Ці відчуття посилилися і ствердилися кілька днів тому, коли випало спілкуватися із 9-річною сумчанкою, батькам якої здалося, що їхнє чадо — майбутня суперзірка співу.
Що ж, кожна мама чи тато мають на це повне право. Але здивувала сама дівчинка. Розповідаючи про щоденні репетиції, заняття вокалом та про інші тонкощі сценічного мистецтва, вона, стиснувши маленькі кулачата, раптом почала нарікати на видимих і невидимих ворогів, які окупували професійну сцену. Мовляв, на неї теж чатують усілякі неприємності, однак вона готова до них. І, як підсумок, запевнила, що нікому не подарує, якщо хтось стане на шляху до пісенної слави.
Правду кажучи, в той момент юне дарування неабияк ошелешило. Бо побачив перед собою не тендітне дівчатко з розкішним білим бантом, а таке собі набурмосене створіння, схоже на сердитого горобчика. Здавалося б, дівчинка збирається дарувати своїм слухачам світло і радість пісенних творів — і такий поворот на 180 градусів. Але на допомогу вчасно прийшла мама. Вона погладила доньку по голівці й запевнила: якщо хтось спробує заважати її дитині торувати дорогу до сцени, то хай… начувається. Мовляв, залучимо тата і зітремо всіх на порох.
Ось така інтелігентна вийшла розмова. Начебто й поговорили про високе і благородне мистецтво і водночас залишився настільки неприємний осад, що годі й розказати.
Ніхто не заперечує і всім відомо, наскільки непростий шоу-бізнес і стосунки серед його учасників. Але йдеться про доросле середовище, де на прю стають сформовані дяді й тьоті. Тут уже перемагають не лише талановиті, а й ті, хто має гостріші лікті, бульдозерні здібності й відповідні фінанси.
А що казати про дитячі пристрасті, які також часто розгораються поза лаштунками і здебільшого, на щастя, не відомі масовому глядачеві. Можна лише здогадуватися про моральні шрами на юних душах, що їх залишають численні травми, притаманні сценічним пристрастям.
Як ілюстрація — конкурси юних красунь, що стали нормою сьогодення і часто заводять у глухий кут не тільки журі, а й усіх глядачів. Бо чи є некрасиві діти? Хто з них і наскільки симпатичніший? Чому одна дівчинка зодягає корону красуні, а інші не стримують сліз через те, що залишилися без належного визнання? І чи не стане це першим поштовхом до відчуття власної меншовартості, аби потім, через роки, відлунитися якимось комплексом?
Немає нічого поганого в тому, що дитина змалку починає співати, малювати, пробувати себе в модельному бізнесі. Але ж часто трапляється, коли «зіркове» захоплення стає самоціллю і дитину свідомо позбавляють усіх радощів життя. Окрім репетицій, вони майже нічого не бачать, до того ж мимоволі стають агресивними, втрачають віру в добро, справедливість, інші чесноти, які все-таки є в цьому світі, бо їх ніхто не скасовував і ніколи не скасує.
І це тоді, коли ровесники насолоджуються всіма радощами дитинства, яке буває лише раз і ніколи не повертається.
Зрештою, все залежить від батьків. Усім хочеться, щоб саме їхній синок чи донечка стали най-най-най… Але таке бажання може обернутися багатьма неприємностями вже в дорослому віці. Бо випалена юна душа навряд чи збереже все те найдорожче і найцінніше, що дарує саме дитяче світосприйняття і не має жодного еквівалента. Навіть порівняно із «зірками» сцени.