалами, щоб допомогти пораненим відновитися. Приємно констатувати, що поряд стільки великодушних людей, які не залишаються осторонь.
Зі слів заступника начальника центру з медичного постачання Головного військово-медичного клінічного центру полковника медичної служби Івана Гринчука, з початку дій у зоні АТО ГВКГ отримав благодійної допомоги на суму понад 30 мільйонів гривень. Потреба його в лікарських засобах становить 100 мільйонів гривень на рік. З різних джерел ці потреби вдається задовольнити. Зокрема велику кількість медикаментів виготовляють на місці. У складі ГВКГ функціонує фармацевтичний центр, до якого входять відділи рецептурно-виробничий, готових лікарських засобів, виробів медичного призначення та майстерня ремонту медичної техніки. Чисельність колективу — 63 особи, з яких лише четверо чоловіків-офіцерів, решта — жінки.
— Наш центр забезпечує засобами для лікування не лише хворих госпіталю, а й військові частини Києва, Борисполя, Броварів, Гостомеля, — розповів полковник медичної служби Іван Гринчук. — А ще на сьогодні частково забезпечуємо ліками військових в зоні АТО. Також надаємо вакцини й інші препарати для всіх миро?творців, які перебувають за межами нашої країни. Ми виготовляємо близько 200 тисяч флаконів ін’єкційних розчинів. Серед них є такі, які не можна купити готовими, бо їх слід виготовляти за індивідуальним приписом. Окрім того, виготовляємо м’які лікарські форми (мазі). Завдяки роботі фармацевтичного центру наша аптека з-поміж військових аптек вважається найпотужнішою.
Унікальність Центру в тому, що тут надають усі види медичної допомоги, окрім хіба що кардіохірургії, й немає пологового відділення. Якщо в регіональних медичних центрах спеціалісти не можуть з певних причин надати належну допомогу, то хворих везуть до Києва. Звичайно, все це можливо завдяки високому рівню матеріальної бази (обладнання), фахівців, забезпеченості лікарськими засобами.