…Живе собі десь злий-презлий поганський цар Фашистон. Напік він якось злого печива, поклав його в мішок і віддав своїм помічникам, аби ті поїхали до країни Шарвар шукати поганючих людей. Прибули вони в найбільше місто згаданої країни, вийшли на головну площу і почали роздавати печиво. І кожен, хто його куштував, перетворювався на страшного і злого… різносека. А головними чудовиськами стали перші керівники Шарвару, бо засіяли всю країну чаклунським Укропом, який відбирає у людей сміх і радість. Виріс Укроп такий великий, що навіть сонце затулив. Жах! Не росте тепер хліб на полях, не цвітуть сади, а чисті річки перетворилися на болота. Та це ще півбіди. Бо почали злі керівники країни Шарвар кидати насіння Укропу ще й на …(тримайтеся міцніше) мирну Країну Пагорбів. І почав Укроп тут будинки руйнувати і людей убивати. А тому змушені тепер «папи» тутешніх дітей на кордоні стояти і Укроп до Країни Пагорбів не пускати…
Стоп. Поки що цій казочці кінець, а хто помітив окремі цікаві моменти, той молодець. По-перше, зле печиво, погодьтеся, — це відвертий і безсоромний плагіат голосної розповіді «леді» в береті про наколоті апельсини. А по-друге, невибагливий сюжет оповіді — майже точна копія трагічних подій, які розпочалися у краю териконів за участі сусідського плюгавого геополітика. Ось тільки він дав своїм підлеглим «ввічливим чоловічкам» не мішок з печивом, а гроші та зброю. А вже ті, прибувши до нашої держави, роздали ці «пряники» серед прихильників «руского міра» та з їх допомогою почали захоплювати приміщення органів законної влади. А потім взагалі перетворили донедавна мирний Донбас на арену жорстоких боїв. Утім, очевидну схожість із трагічними реаліями, підступно спровокованими сусідами-«захисниками», можуть помітити хіба тільки батьки. Але аж ніяк не їхні діти — наймолодші жителі «республіки», саме на яких і розрахована ота убога й примітивна брехня про різносеків та Укроп. Бо й друкують періодично таку маячню в дитячому пізнавально-розважальному журналі «Ввічливі чоловічки», який віднедавна випускають в ОРДЛО.
Головним персонажем у виданні виступає дещо наївний хлопчик Добрик. А найголовнішим, найдобрішим, найрозумнішим і водночас найсильнішим вважається Папа. Тим більше, що його тут зображено з мармизою отого сусідського геополітика, який прямо причетний до розв’язання гібридної війни в «Країні Пагорбів» та тисяч загиблих дорослих і дітей. І саме цей підступний тип на сторінках журналу «мудро» повчає Добрика: мовляв, однієї доброти мало, а потрібна ще й сила, бо поряд аж кишать злі люди, які ображають слабших… Хто ці злюки? Аби діти краще затямили, їм не просто вказали на них, а й наштампували «стєхі», приміром «Галичанин, ти прийшов на Донбас убивати! І старих, і дітей на шматки розривати!..» Або «Ну чому ти, киянин, прийшов убивати?..» Уявляєте? Тамтешні і без того потерпілі від війни діти змушені вчити ці рядки й декламувати їх на різних заходах.
Тобто російська пропаганда дуже серйозно взялася за місцевих дітлахів. Усіма доступними шляхами їм брутально втовкмачують: у всіх бідах, які випали на їхню долю, винна тільки Україна. А звідти, лякають малих, на них готуються нападати не просто вороги, а головорізи-нелюди: злі бандерівці, безжальні правосеки та інші жорстокі укропи. Крім цинічного виховання в дітей ненависті до України і всього українського, «вихователі» ще й підказують, буцімто Донбас — це споконвічна частина території Росії, і тільки старший брат зможе захистити від злих людей.
Звісно, святотатство вже те, що дитячий пізнавально-розважальний (???) журнал проросійські ідеологи назвали аж ніяк не дитячим словосполученням — одним із символів жорстокої гібридної війни, внаслідок якої Донбас уже понад чотири роки підпливає кров’ю. Утім, немає лиха без добра. Жителі краю, побачивши зблизька російських «відпускників» чи найманців-маргіналів, давно переконалися, що визначення «ввічливі чоловічки» не має нічого спільного з реальністю. Це те саме, що й гарячий сніг, веселий цвинтар, правда на російському ТВ, Кремль-миротворець… Тобто безглузде поєднання непоєднуваного, літературний засіб оксиморон. Але це нітрохи не означає, що по цей бік лінії розмежування не потрібно активно протистояти злісній проросійській пропаганді, яка безжально нівечить свідомість наївних дітей і налаштовує їх проти України. Дуже прикро, але вже тривалий час нинішніх малюків на окупованій території Донбасу цілеспрямовано перетворюють на наших ворогів майже безперешкодно. Дітей готують воювати за свій край, а заодно й за геополітичні інтереси великої сусідки, за наявності мінімальної української контрпропаганди, розрахованої на наймолодших заручників гібридної війни. За всі минулі роки, на жаль, так і не вдалося забезпечити безперебійну трансляцію теле- і радіосигналів до населених пунктів по той бік лінії розмежування. Поки що також бракує спеціальних теле- і радіопередач чи друкованих видань навіть для дітей і підлітків, які живуть у сірій зоні на українській території й далі труяться лихою російською пропагандою. А в ОРДЛО часу не гають, поставивши на конвеєр спотворення юних душ донеччан ненавистю до галичан, киян та всіх інших українців. Тобто день і ніч працює перевірена часом лиха геополітична схема: розділяй і володарюй. Підступні сусіди не погребували використовувати її навіть стосовно малих дітей.